ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Справа № 903/935/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екзітос"на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Волинської області від 18.04.2016 Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 № 903/935/15 господарського суду Волинської областіза заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Феміда-Інтер"провизнання банкрутом,за участю представників сторін: Бачинський Я.Л. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Феміда-Інтер"; Федоров О.А. - представник Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"; Гуртовий В.В. - представник Публічного акціонерного товариства "Банк Форум".

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.04.2016, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2016, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Екзітос" про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Феміда-Інтер" на загальну суму 159063019,16 грн відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Екзітос" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Езітос" до боржника про визнання грошових вимог на загальну суму 159063019,16 грн задовольнити у повному обсязі.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною десятою статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою виявлення усіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Відповідно до частини першої статті 23 зазначеного Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону, до заяви кредитора в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Волинської області від 28.09.2015 за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області порушено провадження у справі № 903/935/15 про банкрутство ТОВ фірми "Феміда-Інтер". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича.

05.10.2015 на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України під номером 23521 оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ фірми "Феміда-Інтер".

02.11.2015 ТОВ "Екзітос" подало заяву з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 159873019,16 грн, які обґрунтовані нездійсненням останнім свого зобов'язання щодо оплати пред'явлених йому 13-ти простих векселів, які ТОВ "Екзітос" набуло у власність на підставі договору купівлі продажу № 1/07 від 27.07.2013, укладеного з Приватним підприємством "Мега-Транс-Авто".

Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

17.12.2015 розпорядником майна Рабаном М.Т. надано реєстр вимог кредиторів ТОВ фірми "Феміда-Інтер" та повідомлення про наслідки розгляду вимог кредиторів.

21.12.2015 ТОВ "Екзітос" подало заяву № 01-21/12/15 від 21.12.2015 про уточнення грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що враховуючи технічну помилку при укладанні договору купівлі-продажу цінних паперів, 14.12.2015 між покупцем (ТОВ "Екзітос") та продавцем (ПП "Мега-Транс-Авто") цінних паперів було укладено додаткову угоду, внаслідок чого сума грошових вимог ТОВ "Екзітос" до боржника зменшилась до 159063019,16 грн.

Вказані кредиторські вимоги розглянуті розпорядником майна та включені до реєстру вимог кредиторів.

Виходячи із спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на господарський суд покладено обов'язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Відповідно до абзаців 2 та 3 частини шостої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Частиною першою статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно бути мотивованим, прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.07.2013 між ПП "Мега-Транс-Авто" (продавець) та ТОВ "Екзітос" (покупець) укладено договір № 1/07 купівлі-продажу цінних паперів за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця цінні папери (далі - векселі), а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити векселі в порядку, строки та на умовах передбачених договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору предметом купівлі-продажу є 13-ть простих векселів за наступними реквізитами: серія АА №0012603 від 23.11.2009, АА №0012607 від 29.06.2011, АА №0012605 від 29.06.2011, АА №0012609 від 09.07.2011, АА №0012610 від 07.10.2011, АА №0012611 від 27.01.2012, АА №0012612 від 10.02.2012, АА №0012614 від 21.05.2012, АА №0012616 від 20.07.2012, АА №0012606 від 27.09.2012, АА №0012619 від 22.11.2012, АА №0012620 від 23.01.2013, загальною номінальною вартістю 159 837 019,16 грн.

11.12.2015 ПП "Мега-Транс-Авто" та ТОВ "Екзітос" додатковою угодою до договору №1/07 купівлі-продажу цінних паперів від 27.07.2013 внесли зміни до пункту 1.2 договору, відповідно до яких загальна номінальна вартість векселів склала 159 063 019,16 грн.

10.09.2015 між ТОВ "Екзітос" та боржником складено та підписано акти пред'явлення векселів до оплати, відповідно до яких останній зобов'язався здійснити платежі до 18.09.2015.

Розглянувши заявлені ТОВ "Екзітос" грошові вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заява ТОВ "Екзітос" про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 159063019,16 грн не підлягає задоволенню.

Такий висновок судів двох інстанцій мотивований тим, що ТОВ "Екзітос" не є власником простих векселів, оскільки договір № 1/07 купівлі-продажу цінних паперів від 27.07.2013 вчинений без участі (посередництва) торговця цінними паперами, тому відповідно до частини дев'ятої статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цей договір є нікчемним та згідно з частиною першою статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте із таким висновком погодитися не можна з огляду на таке.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються зокрема, Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), Законами України "Про обіг векселів в Україні" і "Про цінні папери та фондовий ринок".

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

За порядком розміщення (видачі), згідно з частиною другою статті 3 названого Закону, цінні папери поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятою статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.

Частиною восьмою статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, крім випадків, зокрема, здійснення операцій щодо неемісійних цінних паперів.

Відповідно до частини 9 статті 17 цього Закону, правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що векселі є неемісійними цінними паперами, тому положення частини восьмої статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" про те, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, не поширюється на правочини щодо векселів.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про нікчемність договору № 1/07 купівлі-продажу цінних паперів від 27.07.2013, на підставі якого ТОВ "Екзітос" набуло у власність 13-ть простих векселів на загальну суму 159063019,16 грн, виданих боржником, не відповідає положенням Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

За змістом статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно із статтею 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів

Статтею 11 Уніфікованого закону встановлено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Відповідно до статті 16 Уніфікованого закону, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Статтею 13 Уніфікованого закону визначено, що індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Встановлений Уніфікованим законом порядок передачі векселів не передбачає відчуження їх шляхом здійснення цивільно-правових угод, зокрема, купівлі-продажу. Водночас, чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, проте у цьому випадку послідовну передачу векселя слід вважати перерваною, і, якщо на векселі відсутній індосамент, питання, пов'язані із стягнення заборгованості за векселем, регулюються нормами цивільного права про угоди та зобов'язання (ст.ст.202-211, 215-236, 509-609 ЦК України), а не вексельним законодавством, оскільки у таких випадках вексель втрачає свою силу і набуває статусу боргового документа.

Проте, судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовані обставини та не встановлено, чи набув заявник ТОВ "Екзітос" статусу законного держателя 13-ти простих векселів, виданих боржником, а саме не встановлено на якому праві базуються його грошові вимоги: на безперервному ряді індосаментів чи на підставі укладеної цивільно-правової угоди, у даному випадку договору купівлі-продажу, предметом якого є ці прості векселі.

Без встановлення наведених обставин висновок судів про те, що ТОВ "Екзітос" не є власником простих векселів, є передчасним.

З'ясування зазначених обставин має суттєве значення для правильного розгляду заявлених ТОВ "Екзітос" грошових вимог до боржника і визначення норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушенням норм процесуального права щодо повного з'ясування всіх обставин справи, що входять до предмету доказування і мають значення для правильного розгляду заявлених грошовим вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити факти, що мають юридичне значення для розгляду заявлених грошових вимог, а саме визначити правову природу підстав виникнення у заявника права вимоги, і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, розглянути грошові вимоги ТОВ "Екзітос" до боржника.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екзітос" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 18.04.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 903/935/15 скасувати. Справу № 903/935/15 передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк