ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2016 року Справа № 922/4901/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівСаранюка В.І., Дунаєвської Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016у справі№ 922/4901/15 господарського суду Харківської області за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4допублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України"простягнення 148 768,16 грн збитківза участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення 148 768,16 грн збитків, з яких: 104 013,85 грн - втрати, понесені від коливання курсу іноземної валюти (в даному випадку - євро) до гривні, та 44 754,31 грн - недоотриманий прибуток.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов договору банківського рахунку № 1381454 від 11.08.2014 несвоєчасно виконав його заяви про купівлю іноземної валюти, що зумовило збільшення її вартості, а позивач поніс збитки та недоотримав прибуток від своєї господарської діяльності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015 (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що заяви позивача № 29 від 29.01.2015 та № 32 від 30.01.2015 були виконані відповідачем в повному обсязі та іноземна валюта була придбана своєчасно, з дотриманням 30-денного строку, встановленого Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ № 281 від 10.08.2015, а умовами укладеного між сторонами договору банківського рахунку № 1381454 від 11.08.2014 строк купівлі банком за завою позивача іноземної валюти не встановлено. Крім того, суд встановив, що інші заяви позивача № 30 від 29.01.2015, № 31 від 30.01.2015, № 33 від 02.02.2015 та № 34 від 04.02.2015, на підставі яких заявлені позовні вимоги, не відповідають вимогам вказаного Положення, затвердженого постановою Правління НБУ № 281 від 10.08.2015, оскільки не містять такого обов'язкового реквізиту, як курс купівлі іноземної валюти в гривнях, на заявах відсутня дата їх надходження до банку, підпис уповноваженої особи банку та відбиток штампу останнього, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що відповідач не міг фактично виконати такі заяви за відсутності одного з обов'язкових реквізитів та в матеріалах справи відсутні докази прийняття банком спірних заявок до виконання.
З огляду на викладене, за висновком суду, протиправна поведінка банку при виконанні зобов'язань за договором відсутня, як і відсутні докази заподіяння відповідачем збитків у вигляді недоотриманого прибутку (упущеної вигоди), наявності причинно-наслідкового зв'язку і вини.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 (склад колегії суддів: Могилєвкін Ю.О., - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015 - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 11.08.2014 між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10020/0250 філії - Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк" (банк, відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (клієнт, позивач) укладено договір банківського рахунку №1381454, за умовами якого банк зобов'язався протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів відкрити клієнту поточні рахунки та надавати послуги з розрахунково-
касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) позивача, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених цим договором, відповідно до чинного законодавства України, а клієнт зобов'язався оплачувати вартість таких послуг та надав банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.
Відповідно до умов договору позивач звернувся до банку із заявами про купівлю іноземної валюти, а саме:
- № 29 від 29.01.2015 на суму 3 600,00 євро, за якою 29.01.2015 перерахував 72 342,00 грн,
- № 30 від 29.01.2015 на суму 3 000,00 євро, за якою 29.01.2015 перерахував 60 285,00 грн,
- № 31 від 30.01.2015 на суму 2 908,00 євро, за якою 30.01.2015 перерахував 59 890,26 грн,
- № 32 від 30.01.2015 на суму 660,00 євро, за якою 30.01.2015 перерахував 13 592,70 грн,
- № 33 від 02.02.2015 на суму 5 326,00 євро, за якою 02.02.2015 перерахував 109 703,00 грн,
- № 34 від 04.02.2015 на суму 2 270,00 євро, за якою 04.02.2015 перерахував 52 471,05 грн.
Як стверджує позивач, банк в порушення умов договору банківського рахунку № 1381454 від 11.08.2014 несвоєчасно виконав зазначені заяви про купівлю іноземної валюти, внаслідок чого іноземна валюта була куплена за завищеним курсом, а позивач поніс збитки - втрати, понесені від коливання курсу євро до гривні, та недоотримав прибуток від своєї господарської діяльності.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно зі ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" видані Національним банком України нормативно-правові акти у формі постанов та інструкцій, з питань, віднесених до його повноважень, є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках встановлені Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим Правлінням Національного банку України № 281 від 10.08.2005, (далі за текстом - Положення).
Згідно з п. 1 глави 1 Розділу ІІ вказаного Положення клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями на підставі, зокрема заяви про купівлю іноземної валюти.
Відповідно до п. 2 глави 1 Розділу IV Положення заява про купівлю іноземної валюти приймається уповноваженим банком до виконання протягом 30 днів, починаючи з дня її оформлення.
При цьому, умовами укладеного між сторонами договору банківського рахунку № 1381454 від 11.08.2014 строк купівлі банком за завою позивача іноземної валюти не встановлено, про що вірно зазначено судами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач на виконання заяв позивача № 29 від 29.01.2015 та № 32 від 30.01.2015 придбав іноземну валюту 05.02.2015, тобто своєчасно, в межах 30-денного строку, встановленого Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим Правлінням Національного банку України № 281 від 10.08.2005.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач при купівлі іноземної валюти за заявами позивача діяв належним чином, у відповідності до умови договору та вимог чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері операцій з іноземною валютою.
Порядок оформлення заяв про купівлю іноземної валюти передбачено пунктами 1-3 глави 2 розділу IV Положення, відповідно до яких клієнт подає заяви про купівлю іноземної валюти до уповноваженого банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Відповідальний виконавець уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, на всіх примірниках заяв про купівлю іноземної валюти, що прийняті для виконання, проставляє в правому верхньому куті дату надходження цих документів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, засвідчуючи її підписом та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, має право не проставляти дату надходження заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, якщо вона збігається з датою їх виконання. Відповідальний виконавець уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, після виконання заяв про купівлю іноземної валюти у правому нижньому куті проставляє дату виконання, засвідчуючи її підписом та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта.
Заява про купівлю іноземної валюти має містити, крім інших, такий обов'язковий реквізити, як курс купівлі в гривнях.
Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, заяви позивача про купівлю іноземної валюти № 30 від 29.01.2015, № 31 від 30.01.2015, № 33 від 02.02.2015, № 34 від 04.02.2015, додані позивачем до позовної заяви та якими обґрунтовано позовні вимоги, не містять такого обов'язкового реквізиту, як курс купівлі іноземної валюти в гривнях, на заявах відсутня дата їх надходження до банку, підпис уповноваженої особи банку та відбиток штампу останнього, у зв'язку з чим суди дійшли до правильного висновку, що вказані заяви не відповідають вимогам Положення, затвердженого постановою Правління НБУ № 281 від 10.08.2015.
Крім того, судом апеляційної інстанцій встановлено та це підтверджується матеріалами справи, зокрема листом відповідача № 12-14/1024-2461 від 05.11.2015, що заяви про купівлю іноземної валюти № 30 від 29.01.2015, № 31 від 30.01.2015, № 33 від 02.02.2015, № 34 від 04.02.2015 були відкликані позивачем, а грошові кошти за такими завами були повернуті банком позивачу.
Посилання позивача на те, що вказані заяви були ним подані до банку повторно та виконані останнім несвоєчасно, колегія суддів до уваги не бере, оскільки докази прийняття банком до виконання спірних заявок № 30 від 29.01.2015, № 31 від 30.01.2015, № 33 від 02.02.2015, № 34 від 04.02.2015, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в матеріалах справи відсутні, а банком були виконані заяви під іншими номерами, які відсутні в матеріалах справи та не стосуються предмету позову у даній справі.
Встановивши наведені вище обставини на врахувавши норми чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що позивач не довів факту порушення відповідачем умов договору банківського рахунку № 1381454 від 11.08.2014 та вимог чинного законодавства України, що свідчить про відсутність протиправної поведінки відповідача при виконанні зобов'язань за договором.
Як вірно зазначено судами, позивач також не довів і наявності причинно-наслідкового зв'язку, тобто того, що понесені ним і заявлені до стягнення збитки у вигляді втрат від коливання курсу євро до гривні, та у вигляді недоотриманого прибутку (упущеної вигоди) стали наслідком неправомірних дій відповідача. Натомість відповідач довів відсутність своєї вини у понесенні позивачем збитків.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позовних вимог у даній справі.
Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі № 922/4901/15 - без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді В. Саранюк
Н. Дунаєвська