ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 916/876/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Костенко Т.Ф - головуючого,

Божок В.С.,

Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиБілгород-Дністровської квартирно - експлуатаційної частини районуна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016у справіГосподарського суду Одеської областіза позовом 1. Міністерства оборони України 2. Білгород-Дністровської квартирно - експлуатаційної частини районудо Тарутинської районної державної адміністрації Одеської областіза участю 3-тіх осіб1. Кабінету Міністрів України 2. Оперативного командування "Південь" 3. Одеської обласної державної адміністрації 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса" 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазур- Юг" 6. Публічного акціонерного товариства "ім.Чапаєва" 7. Відкритого акціонерного товариства "ім.Калініна" 8. Фермерського господарства "Колос- 2006" 9. Фермерського господарства "Таврія-К" 10.Приватного підприємства "Фетіца" 11.Приватного підприємства "Роман"провизнання недійсним та скасування розпорядження,в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача-1: Цицюра (дов. від 25.12.15 № 220/766/д),

позивача-2: Добров Ю.І. (дов. від 04.01.16),

відповідача: не з'явились,

КМУ: Тищенко А.В. (дов. від 28.12.15 № 936/2/22-15),

інші 3-ті особи: не з'явились,

Генпрокуратури: Яговдік С.М. (посв. № 029909),

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 10.12.2014 раніше прийняті у справі рішення було скасовано, а справу № 916/876/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами нового розгляду рішенням від 30.09.2015 господарського суду Одеської області позов задоволено, визнано недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 28.12.2007 № 398/А-2007 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "Імені Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ ім. Калініна, ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".

Постановою від 19.01.2016 Одеського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду, Білгород-Дністровська квартирно - експлуатаційна частина району звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Відповідачем було подано до Вищого господарського суду України пояснення на касаційну скаргу, в яких останній просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Також, до Вищого господарського суду України Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області було надано пояснення по суті даної справи, в яких висловлено позицію про підтримку касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, постановою від 18.12.1945 № 2002/063 Ради народних комісарів УРСР "Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми, що додається. При цьому, Ізмаїльський облвиконком було зобов'язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі.

Постановою від 12.02.1946 №53/9-ОП Ізмаїльського обласного виконавчого комітету та Бюро обкому КП(б)У "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063" затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв'язку з цим селянських господарств.

Рішенням №7 від 10.06.1946 звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу. До акту було додано схему фактичного відводу земель під артполігон та акти районних комісій встановлення меж в натурі.

05.05.2005 Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004р. та Наказом командувача військами Південного оперативного командування №67 від 16.02.2004р. "Про розформування військової частини А-1366" прийнято розпорядження №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким, з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Розпорядженням №398/А-2007 від 28.12.2007 Тарутинської райдержадміністрації Одеської області "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" затверджено подані ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" проекти землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок із земель запасу Веселодолинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також передано ТОВ "Тіса" земельну ділянку площею 750 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ВАТ "ім.Чапаєва" земельну ділянку площею 1800 га ріллі в довгострокову оренду строком на 5 років; ФГ "Таврія-К" земельну ділянку площею 450 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ФГ "Колос-2006" земельну ділянку площею 300га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ТОВ "Мазур-ЮГ" земельну ділянку площею 100га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ВАТ "Калініна" земельну ділянку площею 885 га ріллі в довгострокову оренду строком на 30 років; ПП "Фетіца" земельну ділянку площею 223 га ріллі в довгострокову оренду строком на 25 років; ПП "Роман" земельну ділянку площею 350 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років. Одночасно зобов'язано керівників ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" укласти договори оренди землі з районною державною адміністрацією.

Звертаючись з позовом у даній справі, Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України послався на те, що розпорядження Тарутинської райдержадміністрації №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради" було предметом судового розгляду у адміністративній справі №2-а-3436/08/1570, за результатами розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, яка набрала законної сили, було визнано протиправним та скасовано зазначене розпорядження та пункт 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".

У вказаній вище постанові апеляційним адміністративним судом зазначено, що оскільки чинне на той час законодавство (Земельний кодекс УРСР 1992 року) не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945 та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946, про які зазначалося вище по тексту даної постанови. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право. Але, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як Земельний кодекс УРСР 1970 року, так і Земельний кодекс України 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав. Поряд з цим апеляційний адміністративний суд послався на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005(справа про постійне користування земельними ділянками), в якому зазначено, що юридичні особи з підстави непереоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Приймаючи оскаржувану постанову, Одеський апеляційний господарський суд послався на постанови Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405А14 та від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15, у зв'язку з чим дійшов висновку, що розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області від 28.12.2007 № 398/А-2007 по - перше, вичерпало свою дія після його реалізації, по - друге, не стало правовою підставою для виникнення у суб'єктів господарювання , які є учасниками цієї справи, речового права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду помилковим.

Так, у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15 Верховного Суду України зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акту, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного права за п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно приписів ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Виходячи з наведеної вище норми, отримання права користування земельною ділянкою, яка належить до державної чи комунальної власності, можливе тільки на підставі рішення органу місцевого самоврядування з наступним укладенням відповідного договору, а відтак, безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на те, що у зв'язку з виконанням спірного розпорядження у визначеного в ньому кола суб'єктів не виникло речове право.

За таких обставин у Одеського апеляційного господарського суду не було правових підстав для відмови в позові за наявності встановленого факту порушення норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів, що з наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, що, окрім наведеного вище, підтверджується також і індивідуальною карткою № 95 обліку земельної ділянки, згідно якої на обліку Білгород-Дністровської квартирно - експлуатаційної частини району для потреб Збройних Сил України обліковується земельна ділянка площею 24229,5га військового містечка №11, розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с.Надеждівка.

Відповідно до ст. ст. 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони є землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерству оборони України як центральному органу управління Збройних Сил України надано повноваження відповідно до закону управляти військовим майном, у тому числі закріплювати військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймати рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, Міністерство оборони України, зокрема:

- надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів;

- здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України;

- здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

За приписами Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011 № 795, облік земель ведеться в органах квартирно-експлуатаційної служби.

Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню.

Відповідно до п. "б" ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України, чинного на момент прийняття спірного розпорядження, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Частиною 5 ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Згідно з статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною 5 с. 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України наділено повноваженням здійснювати управління державною власністю відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За таких обставин обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що спірне розпорядження прийнято Тарутинською РДА з перевищенням повноважень.

В частині посилання відповідача на пропуск прокурором та позивачами строку позовної давності, місцевим господарським судом правомірно взято до уваги постанову від 16.09.2015 Верховного Суду України у справі № 6-68цс15, в якій висловлено правову позицію про те, що на позови прокурорів поширюються положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності. При цьому судами встановлено, що відповідачами не доведено, коли саме позивачі дізнались про наявність свого порушеного права у зв'язку з прийняттям спірного розпорядження, а відтак, відсутні підстави для застосування в даному випадку строку позовної давності.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, відсутності доказів того, що Міністерство оборони України добровільно відмовилось від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону або надало згоду на передачу цієї земельної ділянки іншим особам, вмотивованим є висновок місцевого господарського суду про задоволення позову.

За огляду на наведене вище постанова Одеського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області - залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 19.01.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/876/13 скасувати.

Рішення від 30.09.2015 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району 1461, 60 грн. (тисяча чотириста шістдесят одну грн. 60 коп.) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Головуючий Костенко Т.Ф.

Судді Божок В.С.

Коробенко Г.П.