Постанова ВГСУ від 23.08.2016 року у справі №910/7109/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Справа № 910/7109/16 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"на постановувід 09.06.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду м. Києва № 910/7109/16за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"простягнення 39655,20грн,за участю представників: від позивача - від відповідача - Білоконь І.В. Чала І.М. ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 у справі №910/7109/16 (суддя Карабань Я.А.) задоволено позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) про стягнення 18470,08грн у відшкодування виплаченої страхової суми.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.), за наслідками повторного розгляду справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 у цій справі скасоване, в позові відмовлено.

Позивач з постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. ст. 204, 629, 993 Цивільного кодексу України, ст. ст. 25, 27 Закону України "Про страхування".

Зокрема, скаржник вважає безпідставним застосування судом апеляційної інстанції приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", які на спірні правовідносини не поширюється, отже при розрахунку суми, що має бути йому відшкодована, коефіцієнт фізичного зносу не враховується.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 29.04.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №1777а5еа, відповідно до якого здійснено добровільне страхування транспортного засобу "Seat", реєстраційний номер НОМЕР_1. До страхових випадків за договором відносяться, зокрема, збитки внаслідок ДТП. Безумовна франшиза становить 0грн. Період дії договору добровільного страхування з 30.04.2015 до 29.04.2016.

26.08.2015. на 2км 100м шосе Р-11 Полтава - Красноград відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були ОСОБА_6 (транспортний засіб "Seat", реєстраційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (транспортний засіб ЗАЗ "Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_2). Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_7 п. п. 12.1, 13.1, 2.10 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.02.2016 у справі №554/14742/15-п (провадження № 3/554/2162/3016), якою ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивачем складено страховий акт №1.003.15.12445/VESKO19044 від 04.09.2015, на підставі якого сума страхового відшкодування 40165,26грн перерахована на рахунок виконавця ремонтних робіт ФОП ОСОБА_8 платіжним дорученням №194345 від 07.09.2015.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №3366402, який діяв станом на 26.08.2015. Згідно вказаного полісу розмір франшизи становить 510,00грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" з претензією №ЛВ0019377 від 10.12.2015 про відшкодування 40165,26грн виплаченої страхової суми.

Відповідач платіжним дорученням від 28.04.2016 №22377 сплатив позивачеві суму 21185,12грн, врахувавши франшизу та коефіцієнт фізичного зносу, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" решти суми виплаченого страхового відшкодування - 18470,08грн, вимоги якого обґрунтовані приписами, зокрема, ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Вирішуючи спір у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, зазначивши, що після виплати страхового відшкодування потерпілій особі до позивача, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріальної шкоди або до страховика цієї особи. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що сума збитків підлягає стягненню з відповідача в розмірі фактичної вартості ремонтних робіт без урахування експлуатаційного зносу.

Натомість суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився і, відмовляючи в позові, виходив з того, що відповідач як особа, що застрахувала цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи, відшкодовує витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, відповідно до закону, тобто, з урахуванням фізичного зносу.

Колегія судів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як винна особа - безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: новий кредитор - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", виплативши за договором добровільного страхування страхове відшкодування ремонтній фірмі за потерпілого, отримав від останнього як від первісного кредитора право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", у якого застрахована відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія ОСОБА_7

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до поліса АЕ №3366402 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.

За п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Втім, вирішуючи спір у справі, господарський суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України "Про страхування" та умовами договору №1777а5еа добровільного страхування, пунктом 29.12 якого Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_7 узгодили не враховувати експлуатаційний знос при визначенні суми страхового відшкодування, а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виникла за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

При цьому, колегія суддів враховує, що звіт №4118 від 09.09.2015 про оцінку колісного транспортного засобу "Seat" реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу деталей, що підлягають заміні, становить 0,6146, наданий самим позивачем, який таке значення коефіцієнту в судах попередніх інстанцій не оспорював.

Доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції його права на повне відшкодування понесених фактичних витрат, колегію суддів відхиляються, оскільки обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 №6-49цс14 та від 02.12.2015 №6-691цс15).

Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, правомірно відхилив хибні висновки суду першої інстанції, що приписи ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже такі висновки здійснені без урахування наведених вище законодавчих норм.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України