Постанова ВГСУ від 23.06.2016 року у справі №910/31985/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Справа № 910/31985/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Бакуліної С.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.04.16у справі№910/31985/15 Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Айтекс"простягнення 33 156,00 грнУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_4 - посв. адвоката, свідоцтво НОМЕР_1;

від відповідача: Солдаткін О.С. - за дов. від 23.12.15.

Представники від третьої особи у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Фізичною особою-підприємець ОСОБА_4 у грудні 2015 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" про стягнення 33 156,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Айтекс" робіт за договором підряду від 13.12.11№12/12-2011. При цьому позивач вказував, що право вимоги до відповідача перейшло до нього, як нового кредитора від Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс" за умовами укладеного правочину про відступлення права вимоги від 13.12.11 №12/12-2011. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 513-519, 530 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.15 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Айтекс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.16, ухваленим суддею Курдельчуком І.Д., позов задоволено повністю. Суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, оскільки установив, що третя особа відступила позивачу право вимоги до відповідача, а останній заборгованість у сумі 33 156 грн за договором підряду не сплатив. Суд керувався приписами статей 512, 514, 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мальченко А.О. - головуючий, Суховий В.Г., Жук Г.А., постановою від 13.04.16, перевірене рішення місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вказує, що судами залишена поза увагою та обставина, що акти виконаних робіт, складені не по формі КБ-2В і КБ-3 та направлені на адресу скаржника у червні 2015 року. Скаржник зазначає, що для складання протоколу недоліків виконаних робіт підрядник також не з'являвся. Відтак на думку Товариства не з'ясування вказаних обставин призвели до неповноти судового розгляду та до прийняття передчасних судових рішень. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не був стороною у справі Господарського суду міста Києва №910/20103/15.

Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника, і заперечення на касаційну скаргу позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

При розгляді даного спору судами установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"- замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айтекс" - підрядником 13.12.11 було укладено договір підряду № 12/12-2011 за умовами якого підрядник зобов'язався виконати за дорученням замовника роботи із влаштування вентильованого-утепленого фасаду із профнастилу по промисловій будівлі за вказаною адресою: АДРЕСА_1, по технологічній карті (додаток № 3) та в строки, які погоджені у додатку № 2 "календарний графік виконання робіт", згідно з проектно-кошторисною документацією, які погоджені сторонами і містяться у відповідних додатках до Договору і є невід'ємною його частиною. Згідно з пунктом 2.1. договору підряду його ціна складається з вартості виконаних робіт та обладнання, необхідних для їх виконання і складає 103 945,00 грн з ПДВ. Пунктами 3.4., 3.5 договору погоджено, що замовник упродовж 5-ти банківських днів з моменту підписання договору зобов'язується здійснити попередню оплату у розмірі 20% від ціни договору, що становить 20 789,00 грн з ПДВ. Оплата здійснюється за актом виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) згідно з розрахунком договірної ціни - додаток №1, упродовж 3-х банківських днів.

Розглядаючи даний спір суди обох інстанцій вірно установили, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду і правовідносини, що виникають із даного правочину регулюються положеннями Глави 61 Цивільного кодексу України. За приписами статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника відносить, зокрема, оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором. Згідно з частиною 4 статті 882 цього ж Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Виходячи з приписів статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до його умов та вимог закону, при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 530 Цивільного кодексу України унормовує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами також установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айтекс" - цедент та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4- цесіонарій 16.11.15 було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1 якого даний правочин спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, цедентом цесіонарієві права вимоги належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором підряду від 13.12.11 №12/12-2011, укладеного між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"- боржником. За умовами пункту 2 договору відступлення права вимоги до цесіонарія переходить право вимагати, замість цедента, від боржника належного та реального виконання таких обов'язків: сплати за договором боргу у сумі 33 156,00 грн. Пунктами 4 і 9 договору погоджено, що моментом переходу права вимоги є дата підписання цього договору. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України унормовано, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є правочином, на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому за приписами статті 516 цього ж Кодексу, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Суди обох інстанцій установили, що на виконання умов договору позивач і третя особа надіслали відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від 16.11.16, в якому, також, було заявлено вимогу сплатити борг новому кредитору упродовж семи банківських днів з дати отримання цього листа. Суди установили, що надсилання вказаного повідомлення відбулось належним чином з підтвердженням відповідними матеріалами справи. Оскільки відповідач суму заборгованості позивачеві не сплатив, з урахуванням установленого при розгляді спору, суди правомірно задовольнили позов про стягнення 33 156,00 грн.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки їм надавалась оцінка судом апеляційної інстанції і вони мотивовано відхилені судом. Зокрема твердження скаржника щодо неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Айтекс" робіт за договором підряду апеляційним судом відхилено з огляду на те, що вказані обставини були установлені рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.15 у справі №910/20103/15 та мають преюдиційне значення для даної справи. Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Твердження скаржника про те, що позивач не був стороною у справі №910/20103/15, тому преюдиція установленого в указаному спорі до даного позову застосовуватись не може, судовою колегією визнаються помилковими. Судами установлено, що за наслідками розгляду господарським судом міста Києва справи №910/20103/15 рішенням від 07.10.15 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс" про повернення попередньої оплати за договором підряду від 13.12.11 №12/12-2011. При розгляді указаного спору господарський суд установив, що на виконання умов договору підряду Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Айтекс" 20 789,00 грн попередньої оплати платіжним дорученням від 14.12.11 № 014745. Товариство з обмеженою відповідальністю "Айтекс" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" рахунок-фактуру від 20.09.12 №СФ-0000197 на суму 50 00,00 грн для оплати робіт за спірним договором, який був оплачений останнім платіжним дорученням від 25.09.12 №011730 без зауважень. Листом від 23.06.15 №230615 акт виконаних робіт від 01.08.12 за липень 2012 року був направлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр", проте відповідач вказаний акт не підписав та не надав письмової обґрунтованої відмови від його підписання.

Посилання скаржника на те, що спірний акт виконаних робіт, складений підрядником, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, Наказу Мінрегіонбуду "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.09 №554 також спростовані апеляційною інстанцією. Суд установив, що даним Наказом були затверджені примірні форми актів приймання підрядних робіт, а отже, застосування такої форми мало необов'язковий характер для сторін. При цьому апеляційний господарський, здійснивши оцінку спірного акта, установив, що акт виконаних робіт містить всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже, визнав його належним доказом виконання робіт.

Згідно з приписами статей 33, 34, частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не спростовують установленого судами обставин справи та стосуються переоцінки доказів, яка знаходиться за межами компетенції касаційної інстанції. Оскільки судом не виявлено порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги - відсутні. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України