Постанова ВГСУ від 23.08.2016 року у справі №923/175/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Справа № 923/175/16 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Насіннєвого фермерського господарства "Руслан"на постановувід 07.06.2016Одеського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Херсонської області № 923/175/16за позовомПриватної виробничо-комерційної фірми "Стройіндустрія"до Насіннєвого фермерського господарства "Руслан"провитребування оригіналів документів,за участю представників: позивача - Вічна І.М., Бурлаченко В.В.відповідача - Якименко А.С.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.04.2016 у справі №923/175/16 (суддя Соловйов К.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Мирошниченка М.А., суддів Аленіна О.Ю., Лашина В.В.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватної виробничо-комерційної фірми "Стройіндустрія" (далі - позивач) до Насіннєвого фермерського господарства "Руслан" (далі - відповідач) про витребування у відповідача оригіналів документів позивача, отриманих за актом приймання-передачі від 16.12.2015, складеним з ПАТ "Полтава банк", а саме:

- технічного паспорту (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ №213519) на автомобіль марки FІАТ модель LINЕА, 2013 року випуску, реєстраційний номер ВТ 1022АМ, шасі (кузов, рама) ZFA32300006610016, що належить ПВКФ "Стройіндустрія" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ №213519, зареєстрованого МРЕВ ДАІ м. Херсон;

- технічного паспорту (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВТС 050000), на автомобіль вантажнопасажирський марки JAC, 2007 року випуску, моделі НFС 1020 КR, шасі (кузов, рама) № LJ1 1РААВ976014794, реєстраційний № ВТ 8810 АН, що належить ПВКФ "Стройіндустрія", на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВТС 050000, зареєстрованого МРВ ДАІ м. Херсон 04 грудня 2008 року;

- свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 22.07.2014;

- державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 593780 від 02.11.2009;

- технічного паспорту;

- витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕЕМ № 597496;

- витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕЕЕ № 231110.

Відповідач з мотивувальними частинами рішення та постанови у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові з інших підстав (невиконання позивачем зобов'язань за кредитним договором), посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 12, 33, 41, 85 Закону України "Про нотаріат", п.1.2 глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, ст.ст. 526, 527, 530, 532, 537, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 197, 203 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що заборгованість позивача за кредитним договором не була погашена останнім у визначеному умовами правочину та законодавчими приписами порядку, внаслідок чого відповідач вважає, що відмова в позові мала б бути обґрунтована попередніми судовими інстанціями саме невиконанням боржником зобов'язань.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.08.2016 №08.03-04/3488 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Гоголь Т.Г., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №923/175/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Грейц К.В. (доповідач), судді: Бакуліна С.В., Поляк О.І.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 24.02.2015 між ПАТ "Полтава банк" (банк) та ПВКФ "Стройіндустрія" (позичальник) укладено кредитний договір №4384 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору надає в користування кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії для виконання позичальником заходів по поповненню обігових коштів, розрахунки за цемент, тмц, пмм, придбання обладнання, товарів, запчастин, основних засобів, оплата робіт та послуг, виплата заробітної плати, погашення кредиторської заборгованості, сплата податків та на інші поточні виробничі потреби в сумі 1200000,00грн на умовах, визначених цим договором (п.1.1 кредитного договору); позичальник зобов'язався повернути наданий кредит, зазначений в п. 1.1 цього договору, в повному обсязі в строк встановлений вимогою банку, в тому числі вимогою, пред'явленою згідно з п.5.2.3, а при відсутності такої вимоги - повернути кредит частинами згідно графіка, зазначеного в п. 1.2, до 24.02.2017 включно (пп. "г", п.3.2.1 кредитного договору); договір набирає чинності з 23.02.2015, діє протягом строку дії кредитної лінії і до повного виконання грошових зобов'язань за договором (п.4.1 договору).

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та банк уклали кілька договорів застави (у т.ч. іпотеки) майна, яке належить позивачеві на праві власності: договір іпотеки нерухомого майна (з предметом іпотеки - торговельно-виробнича база) та договори застави рухомого майна - транспортних засобів, виробничого устаткування та цементу.

За актами від 25.02.2015 та від 21.10.2015 позивач передав банку оригінали правовстановлюючих документів на майно, що є предметом застави (іпотеки) за вказаними договорами забезпечення до кредитного договору, а саме:

- технічний паспорт (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САТ№ 213519) на автомобіль марки FIAT, модель LINEA, 2013 року випуску, шасі (кузов, рама) ZFA32300006610016, реєстраційний № ВТ 1022АМ, що належить позивачеві на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ№ 213519, зареєстрованого МРЕВ ДАІ м. Херсон;

- технічний паспорт (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВТС№ 050000) на автомобіль вантажопасажирський марки JAC, модель HFC 1020 KR, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) LJ1 1РААВ976014794, реєстраційний № ВТ8810АН, що належить позивачеві на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВТС№050000, зареєстрованого МРЕВ ДАІ м. Херсон;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.07.2014;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 593780 від 02.11.2009;

- технічний паспорт (без позначення об'єкту (майна), на який виданий технічний паспорт);

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕЕМ № 597496;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕЕЕ № 231110.

У зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, банк надсилав позивачеві листи-вимоги від 17.06.2015 та від 15.07.2015 про дострокове повернення кредиту в повному обсязі та сплату відсотків за користування кредитними коштами. Вказані вимоги банку у встановлені в цих вимогах строки позивач не задовольнив.

26.10.2015 між ПАТ "Полтава банк" (первісний кредитор) та НФГ "Руслан" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги грошового зобов'язання, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги грошового зобов'язання на суму 1234813,64грн, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за кредитним договором №4384 від 24.02.2015, укладеним між первісним кредитором та ПВКФ "Стройіндустрія" (п.1.1 договору).

Крім того, 26.10.2015 між ПАТ "Полтава банк" та НФГ "Руслан" укладено договори відступлення права вимоги до ПВКФ "Стройіндустрія" за всіма укладеними між банком та позивачем договорами забезпечення до кредитного договору (іпотеки та застави).

29.10.2015 позивач отримав від приватного нотаріуса вимогу відповідача від 28.10.2015 про усунення порушень по борговим зобов'язанням, за якою позивачеві запропоновано у 30-денний строк з моменту пред'явлення даної вимоги виконати грошове зобов'язання в розмірі 1234813,64грн за кредитним договором на користь відповідача як нового кредитора за цим договором. Вказаною вимогою позивача також попереджено про звернення стягнення на заставне майно позивача за договорами забезпечення до кредитного договору у разі, якщо така вимога відповідача не буде виконана у встановлений у ній строк.

13.11.2015 позивач звернувся до відповідача з запитом про отримання банківських реквізитів останнього, за якими має бути виконане грошове зобов'язання перед ним як новим кредитором, однак, в зв'язку з неотриманням відповіді, позивач через приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу передав відповідачеві заяву від 17.11.2015 з вимогою надати відомості про банківські реквізити відповідача, а також копії документів на підтвердження відступлення банком прав вимоги за договорами іпотеки і застави.

Втім, як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач не надав позивачеві відомості про свої банківські реквізити, на які мали б бути сплачені грошові кошти, у зв'язку з чим позивач 27.11.2015 здійснив погашення заборгованості за кредитним договором на користь відповідача, шляхом внесення коштів в сумі 1234814,00грн у депозит нотаріуса (приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу).

27.11.2015 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу надіслано відповідачеві листа з повідомленням про здійснення позивачем погашення заборгованості за кредитним договором на користь відповідача шляхом внесення 27.11.2015 коштів в сумі 1234814,00грн у депозит нотаріуса з пропозицією з'явитись до нотаріуса для отримання вказаної суми.

Між тим, як встановлено попередніми судовими інстанціями, 16.12.2015 банк передав відповідачеві за актом оригінали правовстановлюючих документів на майно позивача, що є предметом застави та іпотеки за договорами забезпечення до кредитного договору.

Зазначаючи про те, що з моменту внесення на депозит нотаріуса грошових коштів, зобов'язання ПВКФ "Стройіндустрія" за кредитним договором припинилося належним виконанням, у зв'язку з чим у НФГ "Руслан" відсутні підстави утримувати правовстановлюючі документи на майно, що є предметом іпотеки і застави, ПВКФ "Стройіндустрія" звернулось до господарського суду з позовом про витребування вказаних правовстановлюючих документів, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 387, 1213 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції на підставі поданих сторонами доказів встановили обставини ненадання відповідачем позивачеві банківських реквізитів для погашення заборгованості за кредитним договором на рахунок нового кредитора та обставини належного виконання позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитним договором шляхом внесення грошових коштів у сумі 1234813,64грн на рахунок приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу. Разом з тим, визначивши, що документи, які витребовуються позивачем, не підпадають під визначені приписами цивільного законодавства поняття "річ" та "майно", дійшли висновку про безпідставність їх витребування за приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, у зв'язку з чим відмовили в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів враховує, що судові акти у справі про відмову в позові не оскаржуються позивачем та не вбачає підстав для зміни або скасування судових актів попередніх інстанцій, з мотивувальною частиною яких не погоджується відповідач, з огляду на таке.

У відповідності до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та доводам сторін, попередні судові інстанції встановили обставини ненадання відповідачем позивачеві реквізитів, необхідних останньому для погашення заборгованості за кредитним договором на його безпосередній рахунок як нового кредитора та, у зв'язку з цим, обставини належного виконання зобов'язання позивачем зі сплати заборгованості за кредитним договором шляхом внесення грошових коштів у сумі 1234813,64грн на рахунок приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями обставин належного виконання позивачем зобов'язання за кредитним договором, шляхом зарахування коштів на рахунок нотаріуса з тих підстав, що новий кредитор не забезпечив боржнику об'єктивно необхідних умов для сплати грошових коштів безпосередньо на його банківський рахунок у визначені останнім строки, враховуючи також встановлені судами обставини відповідності процедури погашення боргу позивачем вимогам чинного законодавства, доводи скаржника про необхідність відмови в позові з підстав неналежного виконання зобов'язання позивачем, колегією суддів відхиляються, оскільки встановлення інших обставин, ніж ті, що зазначені господарськими судами в тексті судових рішень, може бути наслідком переоцінки наявних у справі доказів та встановлених судами обставин, що, однак, при здійсненні касаційного перегляду не допускається.

Крім того, за встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами, а також за змістом наявних в матеріалах справи відзивів, письмових пояснень, апеляційної та касаційної скарг відповідач належним чином не обґрунтував ні невідповідність здійсненої позивачем процедури погашення заборгованості законодавчим приписам, ані неможливість прийняття кредитором саме такого виконання, зокрема, з підстав порушення/обмеження його прав внаслідок виконання позивачем зобов'язання у такий спосіб.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, заперечення відповідача щодо заявленого позову, за встановлених умов повної сплати позивачем заборгованості по кредитному договору та відсутності наміру відповідача як нового кредитора на отримання вказаних коштів з рахунку приватного нотаріуса, фактично, засвідчують його небажання на задоволення своїх вимог в будь-який інший спосіб, ніж внаслідок звернення стягнення на заставлене майно, що, поряд з наведеними вище обставинами, також обґрунтовує правомірність та об'єктивну необхідність виконання позивачем зобов'язання саме у такий спосіб.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини та досліджені ними докази, що за приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції, а, отже, підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових актів у справі та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -