ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Справа № 910/31299/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Яценко О.В.суддівФролової Г.М., Ходаківської І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 рокуу справі№ 910/31299/15 господарського суду міста Києваза позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "13-й квартал"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"проусунення перешкод у користуванні майном

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Тернова А.В. - керівник,- відповідача:Гіневська-Фареник М.О. дов. б/н від 02.02.2016 року

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "13-й квартал" (далі за текстом - ОСББ "13-й квартал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення вимог, просило усунути йому перешкоди в проведенні господарської діяльності з утримання будинку та прибудинкової території по вул. А.Ахматової, 13 у м. Києві шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Рада" (далі за текстом - ТОВ "Рада") проводити господарську діяльність з утримання цього будинку та прибудинкової території на підставі відсутності у останнього права здійснювати вказану господарську діяльність з 01.11.2014 року. Також, позивач просив визнати всі правочини (договори), укладені ТОВ "Рада" з власниками квартир в будинку по вул. А.Ахматової, 13 у м. Києві, припиненими з 01.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року (суддя Паламар П.І.) вказану заяву в частині вимог про визнання всіх правочинів (договорів), укладених ТОВ "Рада" з власниками квартир в будинку по вул. А.Ахматової, 13 у м. Києві, припиненими з 01.11.2014 року судом повернуто на підставі ст. 22, п. п. 4, 5 ст. 63 ГПК України без розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року (суддя Паламар П.І.) ОСББ "13-й квартал" задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСББ "13-й квартал"в користуванні будинком по вул. Анни Ахматової, 13 у м. Києві шляхом заборони ТОВ "Рада" проводити господарську діяльність з утримання будинку та прибудинкової території по вул. Анни Ахматової, 13 у м. Києві. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року в частині задоволених позовних вимог про усунення перешкод ОСББ "13-й квартал" в користуванні будинком по вул. Анни Ахматової, 13 у м. Києві шляхом заборони ТОВ "Рада" проводити господарську діяльність з утримання будинку та прибудинкової території по вул. Анни Ахматової, 13 у м. Києві та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року (судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г., Баранець О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Рада" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення , яким відмовити в задоволені позову, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 16-18 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"

Ухвалою від 13.06.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П. касаційну скаргу ТОВ "Рада" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2016 року.

22.06.2016 року до Вищого господарського суду від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2003 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві введено в експлуатацію жилий будинок по вул. А.Ахматової, 13 в м. Києві, загальною площею 100 605,8 м2, який передано замовником будівництва - ЗАТ "Познякижилбуд" на обслуговування та в експлуатацію відповідачу (експлуатуюча організація), що підтверджується актом Управління державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 110 про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 11.04.2003 року.

13.01.2006 року утворено ОСББ "13-й квартал", яке зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що внесено відповідний запис за № 10651020000005450.

02.03.2006 року рішенням загальних зборів ОСББ "13-й квартал" (протокол № 1) прийнято на баланс позивача житловий комплекс по вул. А.Ахматової, 13 в м. Києві, визначено останнє балансоутримувачем та управителем цього комплексу.

16.10.2014 року рішенням загальних зборів ОСББ "13-й квартал" (протокол № 2/2014) позивач відмовився від послуг відповідача та вирішив самостійно управляти житловим комплексом, укладати відповідні договори на його утримання.

З матеріалів справи вбачається, що після забудови і до прийняття ОСББ "13-й квартал" 16.10.2014 року рішення про визначення виконавця послуг з утримання будинку в установленому порядку не приймалося.

Замовник будівництва - ПАТ "Познякижилбуд" самостійно не обслуговував цей будинок, а визначив обслуговуючою організацією відповідача - ТОВ "Рада".

Звертаючись до суду з позовом, позивач послався на те, що відповідач чинить йому перешкоди в проведенні господарської діяльності з управління відповідного будинку та прибудинкової території.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів набуття відповідачем прав на управління спірним багатоквартирним будинком, а здійснення відповідачем діяльності, пов'язаної з управлінням цим будинком порушує права позивача, що зумовлює необхідність їх судового захисту.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Статтею 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 року визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

З огляду на що, виходячи з наведених приписів законодавства, позивач відповідно до набутого правового статусу наділений компетенцією з управління багатоквартирним будинком по вул. А.Ахматової, 13 в м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову, з посиланням на приписи ст. ст. 15, 16, 386, 391, 396 ЦК України, позивачем визначено вчинення відповідачем перешкод у проведенні ОСББ "13-й квартал" господарської діяльності з управління багатоквартирного будинку по вул. А.Ахматової, 13 в м. Києві та прибудинкової території.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ст. 2 вказаного Кодексу, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції спір, виходячи із предмету та підстав позову, у відповідності до визначених позивачем правових підстав для звернення до суду з таким позовом, розглянутий не був, відповідні обставини вчинення відповідачем будь-яких перешкод у здійсненні ОСББ "13-й квартал" господарської діяльності з управління будинком по вул. А.Ахматової, 13 в м. Києві та прибудинковою територією, не встановлювались.

При цьому як вбачається зі змісту позовної заяви, у якості єдиної обставини вчинення відповідачем перешкод у здійсненні ОСББ "13-й квартал" господарської діяльності з управління вказаним будинком, позивачем зазначалось про дії відповідача зі звернення до власників квартир цього будинку з відповідними позовами до суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Між тим, належної оцінки зазначеним обставинам у розумінні вчинення відповідачем перешкод у здійсненні саме ОСББ "13-й квартал" господарської діяльності з управління вказаним будинком судами також не надано.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ТОВ "Рада" на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року у справі № 910/31299/15 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року у справі № 910/31299/15 скасувати.

Матеріали справи № 910/31299/15 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіГ.М. Фролова І.П. Ходаківська