ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року Справа № 908/1138/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа"напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2015у справі№908/1138/15-г господарського суду Запорізької областіза позовомприватного підприємства "Шлях-Контракт"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа"простягнення 411 782,44грн.,за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа"до приватного підприємства "Шлях-Контракт"простягнення 61 770,80грн.,за участі представників сторін:

від ПП "Шлях-Контракт" - Левіна Т.М.,

від ТОВ "Григоріївська міжнародна школа" - Івлєва М.В.

У С Т А Н О В И В:

25.03.2014 між приватним підприємством "Шлях-Контракт" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа" (покупець) було укладено договір поставки №20-02-2014ШК, відповідно до якого постачальник зобов'язувався в порядку, на умовах передбачених договором поставити покупцю меблі, встановити їх у приміщеннях Григоріївської міжнародної школи, а останній - прийняти та оплатити зазначений товар.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили обов'язок ПП "Шлях-Контракт" поставити товар у строк до 30.06.2014.

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна фіксована ціна товару, який підлягає поставці становить 989 914,00грн., що еквівалентно 83 115,17 євро по офіційному курсу Національного банку України на дату підписання сторонами договору.

Згідно з пунктом 3.3. договору постачальнику сплачується авансовий платіж у розмірі 70% від загальної ціни товару, зазначеної у п.3.1. договору (авансовий платіж), а саме 831 527,76грн. в тому числі ПДВ 20% - 138 587,96грн. Авансовий платіж підлягає оплаті протягом п'яти робочих днів після підписання сторонами договору та отримання відповідного рахунку постачальника стосовно авансового платежу. Остаточний платіж за товари у розмірі 30% від загальної ціни, визначеної у п.3.1 договору, сплачується покупцем постачальнику протягом десяти робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт по встановленню меблів на підставі рахунку постачальника (п.3.4. договору).

Положеннями пункту 3.7. договору сторони погодили, що у випадку зміни (збільшення або зменшення) курсу національної валюти України відносно валюти євро більш ніж на 5%, при наявності письмової вимоги будь-якої із сторін сума підлягає перерахунку за формулою C = Bx(K2/K1) грн., де В - неоплачена сума в національній валюті на дату підписання цього договору, С - сума в національній валюті, яка підлягає сплаті відповідно до умов договору, К1 - вартість 1 євро на день підписання договору, що становить 14, 292178грн., К2 - вартість 1 євро у національній валюті згідно офіційного курсу НБУ на дату платежу.

Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожен день прострочки поставки, але не більше 10% від вартості договору. У свою чергу, за порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від несплаченої суми товару по специфікації, за кожен день прострочення, але не більше 10% від ціни договору.

22.08.2014 на виконання умов договору ПП "Шлях-Контракт" здійснили поставку та встановлення меблів, що підтверджується видатковою накладною №1 та актом приймання-передачі товару. На підставі рахунку №2 від 22.08.2014 ТОВ "Григоріївська міжнародна школа" сплатили 356 369,04грн. за отриманий товар.

У зв'язку зі зміною курсу гривня-євро більш як на 22% протягом часу, що минув з моменту здійснення першого платежу за договором, у порядку п.3.7. договору постачальник виставив рахунок на оплату №3 від 28.08.2014 на суму 160 090,54грн. Несплата зазначеного рахунку стало приводом для звернення 23.02.2015 приватного підприємства "Шлях-Контракт" до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа" про стягнення 331 662,11грн. заборгованості, 41 247,71грн. пені, 34 853, 11грн. інфляційних нарахувань, 3 925,43грн. 3% річних, усього 411 782,44грн.

20.05.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа" звернулися до господарського суду Запорізької області із зустрічною позовною заявою до приватного підприємства "Шлях-Контракт" про стягнення 61 770,80грн. штрафних санкцій.

23.04.2015 рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без змін 22.09.2015 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Зубченко І.В., Марченко О.А., Попков Д.О.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Григоріївська міжнародна школа" на користь ПП "Шлях-Контракт" 331 662,11 грн. основного боргу, 34 853,11грн. інфляційних втрат, 3 925,43грн. 3% річних. У частині задоволення позовних вимог про стягнення 41 247,71грн. пені відмовлено. Зустрічний позов задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з ПП "Шлях-Контракт" на користь ТОВ "Григоріївська міжнародна школа" 61 770,80грн. Судові рішення із застосуванням положень статей 525, 526, 533, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 217 ГК України, мотивовані тим, що курс гривня-євро за період здійснення першого платежу та кінцевого розрахунку суттєво змінився, унаслідок чого за первісним позовом виникли зобов'язання по сплаті збільшеної за рахунок курсової різниці суми договору, а у зв'язку з простроченням зобов'язання з поставки товару за зустрічним позовом здійснено нарахування штрафних санкцій.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову та рішення у частині задоволення первісних позовних вимог, та ухвалити нове про відмову в позові. В іншій частині судові рішення просили залишити без змін.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Предметом оскарження у цій справі є стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних. В іншій частині постанова та рішення попередніх судових інстанцій не оскаржувалися.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції мотивовано виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий елемент зобов'язання в іноземній валюті.

За правилами статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Задовольняючи первісні позовні вимоги у частині стягнення 331 662,11грн. заборгованості, суди попередніх інстанцій, із застосуванням положень зазначених статей, взявши до уваги зміст пункту 3.7. договору, яким сторони узгодили, що на вимогу будь-якої із них сума договору сплачується з урахуванням курсової різниці, дійшли обгрунтованого висновку про підставність цих вимог, оскільки з моменту здійснення першого платежу за договором та сплати відповідачем остаточної суми, курс гривня-євро змінився на більш як 22 відсотки.

Приписами статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень наведеної статті, висновки судів обох інстанцій про задоволення первісних позовних вимог у частині стягнення 34 853,11грн. інфляційних втрат та 3 925,43грн. 3% річних, із перерахунком зазначених нарахувань місцевим судом, є правильними.

Стосовно ж вимог з оплати 41 247,71грн. пені, місцевий та апеляційний господарські суди вірно зазначили, що на суму заборгованості, яка виникла унаслідок збільшення курсової різниці, нарахування штрафних санкцій у вигляді пені є безпідставним. Виходячи з чого відмовили в задоволенні первісних позовних вимог у цій частині.

Беручи до уваги те, що при ухваленні рішень попередні судові інстанції здійснили всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надали належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Стосовно доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів, пов'язаних з вирішенням спору, то виходячи з приписів ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, відтак це не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Григоріївська міжнародна школа" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/1138/15-г - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк