ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2016 року Справа № 911/899/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Грейц К.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: ОСОБА_4 відповідачів: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського судувід28.04.16у справі№911/899/16за позовомОСОБА_4до1.Фастівської районної державної адміністрації 2.Приватного підприємства "Аскон" 3.Управління держкомзему у Фастівському районі Київської областіпровизнання недійсним та скасування договору оренди, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування збитків
ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Фастівської районної державної адміністрації, Приватного підприємства "Аскон", Управління держкомзему у Фастівському районі Київської області про визнання недійсним та скасування договору оренди землі від 13.03.08, укладеного між Фастівською районною державною адміністрацією і Приватним підприємством "Аскон"; зобов'язання Фастівської районної державної адміністрації та Головного управління держгеокадастру у Фастівському районі Київської області скасувати вказаний договір оренди землі; та відшкодувати їй 50000 грн. моральної шкоди і 49000 грн. матеріальної шкоди. Позивач посилався на те, що йому розпорядженням Фастівської райдержадміністрації №169 від 20.02.08 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності Трипільської сільської ради. Проте, виділена земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги та була передана в оренду за оспорюваним договором відповідачу-2, що, на думку позивача, свідчить про порушення таким договором його права на отримання земельної ділянки у користування. Водночас, позивач зазначав, що відповідач-2 не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням; що внаслідок неправомірних дій органів державної влади йому завдано моральної та матеріальної шкоди у заявленій до стягнення сумі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.16 (суддя Шевчук Н.Г.) відмовлено ОСОБА_4 у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України через те, що позов не підлягає розгляду в господарських судах України. Місцевий господарський суд виходив з того, що позов подано фізичною особою ОСОБА_4, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, і це за приписами статей 1, 21, 62 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює розгляд поданого позову в господарських судах України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на таку ухвалу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.16 (судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.16 та повернуто апеляційну скаргу скаржникові без розгляду. Суд апеляційної інстанції установив, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без надання доказів на підтвердження причин пропуску такого строку. Суд також зазначив, що скаржником до апеляційної скарги не було додано документів, котрі підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі; що пільги зі сплати судового збору згідно з приписами пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" на скаржника не поширюються. Ухвала обґрунтована приписами статей 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.04.16, в якій просить скасувати вказану ухвалу, а також скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.16 та задовольнити позов. Крім того, вона просить скасувати рішення Триліської сільської ради від 11.01.05 №3/2-23 та повернути спірну земельну ділянку у державну або комунальну власність. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статті 129 Конституції України, статей 1, 12, 16, 53, 62, 93 Господарського процесуального кодексу України, статей 293, 300, 326, 336, 342, 344 Цивільного процесуального кодексу України; що даний позов має розглядатися у господарському суді. ОСОБА_4 вказує на те, що вчасно не мала змоги подати апеляційну скаргу через стан здоров'я; що звільнена від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІІ групи та має сина інваліда І групи. Водночас, скаржник, з посиланням на приписи статті 300 Цивільного процесуального кодексу України, зазначає, що має право доповнити чи змінити апеляційну скаргу упродовж строку на апеляційне оскарження, проте суд апеляційної інстанції наведену норму не врахував. Окрім цього, скаржник у касаційній скарзі наводить доводи щодо суті спору, вказуючи на незаконність оспорюваного договору та неправомірність дій відповідачів.
Від відповідачів відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.16 відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.16 та повернуто апеляційну скаргу їй без розгляду. Апеляційний господарський суд виходив з того, що дану скаргу подано із пропуском процесуального строку, встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України, без надання доказів, на підтвердження поважних причин такого пропуску. Крім того, суд зазначив, що скаржником не був сплачений судовий збір у встановленому законом розмірі; що від сплати судового збору згідно з Законом України "Про судовий збір" він не звільнений. Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу. Частиною 1 статті 93 названого Кодексу встановлено строк подання апеляційної скарги. За приписами наведеної норми апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду упродовж десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - упродовж п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Відповідно до приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, у заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, що треба довести. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Дотримання вимог норм процесуального права при зверненні з апеляційною скаргою є обов'язком всіх учасників процесу. Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що оскаржувана в апеляційному порядку ухвала Господарського суду Київської області була винесена 21.03.16. Між тим, як установив апеляційний господарський суд, ОСОБА_4 з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку звернулась лише 15.04.16, тобто з пропуском встановленого процесуального строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, вона вказувала на незадовільний стан здоров'я. Дослідивши наведені скаржником доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду та матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які об'єктивно перешкоджали йому реалізувати своє право на подання апеляційної скарги упродовж законодавчо встановленого терміну. Як установив апеляційний господарський суд, скаржник взагалі не надав доказів на підтвердження причин пропуску ним строку на звернення з апеляційною скаргою (довідки про незадовільний стан здоров'я, виписки з медичної картки тощо). Інших причин неможливості вчасного подання належним чином оформленої апеляційної скарги скаржником також наведено не було. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права визнаються непереконливими. Водночас доводи скаржника, що стосуються суті спору, фактичних обставин справи та незаконності ухвали місцевого господарського суду від 21.03.16 у цій справі судом касаційної інстанції не розглядалися, оскільки предметом касаційного оскарження, за приписами статті 107 Господарського процесуального кодексу України, може бути ухвала місцевого господарського суду (зазначена в частині 106 Господарського процесуального кодексу України) лише після її перегляду в суді апеляційної інстанції. Проте, ухвала Господарського суду Київської області від 21.03.16 в апеляційному порядку не переглядалася (як вже зазначалося, оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.16 було повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вказаний судовий акт). Крім того, визнаються неспроможними посилання скаржника на приписи статті 300 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки норми вказаного нормативно-правового акта регулюють провадження у справах цивільної юрисдикції, що вирішуються в порядку цивільного судочинства; в свою чергу, Господарський процесуальний кодекс України регулює здійснення господарського судочинства при вирішенні господарських спорів, і саме його норми правомірно були застосовані апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної ухвали. За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.04.16 у справі №911/899/16 залишити без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Гоголь
Судді Т.Добролюбова
К.Грейц