ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Справа № 922/64/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Яценко О.В.розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради Харківської областіна постанову від 22.02.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/64/5 господарського суду Харківської областіза позовом третя особа без самостійних вимог на стороні позивачаВійськового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Харківський університет Повітряних сил ім. І. Кожедуба до треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів про1. Харківської міської ради 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Триес" 1. Управління Держземагенства у м. Харкові 2. Держгеокадастр у. м. Харкові скасування рішення, визнання недійсним державного акта та повернення земельної ділянки За участю представників сторін:

Від позивача - 1) Рудник Ю.М. (дов. від 30.12.15)

Від відповідача - не з'явились

Від Генеральної прокуратури України - Шекшеєва В.С.

У зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Яценко О.В., Фролова Г.М. (протокол автоматичного розподілу від 22.06.2016)

ВСТАНОВИЛА:

Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова з позовом до Харківської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Триес" про визнання недійсними пунктів 42.1, 42.2, 42.3 Додатку 1 рішення Харківської міської ради № 350/08 від 24.12.2008; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 465478 від 30.01.2009; зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Триес" повернути державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків шляхом складання акту прийому-передачі земельну ділянку пл. 1,7463 га по вул. Білгородське Шосе, ріг вул. вул. Рудика.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2015 (колегія суддів: суддя Аюпова Р.М., Чистякова І.О., Бринцев О.В.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсними пункти 42.1, 42.2, 42.3 Додатку 1 рішення Харківської міської ради № 350/08 від 24.12.2008, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 465478 від 30.01.2009, зобов'язано Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Триес" повернути державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова шляхом складання акту прийому-передачі земельну ділянку пл. 1,7463 га по вул. Білгородське Шосе, ріг вул. Рудика.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у складі: Потапенко В.І., Слободіна М.М., Гребенюк Н.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Харківська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Міністерство оборони України у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Харківський університет Повітряних сил ім. І. Кожедуба у заяві підтримує позовні вимоги Військового прокурора Харківського гарнізону та просить розглянути справу без участі його представників.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що додатком № 1 до рішення Харківської міської ради № 350/08 від 24.12.2008 передано ОК "ЖБК "Триес" функції замовника на будівництво об'єкту зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову по Білгородському шосе, ріг вул. Григорія Рудика (пункт 42.1.); припинено TOB "Сфера СТС" право користування земельною ділянкою площею 2,2435 га по Білгородському шосе ріг вул. Григорія Рудика, за його добровільною відмовою, лист від 18.12.2008 б/№ (пункт 42.2.); надано ОК "ЖБК "Триес" у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 2,2435 га, в межах договору оренди землі від 11.03.2008 за № 340867100029 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе ріг вул. Григорія Рудика, зі строком виконання будівництва до 31 грудня 2011 року (пункт 42.3); встановлено, що договір оренди землі від 11.03.2008 за № 340867100029 втрачає чинність з моменту державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку з ОК "ЖБК "Триес".

На підставі вищевказаного рішення ОК "ЖБК "Триес" було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку (площею 2,2435 га за адресою: м. Харків, Білгородське шосе, ріг вул. Рудика для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови) серії ЯЖ № 465478 від 30 січня 2009 року.

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься виключно до земель оборони та не змінювала свого цільового призначення; передача органам місцевого самоврядування земель, що використовуються для потреб Збройних Сил України здійснюється лише за наявності згоди Міністра оборони України; Харківська міська рада не є належним власником спірної земельної ділянки і не має відповідних повноважень орендодавця землі у розумінні статті 4 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду з даним позовом.

Господарськими судами встановлено, що згідно з Державним актом на право користування землею серії Б № 045912 (1984 року), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 2936, земельна ділянка площею 22,0018 га, яка розташована у м.Харкові по Білгородському Шосе, 2 була надана Квартирно-експлуатаційній частині Харківського району для розміщення учбових корпусів Харківського вищого військового командно-інженерного училища ім. Крилова.

Частина спірної земельної ділянки площею загальною площею 1,7463 га входила до складу земельної ділянки площею 22,0018 га, яка розташована у м.Харкові по Білгородському Шосе, 2, на яку КЕЧ Харківського району було видано Державний акт № 2936 відноситься до військового містечка № 18.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 у справі № 22-а-5263/08 визнано правомірним висновок Харківського міського управління земельних ресурсів від 16.04.2007 за № 144/07 в частині віднесення земельної ділянки по Білгородському Шосе 2, ріг вул. Рудика, загальною площею орієнтовно 1, 9234 га до категорії земель оборони, і встановлено, що вказаний Державний акт не скасовувався, згода на припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка розташована по Білгородському Шосе, 2 у м. Харкові (військове містечко № 18) Міністром оборони України не надавалась.

Вироком військового суду Харківського гарнізону від 08.09.2008 заступника начальника КЕВ м. Харків - начальника матеріально-технічного забезпечення майора ОСОБА_11 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ст. 424 КК України; встановлено, що 24.04.2007 заступник начальника КЕВ м. Харків начальник матеріально-технічного забезпечення майор ОСОБА_11, будучи військовою посадовою особою, діючи в інтересах ТОВ "Сфера СТС", в порушення умов діючого законодавства, без згоди Міністра оборони України на відчуження земельної ділянки військового містечка № 18 за адресою: м. Харків, вул. Білгородське Шосе, 2, на якій знаходяться будівлі №№ 80 та 90, які перебувають на обліку в КЕВ м. Харків, та їх остаточна вартість складає 58636 грн., перевищуючи свої службові обов'язки, умисно, підготував та самостійно підписав від імені керівника КЕВ м. Харків лист № 733, в якому зазначив недостовірні відомості про те, що вищезазначені будівлі списані та зняті з обліку КЕВ м. Харків, та не маючи повноважень та відповідних рішень вищестоящого командування, надав дозвіл на відчуження земельної ділянки розміром 1,7463 га вартістю 2764798 грн.

На підставі вищевказаного листа від 24.04.2007 за № 733 Харківською міською радою було незаконно припинено право КЕЧ Харківського району на користування земельною ділянкою по Білгородському Шосе, 2 у м. Харкові, а саме, у пункті 47 рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 04.07.2007 за № 131/07 було: припинено за КЕЧ Харківського району право користування земельною ділянкою загальною площею 1,7463 га (за його добровільною відмовою лист від 24.04.2007 за № 733) по Білгородському Шосе; надано ТОВ "Сфера СТС" в оренду земельну ділянку загальною площею 2,2435 га, (у тому числі земельна ділянка площею 1,7463 га, за рахунок земель КЕЧ Харківського району та земельна ділянка площею 0,4972 га, за рахунок міської землі) по Білгородському Шосе, ріг вул. Григорія Рудика для будівництва торгівельно-офісного комплексу до 01.08.2012 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації); зобов'язано КЕЧ Харківського району звернутися до Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин для внесення відповідних змін в державний акт на право постійного користування землею від 1984 за № 2936).

Відповідно до листа-повідомлення начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 24.04.2008 та листа-повідомлення Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 06.05.2008 інформація щодо прийняття рішень у Міністерстві оборони України про припинення права користування частинами земельної ділянки військового містечка № 18 (Білгородське шосе, 2) в період з 02.11.2004 до теперішнього часу до Південного територіального управління не доводилась і будівлі №№ 80, 90 військового містечка № 18 згідно матеріалів інвентаризації казармено-житлового фонду КЕВ м. Харків обліковані у Південному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні.

Вищевказані обставини встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.2012 у справі № 5023/9668/11 (рішення набрало законної сили), яким визнано частково недійсним рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 04.07.2007 за № 131/07, а саме, в частині припинення за КЕЧ Харківського району право користування земельною ділянкою загальною площею 1,7463 га; надання ТОВ " Сфера СТС" в оренду земельної ділянки площею 1,7463 га по Білгородському Шосе, 2 у м. Харкові для будівництва торгівельно-офісного комплексу до 01.08.2012 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та зобов'язання КЕЧ Харківського району звернутися до Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин для внесення відповідних змін в державний акт на право постійного користування землею від 1984 за № 2936.

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийнятті спірного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 5 цієї статті надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 126 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент прийнятті оспорюваного рішення Харківської міської ради було передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

У п. 2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 за "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є офіційними документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтею 116 Земельного кодексу України.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей Державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

У постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 у справі № 6-33цс13 зазначено, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно зі статтею 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до положень статті 77 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст.ст. 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" - земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України", військове майно, в тому числі і земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим призначенням.

Згідно з п."б" ч. 3, п. "в" ч. 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність відносяться, зокрема, землі оборони.

Згідно п. 45 "Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністерства оборони України № 483 від 22.12.1997р., передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України.

Згідно зі ст.ст. 1, 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України є Центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для озброєного захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

Міністерство оборони України, згідно з рішенням Конституційного Суду України №З-РП/99, є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В свою чергу начальники вищевказаних структурних складових Збройних Сил України є органами виконавчої державної і військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, а отже здійснюють відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних силах в Україні" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема: будинки та споруди.

Управління військовим майном, згідно статті 2 зазначеного Закону, здійснюють відповідні органи державної виконавчої влади. Так, до компетенції Кабінету Міністрів України належить вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування

Статтею 3 наведеного Закону вбачається, що військове майно, в тому числі і земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим призначенням.

Рішення по відчуженню військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна, відповідно до вимог статті 6 вищезазначеного Закону, приймається виключно Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Господарськими судами встановлено, що згідно з Державним актом № 2936 від 1984 року на право користування земельною ділянкою, земельна ділянка площею 22,0018 га, яка розташована по Білгородському Шосе, 2 у м. Харкові (військове містечко № 18) надана квартирно-експлуатаційному відділу Харківського району для розміщення учбових корпусів Харківського вищого військового командно-інженерного училища ім. Крилова, тобто згідно з положеннями статті 77 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про використання земель оборони" відноситься до земель оборони та відповідно є землею державної форми власності, яка згідно з п. "б" ч. 3, п. "в" ч. 4 статті 84 Земельного кодексу України не може передаватись у комунальну чи приватну власність.

Судами враховано, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування у даній справі обставини, що встановлені рішенням господарського суду господарського суду Харківської області від 23.01.2012 по справі №5023/9668/11 та вироком військового суду Харківського гарнізону від 08.09.2008 військового суду Харківського гарнізону від 08.09.2008, зокрема:

- Земельна ділянка розміром 1,7463 га відноситься виключно до земель оборони , що перебуває у державній власності та її неможливо було відносити до земель громадської та житлової забудови, що підтверджується постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 у справі № 22-а-5263/08, згідно з якою визнано правомірним висновок №144/07 від 16.04.2007р. Харківського міського управління земельних ресурсів в частині віднесення земельної ділянки по Білгородському шосе 2, ріг вул. Рудика, загальною площею, орієнтовно 1, 9234 га до категорії земель оборони. Державний акт на право користування земельною ділянкою від 1984 за №045912 не скасовувався, згода на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою Міністром оборони України не наддавалась;

- Харківська міська рада не є власником (уповноваженим органом власника) спірної земельної ділянки і не має відповідних повноважень орендодавця землі у розумінні ст. 4 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом;

- начальника матеріально-технічного забезпечення, який підписав лист №733 від 24.04.2007, в якому зазначив недостовірні відомості про те, що вищезазначені будівлі списані та зняті з обліку КЕВ м. Харків, та не маючи повноважень та відповідних рішень вищестоящого командування, надав дозвіл на відчуження земельної ділянки розміром 1,7463 га вартістю 2764798 грн., вироком суду було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ст. 424 КК України;

- на підставі листа від 24.04.2007 за № 733 Харківською міською радою було незаконно припинено право КЕЧ Харківського району на користування земельною ділянкою по Білгородському Шосе, 2 у м. Харкові та відповідно надано ТОВ "Сфера СТС" в оренду земельну ділянку загальною площею 2,2435 га, (у тому числі земельну ділянку площею 1,7463 га, за рахунок земель КЕЧ Харківського району);

- відповідно до листа-повідомлення начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 24.04.2008 та листа-повідомлення Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 06.05.2008 інформація щодо прийняття рішень у Міністерстві оборони України про припинення права користування частинами земельної ділянки військового містечка № 18 (Білгородське шосе, 2) в період з 02.11.2004 до теперішнього часу до Південного територіального управління не доводилась і будівлі №№ 80, 90 військового містечка № 18 згідно матеріалів інвентаризації казармено-житлового фонду КЕВ м. Харків обліковані у Південному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли висновку, що спірна земельна ділянка у встановленому законом порядку із земель оборони не вибувала та не змінювала своє цільове призначення, а саме в порядку статті 20 Земельного кодексу шляхом прийняття компетентним органом державної влади відповідного рішення про це.

Згідно зі статтею 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та інші.

Згідно п. 45 "Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністерства оборони України № 483 від 22.12.1997, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України.

Згідно із ст.ст. 1, 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для озброєного захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

Міністерство оборони України, згідно рішення Конституційного Суду України №З-РП/99, є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В свою чергу начальники вищевказаних структурних складових Збройних Сил України є органами виконавчої державної і військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, а отже здійснюють відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад в галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження лише землями територіальних громад.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що при прийняті спірного рішення в частині передачі другому відповідачу у власність спірної земельної ділянки під будівництво об'єкту зі зміною його цільового призначення під житлову забудову по Білгородському шосе, ріг вул. Григорія Рудика (пункт 42.1.) на підставі добровільної відмови тимчасового землекористувача TOB "Сфера СТС", передача у користування якому визнана судом незаконною, Харківська міська рада перевищила повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яка не належить на праві власності територіальної громаді м. Харкова, а є об'єктом права державної власності та належить до земель оборони.

Враховуючи наведене, суди підставно визнали недійсними пункти 42.1, 42.2, 42.3 Додатку 1 рішення Харківської міської ради № 350/08 від 24.12.2008 року.

Оскільки підстави отримання другим відповідачем у власність спірної земельної ділянки пл. 1,7463 га по вул. Білгородське Шосе, ріг вул. Рудика у м. Харкові-спірна частина рішення Харківської міської ради, визнана недійсною, то і виданий на підставі цього рішення Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 465478 від 30.01.2009 також правомірно визнано недійсним.

Що стосується посилання касатора на неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання першого відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів зазначає, що воно вже розглядалось апеляційним господарським судом і йому було дано належну правову оцінку.

Інші посилання також не приймаються до уваги, оскільки зводяться до переоцінки матеріалів справи, що виходить за межі касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Харківської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Постанову від 22.02.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/64/5 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О.Яценко