ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Справа № 920/1630/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)Суддів:Панової І.Ю., Погребняка В.Я.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016у справі № 920/1630/14 господарського суду Сумської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районідодочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України"про визнання банкрутомза участю представників сторін: Державної акціонерної компанії "Хліб України" - Цихуляка Семена Васильовича; публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - Охріменка Олексія Олександровича; арбітражного керуючого - Боровика Р.Л.; Міністерства аграрної політики та продовольства України - Пантелеєнка Р.М.; дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" - Назаренка О.Й.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.02.2016 (суддя Яковенко В.В.) у задоволенні заяви розпорядника майна Боровика Р.Л. про визнання недійсним правочину відмовлено; у задоволенні клопотання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про припинення провадження у справі в частині вимог визнання недійсним акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу відмовлено; провадження у справі № 920/1630/14 в частині розгляду заяв кредиторів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з вимогами до боржника припинено; відкладено підсумкове засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; зобов'язано розпорядника майна в строк до 31.03.2016 подати суду пропозиції щодо подальшої процедури банкрутства.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції розпорядник майна Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів", м. Ромни арбітражний керуючий Боровик Р.Л. звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просив скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 25.02.2016 у справі №920/1630/14 в частині відмови у задоволенні заяви розпорядника майна про визнання недійсним правочину, прийняти нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого про визнання недійсним правочину задовольнити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 (головуючий суддя: Плахов О.В., судді: Здоровко Л.М., Шутенко І.А) апеляційну скаргу розпорядника майна арбітражного керуючого Боровика Р.Л. Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" задоволено.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 25.02.2016 у справі №920/1630/14 в частині відмови у задоволенні заяви розпорядника майна Боровика Р.Л. про визнання недійсним правочину скасовано.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким заяву розпорядника майна Боровика Р.Л. про визнання недійсним правочину задоволено.

Визнано правочин щодо приймання-передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів", що оформлений Актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 15.09.2014 недійсним.

Не погодившись із наведеною постановою апеляційного господарського суду публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до суду касаційної інстанції зі скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити розпоряднику майна ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" арбітражному керуючому Боровику Р.Л. у задоволенні заяви про скасування Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 15.09.2014, пославшись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, ч. 5 ст. 62, ст. 85, ст. 191 Господарського кодексу України, ст. ст. 115, 328 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону україни "про господарські товариства", ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013, Далі - Закон).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.10.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів"; визнано вимоги кредитора - Управління Пенсійного Фонду України в м. Ромнах та Роменському районі до ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" в сумі 1325551 грн. 97 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майном призначено арбітражного керуючого Боровика Руслана Леонідовича та встановлено йому грошову винагороду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.07.2015 строк розпорядження майном боржника було продовжено.

Відповідно до ч.9 ст.22 Закону розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Законом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном стосовно зміни організаційно-правової форми боржника.

Частиною 1 ст.20 Закону передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, зокрема, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна.

01.04.2015 до суду першої інстанції надійшла заява від 27.03.2015 розпорядника майна Боровика Р.Л. про визнання недійсним правочину щодо приймання-передачі цілісного майнового комплексу боржника, який оформлений актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу № б/н від 15.09.2014 між боржником та філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Роменський комбінат хлібопродуктів", що встановлено арбітражним керуючим у ході проведення інвентаризації майна боржника.

Розпорядник майна, обґрунтовуючи вимоги своєї заяви, посилався на те, що, що дані правочини укладені з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Цивільного кодексу України, інших нормативно-правових актів та повинні бути визнані недійсними в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з підстав здійснення боржником безоплатного відчуження майна за оскаржуваним актом прийому-передачі, оскільки відбулась передача лише товарно-матеріальних цінностей, а кредиторська заборгованість, що обліковується згідно даних бухгалтерського обліку боржника, не передавались, внаслідок таких дій відбулось погіршення фінансового стану підприємства до ознак стійкої фінансової неспроможності, що зумовило порушення провадження у даній справі про банкрутство.

Судом першої інстанції під час розгляду встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 "Про заходи з утворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі Постанова №764) було створено ПАТ "ДПЗКУ".

Пунктом 3 Постанови 764 зобов'язано ДАК "Хліб України" здійснити заходи з ліквідації дочірніх підприємств, подати Міністерству аграрної політики та продовольства їх ліквідаційний баланс та акти приймання-передачі цілісних майнових комплексів. Відповідно до п. 5 Постанови №764 статутний капітал ПАТ "ДПЗКУ" формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", що ліквідуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 626 внесено зміни до Постанови № 764 та Додатку до неї і доповнено перелік дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації, до якого увійшло ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів".

На виконання зазначеної постанови ДП ДАК "Хліб України" було прийнято наказ №76 від 23.09.2013 "Про утворення комісії з ліквідації ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" та передачі цілісного майнового комплексу" (том 5, а.с.189), яким створено відповідну комісію та затверджено її склад.

Згідно з п.п 3.3 п. 3 цього наказу голові комісії надано повноваження підготувати та підписати акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства від дочірнього підприємства до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ПАТ "ДПЗКУ") і протягом п'яти днів передати його до ДАК "Хліб України" для підписання ПАТ "ДПЗКУ" та подання на затвердження Міністерству аграрної політики та продовольства України.

Тому 15.09.2014 відповідно до акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу №б/н (том 5, а.с.191-212), затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України 17.09.2014, комісія з ліквідації ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" в особі голови комісії Яковенка О.Ф., який дів на підставі наказу ДАК "Хліб України" від 23.09.2013 № 76 "Про утворення комісії з ліквідації ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" та передачі цілісного майнового комплексу" передала, а філія ПАТ "ДПЗКУ" "Роменський комбінат хлібопродуктів" в особі директора філії Яременка І.О., який діяв на підставі Положення та довіреності від 04.08.2014 № 484, прийняла цілісний майновий комплекс ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів".

Судом першої інстанції встановлено, що до цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" входить майно, яке зареєстровано на праві власності як за ДАК "Хліб України", так і за боржником, зокрема, нежитлові приміщення.

На підставі п.4.3 статуту ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" майно, що набуте підприємством в результаті власної господарської діяльності належить Компанії (ДП ДАК "Хліб України") на праві власності (а.с.224 т.5).

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що складання та підписання акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу № б/н від 15.09.2014 боржником і філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" здійснено саме на виконання Постанови №764 і розпорядчих актів ДАК "Хліб України", які є чинними та обов'язковими для цих суб'єктів, отже, оформлення та підписання сторонами акту приймання-передачі в даному випадку здійснено поза межами господарського договору, не є їх ініціативою, бажанням або добровільним волевиявленням, а тому ця дія не може вважатися правочином у розумінні вимог цивільного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні заяви розпорядника майна ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів", суд виходив з того, що заявником обрано невірний спосіб захисту прав боржника, оскільки між ДАК "Хліб України", ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" з однієї сторони та ПАТ "ДПЗКУ", ДП ПАТ "ДПЗКУ" "Роменський комбінат хлібопродуктів" з другої сторони виникли відносини, пов'язані з набуттям, переходом і захистом права власності, що регулюються нормами Цивільного Кодексу України.

Апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові із наведеними висновками не погодився та дійшов до протилежного висновку про те, що оформлення актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу № б/н від 15.09.2014 дій сторін з приймання-передачі, спрямованих на припинення у боржника прав і обов'язків утримувача і набуття філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прав і обов'язків з управління майном, підпадає під ознаки правочину, адже, являє собою більш широке поняття, ніж власне фіксація виконання будь-якого правочину відповідним актом.

Задовольняючи заяву розпорядника майна Боровика Р.Л. про визнання недійсним правочину та визнаючи правочин щодо приймання-передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" оформлений Актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 15.09.2014 недійсним, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до згаданого Акту проводилась передача виключно товарно-матеріальних цінностей, а борги не передавались, що є порушенням ч. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, передача товарно-матеріальних цінностей без боргів, на думку колегії суддів другої інстанції, є порушенням п. 5 Постанови № 764, яким передбачено передачу цілісного майнового комплексу підприємства без будь-яких виключень, тобто у відповідності до діючого законодавства і з боргами в тому числі.

Відповідно до положень статті 41 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми.

Дво - та багатосторонні правочини є договорами і водночас угодами, які засвідчують домовленість сторін, мають вольову спрямованість, яка характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання осіб, що реалізується через відповідну об'єктивно виражену форму волевиявлення у вигляді вчинення юридичних дій, направлених на свідоме створення конкретного цивільного правового результату (наслідку), тому не можуть розглядатись як правочини ті фактичні дії (вчинки) осіб, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином слід погодитись із висновком суду другої інстанції, у даному випадку, про помилковість посилання суду першої інстанції на те, що складання та підписання акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу № б/н від 15.09.2014 боржником і філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Роменський комбінат хлібопродуктів", оскільки акт складено саме на виконання Постанови КМ України №764 і розпорядчих актів ДАК "Хліб України", які є чинними та обов'язковими для цих суб'єктів, не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України

Разом з тим, висновок суду другої інстанції про визнання недійсним правочину щодо приймання-передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів", на підставі ч. 1 ст 191 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає передчасним та таким, що зроблено без з'ясування всіх обставин справи у їх сукупності.

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені у ст. 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання договору недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним.

Крім того, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні підстави, відповідно до положень якої, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Як вбачається із оскаржуваних рішень обох інстанцій, суди хоча і здійснили розгляд заяви розпорядника майна щодо передачі майна боржником у період протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, у межах справи про банкрутство, проте ухилились, в порушення ст. ст. 42, 43 ГПК України, від надання аналізу обставинам справи з урахуванням наведених положень Закону про банкрутство.

Кожна юридична особа діє на підставі статуту (положення), в якому зазначаються умови та порядок діяльності цієї юридичної особи, в тому числі правовий статус майна юридичної особи.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України, судом апеляційної інстанції не був у повному обсязі досліджений факт створення ДАК " Хліб України" та дочірніх підприємств, правовий статус майна Компанії та її дочірніх підприємств, установчі документи підприємства - боржника.

Суд першої інстанції у своїй ухвалі встановив, що до цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" входить майно, яке зареєстровано на праві власності як за ДАК "Хліб України", так і за боржником, зокрема, нежитлові приміщення.

Апеляційний господарський суд, у оскаржуваній постанові, обмежившись посиланням на те, що оспорюваний правочин укладено з порушенням ч. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, не взяв до уваги установлене судом першої інстанції та не зробив власного дослідження щодо правового статусу майна, яке було передано дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" (Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 15.09.2014).

Згідно ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, зокрема, передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку для правильного вирішення спору слід було дослідити всі докази у їх сукупності та надати їм відповідну юридичну оцінку та вирішити спір з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення у справі та не надано оцінки всім доказам, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та ухвала господарського суду Сумської області від 25.02.2016 в частині відмови у задоволенні заяви розпорядника майна Боровика Р.Л. про визнання недійсним правочину у справі №920/1630/14, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та ухвалу господарського суду Сумської області від 25.02.2016 у справі № 920/1630/14 в частині відмови у задоволенні заяви розпорядника майна Боровика Р.Л. про визнання недійсним правочину скасувати.

Справу №917/966/15 в частині визнання правочину щодо приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів", що оформлений Актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 15.09.2014 недійсним, направити до господарського суду Сумської області на новий розгляд.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді І.Ю. Панова

В.Я. Погребняк