ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 920/2160/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Кравчука Г.А., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід27.07.2015у справі№920/2160/13Господарського судуСумської областіза позовомУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта"доУправління майна комунальної власності Сумської міської радипроспонукання укласти договір оренди

за участю

- відповідача: Пейкова І.О. (довіреність від 26.02.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - позивач) просило спонукати Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (далі - відповідач) укласти з позивачем договір оренди частини нежитлового приміщення, розташованого на 1 поверсі за адресою м. Суми, вул. Харківська, 24, площею 259,9 м кв. з орендною платою 1 грн., встановивши строк дії договору з 16.04.2013, з визначенням умов договору, на яких сторони зобов'язані його укласти. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на відповідача поширюються встановлені законодавством пільги для укладення договорів оренди державного та комунального майна, що передбачають укладення таких договорів без оголошення конкурсу і обов'язком органу місцевого самоврядування укласти договір оренди з розміром річної орендної плати 1 гривня.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Сумської області від 17.11.2014 (суддя Зайцева І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гетьман Р.А., судді Лакіза В.В., Плахов О.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач є уповноваженим на передачу нерухомого майна в оренду і 08.04.2013 року, та 28.05.2013 року позивач звертався до відповідача листами щодо передачі йому в оренду частини нежитлового приміщення, розташованого на 1-му поверсі, за адресою м. Суми, вул. Харківська, 24 площею 259,9 кв. м шляхом укладання договору, однак відповідачем було відмовлено в цьому з підстав: необхідності проведення зонування об'єкта, що пропонувалося передати позивачеві в оренду; недобросовісність заявника (позивача), яка полягає в несплаті орендної плати та використанні об'єкта оренди не за цільовим призначенням; неефективність використання об'єкту оренди для територіальної громади м. Суми. Також підставою відмови відповідачем вказано неможливість застосування до позивача статті 6 Закону України "Про підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

Скасовуючи попередні судові рішення, що були прийняті у даній справі, а саме - рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2014, яким позов було задоволено, зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір оренди нежитлового приміщення з орендною платою 1 гривня в рік, та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2014, якою це рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено, і передаючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України у своїй постанові від 13.08.2014 виходив, зокрема, із того, що як було встановлено судом апеляційної інстанції позивач здійснює розповсюдження відповідних періодичних видань до 31.12.2014 року, а отже цим судом не встановлено неможливість застосування до нього наведених положень статті 6 Закону України "Про підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" щодо встановлення відповідних тарифів у договорі оренди до 31.12.2014 року, а тому його висновки у цій частині не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Крім того, суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено, а судами не встановлено на підставі належних та допустимих доказів, що необхідним є проведення зонування об'єкта оренди з посиланням на здійснення позивачем іншої, не передбаченої Законом України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" діяльності. При цьому зазначення у положенні позивача інших видів діяльності, крім розповсюдження періодичних видань, не дає правових підстав вважати, що ним здійснювалась б інша діяльність у орендованому приміщенні.

Разом з тим суд касаційної інстанції визнав рішення місцевого господарського суду про задоволення позову таким, що прийнято з порушенням приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в резолютивній частині судового рішення у спорі про спонукання укласти договір не було казано умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору, а судом апеляційної інстанції ці недоліки не усунуто.

При новому розгляді спору судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.10.2014 позивач повернув приміщення, стосовно якого виник спір, відповідачу і у цей же день вказане приміщення було передано в оренду КП "Міськводоканал".

Ця обставина не заперечувалась особою, що звернулась із касаційною скаргою.

Згідно із приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, визначеним Фондом державного майна України відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Відповідно до статті 5 зазначеного Закону орендодавцями є органи місцевого самоврядування щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності. Порядком передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми затвердженим рішенням Сумської міської ради від 26.10.2011 № 896-МР, визначено, що орендодавцем комунального майна є уповноважений орган Сумської міської ради - управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

Із приписів статті 4 наведеного Закону вбачається, що об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно органів місцевого самоврядування, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1).

При цьому положеннями статті 13 цього кодексу визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2).

За вказаних обставин задоволення позову у даній справі про спонукання відповідача укласти з позивачем договір оренди частини нежитлового приміщення, яке вже передано в користування іншій особі, унеможливлюється у зв'язку із знаходження майна у користуванні іншої особи. Крім того, задоволення такого позову призвело б до порушення права іншої особи, у якої це приміщення вже знаходиться у користуванні на відповідній правовій підставі.

Відтак такий позов не може бути задоволений у даній справі.

Крім того, у касаційній скарзі позивач посилається на незастосування судом апеляційної інстанції положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що згідно цієї норми господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, а також вказує, що цією нормою передбачено, що господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Разом з тим, положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України не регулюють процесуальних дій щодо залучення іншого відповідача, чи заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Згідно цієї норми кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Відповідно до положень статті 111 ч.1 п.4 цього кодексу касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, а приписами статті 1113 ч.1 п.6 наведеного кодексу передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже касаційна скарга повинна містити не лише норми матеріального чи процесуального права, які особа, що звернулась із касаційною скаргою вважає порушеними або неправильно застосованими, а і суть порушення або неправильного застосування таких норм.

Таким чином посилання у касаційній скарзі на положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України у розрізі вищенаведених доводів позивача є безпідставним, і у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави вважати, що судом апеляційної інстанції незаконно не застосовано положення цієї статті у розрізі вищенаведених доводів, що зазначені у касаційній скарзі.

За вказаних обставин підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі Господарського суду Сумської області №920/2160/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

А.Г. Полянський