Постанова ВГСУ від 23.03.2016 року у справі №921/599/15-г/3

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 921/599/15-г/3

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства

"Галіція Дистилері"

на рішення господарського суду Тернопільської області

від 27.08.2015 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 05.01.2016 року

у справі № 921/599/15-г/3

господарського суду Тернопільської області

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Галіція Дистилері"

до Регіонального відділення Фонду державного

майна України по Тернопільській області

про визнання недійсною додаткову угоду № 10

від 24.02.2015 року до договору оренди № 9-ЦМК

від 12.12.2001 року

за участю представників:

позивача - Гусарової Т.В., Мисник Н.В.

відповідача - Лисого В.І.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 24.02.2015 року до договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.08.2015 року (суддя Боровець Я.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 року (судді: Кордюк Г.Т., Данко Л.С., Давид Л.Л.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали і юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій повно й об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані, в обґрунтування вимог і заперечень, докази сторін.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у статті 1 ГПК України, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 ЦК України та частини 2 статті 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, тощо.

Частинами 1 - 3, 5 - 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.01.2014 року у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) частково задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" про спонукання внести зміни до договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року та вирішено спонукати Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" укласти додаткову угоду № 10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 р. № 9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу в частині внесення змін до п. 3.1 розділу 3 "Орендна плата" та п. 5.14 розділу 5 "Обов'язки орендаря" в редакції Фонду державного майна України по Тернопільській області, а саме:

- п. 3.1. Розділу 3 "Орендна плата" - "Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за № 786 (із змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2011 року) - 43 366,94 грн. (сорок три тисячі триста шістдесят шість гривень 94 коп.). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2011 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (вересень 2011 року) на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2011 року";

- п. 5.14. Розділу 5 "обов'язки орендаря" - "орендар сплачує до державного бюджету донараховану, відповідно до "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за № 786 (із змінами та доповненнями), орендну плату в сумі 9 247,38 грн. без ПДВ - за 11 днів вересня 2011 року, 25 220,14 грн. без ПДВ - за жовтень 2011 року та 25245,36 грн. без ПДВ - за листопад 2011 року, в місячний термін з дня підписання даної додаткової угоди". В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) рішення господарського суду Тернопільської області в частині часткового задоволення позову скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в його задоволенні.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 року у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року скасовано в частині скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 15.01.2014 року та прийняття нового рішення у скасованій частині про відмову у задоволенні позовних вимог, а рішення господарського суду Тернопільської області від 15.01.2014 року у частині задоволення позову залишено в силі; в решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) залишено без змін.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2014 року у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) та рішення господарського суду Тернопільської області від 15.01.2014 року видано наказ господарського суду Тернопільської області від 21.11.2014 року про спонукання Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" укласти додаткову угоду № 10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 року № 9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу в частині внесення змін до п. 3.1. Розділу 3 "орендна плата" та п. 5.14. Розділу 5 "обов"язки орендаря" в редакції Фонду державного майна України по Тернопільській області.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.01.2015 року у справі № 14/59/5022- 941/2012 (18/18/5022-404/2012) про роз'яснення рішення суду від 15.01.2014 року роз'яснено сторонам, що згідно вищевказаного рішення Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" зобов'язано укласти додаткову угоду № 10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 року № 9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу в частині внесення змін до п.3.1. розділу 3 "Орендна плата" та п. 5.14 Розділу 5 "Обов'язки орендаря" в редакції Фонду державного майна України по Тернопільській області.

При цьому, під час прийняття рішення господарським судом Тернопільської області від 15.01.2014 року у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) встановлено наступні обставини.

12.12.2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орендодавець) та ЗАТ "Галспирт", правонаступником якого є ПАТ "Галіція Дистилері", (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу № 9-ЦМК, (договір оренди), відповідно до якого орендарю передано в строкове платне користування цілісний майновий комплекс для виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів, іншої продукції харчової промисловості. Відповідно до розділу 3 даного правочину орендна плата визначалась на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становила 5268,98 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2001 року).

Разом з тим, рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.04.2013 р. у справі № 921/293/13-г/11 відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Галіція Дистилері" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про внесення змін до п. 3.4 договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 р. в подальшому постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2013 р., скасовано рішення суду першої інстанції від 30.04.2013 р. та прийнято нове рішення, яким внесено зміни у договір оренди № 9-ЦМК від 12.12.2013 р., виклавши пункт 3.4 договору оренди в наступній редакції: "Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках передбачених чинним законодавством України".

Додатковою угодою № 6 від 21.01.2007 р. внесено зміни до п. 3.1. розділу 3 договору оренди від 12.12.2001 р. № 9-ЦМК (із змінами та доповненнями, внесеними угодами № 1 від 18.01.2002 р.; № 2 від 06.02.2004 р., № 3 від 23.03.2004 р., № 4 від 08.04.2004 р.; № 5 від 12.01.2007 р.), які викладено у такій редакції: "Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 року № 786 (в новій редакції) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846, і становить 9 962,89 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2006 року). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2007 року) визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць (грудень 2006 року) на індекс інфляції за січень 2007 року".

Додатковою угодою № 9 від 22.07.2011 р. про внесення змін до договору оренди (із змінами та доповненнями, внесеними угодами № 1 від 18.01.2002 р.; № 2 від 06.02.2004 р., № 3 від 23.03.2004 р., № 4 від 08.04.2004 р.; № 5 від 12.01.2007 р.; № 6 від 21.01.2007 р.; № 7 від 12.01.2010 р.; № 8 від 11.03.2010 р.), продовжено договір оренди на 5 років з 13 квітня 2010 року по 12 квітня 2015 року.

Листом від 19.10.2011 року № 18-11-03269 "Щодо перегляду орендних ставок" позивач проінформував відповідача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу", в тому числі в частині орендних ставок, яка набрала чинності 20.09.2011 року, та повідомив, що регіональним відділенням буде переглянуто розмір орендної плати по договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів.

В подальшому листом від 19.12.2011 року № 18-14-04011 "Щодо внесення змін до договору оренди" позивач запропонував розглянути надісланий відповідачу 14.12.2011 року електронною поштою проект додаткової угоди та прибути до регіонального відділення для її підписання (не пізніше 23 грудня 2011 року). Також Регіональне відділення надіслало відповідачу для розгляду проект додаткової угоди № 10 про внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру орендної плати.

Зазначені дії обгрунтовані вимогами Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961), та домовленостями, викладеними у п. 3.4 договору оренди. При цьому, акціонерному товариству запропоновано протягом 5 днів після отримання даного листа підписати усі 4 примірники додаткової угоди з додатками, засвідчити їх печаткою та повернути позивачу для підписання відділенням, як орендодавцем.

ПАТ "Галіція Дистилері", в свою чергу, відмовилось від збільшення орендної плати за договором оренди від 12.12.2001 р. № 9-ЦМК (лист від 10.01.2012 р. № 11) з посиланням на ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими передбачено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Відтак, господарським судом Тернопільської області при прийнятті рішення від 15.01.2014 року у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) надано правову оцінку правовідносинам і зазначено, що зміна орендних ставок обумовлена зміною законодавства та слугує підставою для зміни умов договору в частині орендної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

24.02.2015 року на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 15.01.2014 року у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Тернопільській області та Приватним акціонерним товариством "Галіція Дистилері" укладено додаткову угоду № 10 наступного змісту:

"Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, в особі начальника відділення Шкільняка Михайла Михайловича, що діє на підставі Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, затвердженого Головою Фонду державного майна України 18.07.2012 року (із змінами) (надалі - орендодавець), з однієї сторони, та Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері", в особі генерального директора товариства Татарінова Володимира Володимировича, що діє на підставі статуту товариства, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів, протокол № 1 від 18.04.2011 та зареєстрованого 11.05.2011 державним реєстратором Бучацької РДА Бураком Богданом Михайловичем за № 16411050015000064, з іншої сторони, керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна", "Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із останніми змінами, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 за № 961) і пунктом 10.3 договору, на виконання Постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2014 у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) та рішення господарського суду Тернопільської області від 25.01.2014 у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), керуючись ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.01.2015 про роз'яснення рішення у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) уклали цю додаткову угоду про наступне: "Внести зміни до пункту 3.1 Розділу 3 "орендна плата" та доповнити розділ 5 "обов'язки орендаря" пунктом 5.14 - договору оренди від 12 грудня 2001 року № 9-ЦМК, виклавши їх в наступній редакції:

Пункт 3.1. Розділу 3 "орендна плата" - "орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за № 786 (із змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2011 року) - 43 366,94 грн. (сорок три тисячі триста шістдесят шість гривень 94 коп.). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2011 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (вересень 2011 року) на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2011 року". Пункт 5.14. розділу 5 "обов'язки орендаря" - "орендар сплачує до державного бюджету донараховану, відповідно до "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року за № 786 (із змінами та доповненнями), орендну плату в сумі 9 247,38 грн. без ПДВ - за 11 днів вересня 2011 року, 25 220,14 грн. без ПДВ - за жовтень 2011 року та 25 245,36 грн. без ПДВ - за листопад 2011 року, в місячний термін, з дня підписання даної додаткової угоди.".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" послалось на невідповідність додаткової угоди № 10 від 24.02.2015 року до договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року положенням Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, та Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 року, в частині необхідності проведення незалежної оцінки об'єкта оренди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив відсутність підстав для визнання недійсним спірної додаткової угоди до договору в зв"язку з невиконанням позивачем обов"язку, в силу статті 33 ГПК України, щодо надання доказів невідповідності її нормам права, що є наслідком для визнання її недійсною.

При цьому, суди попередніх інстанцій вірно послались на не доведення позивачем наявності обставин для визнання додаткової угоди № 10 від 24.02.2015 року до договору оренди №9-ЦМК від 12.12.2001 року недійсною, оскільки спірною додатковою угодою внесено зміни до договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу виключно на умовах, визначених рішенням господарського суду Тернопільської області суду від 15.01.2014 року у справі №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), в частині розміру орендної плати, розрахованої на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (із останніми змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. за № 961). В цьому ж рішенні господарського суду Тернопільської області №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) вказано, що підставою для зміни умов договору в частині орендної плати є зміна орендних ставок, що обумовлені зміною законодавства.

Водночас, судом апеляційної інстанції обгрунтовано спростовані посилання скаржника на неможливість застосування рішення господарського суду Тернопільської області у справі №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), як преюдиції, та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відтак, враховуючи, що істотні умови викладені в договорі оренди від 12.12.2001 року № 9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу сторонами, а додаткова угода № 10 від 24.02.2015 року про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 року № 9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу, укладена сторонами на виконання постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2014 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 15.01.2015 року у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) та в ній лише змінено розмір орендної плати на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (із останніми змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. за № 961), суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що наведені позивачем підстави для визнання її недійсною не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій, в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України, врахували наведене, всебічно, повно й об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшли вірного висновку про недоведеність і необґрунтованість позовних вимог, прийнявши обгрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України.