ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Справа № 910/28710/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.04.16у справі№910/28710/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Жанетт Україна"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова"простягненняУ судовому засіданні взяв участь представники від відповідача - Малиновська В.А. - за дов. від 01.03.16.

Представники від позивача і третьої особи у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Жанетт Україна" у листопаді 2015 року заявлений позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" 202 615,33 грн, з яких: 127 229,20 грн заборгованості за поставлений товар; 3 712,30 грн 3% річних; 71 673,83 грн втрат від інфляції. Позов мотивовано неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу від 23.07.12 №095511 в частині оплати вартості отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" товару. При цьому позивач вказував, що за умовами додаткової угоди від 24.03.15 №1 до договору всі права і обов'язки покупця за договором від 23.07.12 № 095511 перейшли до нового покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна". Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 520, 543, 525, 526, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.15 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова", оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" змінило найменування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.16, ухваленим суддею Курдельчуком І.Д., позов задоволено частково. Суд установив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" виступає боржником та поручителем за договором від 23.07.12 №095511, заборгованість зі сплати вартості товару становить 127 229, 20 грн, втрати від інфляції - 66 073,05 грн, 3% річних - 3 712,30 грн. Відтак суд відмовив у частині стягнення 5 600,78 грн інфляційних втрат через допущені позивачем арифметичні помилки у розрахунку. Суд керувався приписами статей 512, 520, 525, 526, 553, 554, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України та статей 33, 34, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - В.В. Шапран, судді: В.В. Андрієнко, С.І. Буравльов, постановою від 05.04.16, перевірене рішення місцевого суду залишив без змін по суті, але встановив, що відповідач є боржником за спірним договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Жанетт Україна" відмовити повністю. Скаржник посилається на те, що судами неповно з'ясовані правовідносини, що виникли між сторонами унаслідок укладання додаткової угоди від 23.03.15 №1, оскільки відповідно до умов пунктів 4 і 5 указаного правочину скаржник є поручителем за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова» - це нова назва Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна". Крім того, порука за спірними правовідносинами діяла починаючи з дати укладання додаткової угоди, тобто з 24.03.15 та упродовж шести місяців. Скаржник вважає, що з 25.09.15 порука скаржника перед позивачем за зобов'язаннями покупця є припиненою.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Жанетт Україна" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає таке.

При розгляді даного спору судами обох інстанцій установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Жанетт Україна" - постачальник та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" - нова назва "ТОВ Схід Відбудова"; покупець, 23.07.12 укладений договір купівлі-продажу № 095511 за умовами якого сторони погодили, що замовлення розміщуються від імені покупця або від імені асоційованих закупівельних компаній котрі в даному випадку є стороною договору. Поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок постачальника на умові DDP (доставлено, мито сплачено). Ціни погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії договору, крім випадків, коли сторони письмово. Крім того, до договору були підписані: загальні умови поставки та надання послуг № 095531; додаток № 1; додаток № 2; додаток № 3; договір про умови від 01.01.12 № 095521; договір про умови від 01.01.13 № 095522; додаток № 4. Позивач на виконання умов договору з 23.07.12 до 25.06.14 здійснював поставку товару третій особі, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" оплачувало отриманий товар.

Поряд з цим, апеляційним господарським судом установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Жаннет Україна" - постачальник і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Практікер Україна" 24.03.15 укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу від 23.07.12 № 995511. За умовами вказаної угоди, сторони, з метою урегулювання відносин, які між ними склались, вирішили замінити одну із сторін в зобов'язанні за договором, таким чином, всі права та обов'язки, якщо іншого не передбачено додатковою угодою, за вказаним договором переходять від Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" до нового покупця за договором, починаючи з 24.03.15. Пунктом 5 вказаної угоди сторони погодили, що сплата зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна", які виникли за договором в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені пунктом 4 додаткової угоди, з моменту укладання додаткової угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" до їх повного виконання. При цьому, новий покупець поручається за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Прапктікер Україна " визначених зобов'язань. В разі невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" визначених зобов'язань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" та новий покупець несуть солідарну відповідальність за їх виконання.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до частини 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 та частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінивши умови договору купівлі-продажу від 23.07.12 №095511, додатків та змін до нього апеляційний господарський суд визнав, що додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу №995511 є змішаним правочином: заміна сторони у договорі та договір поруки. В той же час, суд апеляційної інстанції установив і те, що відповідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди №1 сторони, з метою урегулювання відносин, які між ними склались, вирішили замінити одну із сторін в зобов'язанні за договором, таким чином, всі права та обов'язки, якщо іншого не передбачено додатковою угодою, за вказаним договором переходять від Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" до нового покупця за договором, починаючи з 24.03.15 тобто до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Практікер Україна", а пунктом 3 вказаної угоди сторони визначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" як сторона вибуває із зобов`язання та відмовляється від права замовляти та обов`язку отримувати товар. Отже, апеляційним судом установлено, що в даному випадку відповідач, за умовами даного договору є боржником перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Жаннет Україна". Окрім того судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Жаннет Україна" зверталося до відповідача з вимогою про стягнення боргу за основним договором саме як до нового покупця - боржника, а тому визнається правомірним висновок апеляційного господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. При розгляді спору апеляційний господарський суд установив, що на виконання пункту 4 додаткової угоди було оформлено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.14 до 24.03.15, відповідно до якого третя особа підтвердила заборгованість перед позивачем у сумі 138982,14 грн. Сторони погодили, що строк платежу за поставлений товар складає 90 днів з моменту надходження товару. Остання поставка товару відбулась 25.06.14, тобто ще до підписання додаткової угоди від 24.03.15. Судом установлено і те, що заборгованість за договором складає 127229,20 грн, з часу підписання додаткової угоди відповідач частково виконав зобов'язання за договором та додатковою угодою у сумі 11752,94 грн. Оскільки в процесі судового розгляду апеляційним судом установлено, що позивачем заявлено даний позов до відповідача як до боржника за додатковою угодою № 1, відповідачем були вчинені дії спрямовані на її погодження, а саме сплата грошових коштів у сумі 11 752,94 грн на користь позивача, відтак судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 127229,20 грн, і 66 073,05 втрат від інфляції та 3712,30 грн 3% річних за період прострочення до 15.10.15, застосувавши при цьому приписи статті 625 Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку розрахунку інфляційних та річних. За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання скаржника на порушення апеляційним судом приписів частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки судами установлено, що додаткова угода підписана 24.03.15, сума боргу узгоджена за актом і строк сплати боргу сторонами не визначений, тому і за умови поруки слід було б застосовувати річний строк від дня укладення договору поруки.

Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки стосуються переоцінки доказів, яка знаходиться за межами компетенції суду касаційної інстанції. З огляду на викладене правових підстав для скасування постанови та задоволення касаційної скарги судом не виявлено. Витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.16 у справі №910/28710/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

О.Поляк