ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 915/1511/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Костенко Т.Ф.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-АГРО", м. Миколаївна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 рокуу справі господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-АГРО", м. МиколаївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", с. Секретарка, Миколаївська обл.простягнення 1 502 370, 60 грн.

за участю представників

позивача: Чабанюк В.С.,

відповідача: Рохманов С.І.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-АГРО" (далі за текстом - ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (далі за текстом - ТОВ "Агрофірма Корнацьких") про стягнення з відповідача 1 502 370, 60 грн. збитків, заподіяних самовільним зайняттям земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.10.2015 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано недоведеністю позивачем обставин заподіяння відповідачем збитків згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки сплата позивачем орендної плати своїм же орендодавцям та податку з доходів фізичних осіб не є збитками у розумінні ст. ст. 22, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 156 Земельного кодексу України, а є виконанням його договірних зобов'язань за договорами оренди землі з власниками земельних ділянок та вимог податкового законодавства, що не випливає з дій відповідача; крім того, позивач в межах іншої господарської справи № 915/1125/13 реалізує визначений ст. 152 Земельного кодексу України спосіб захисту своїх прав землекористувача у вигляді відшкодування збитків, заподіяних самовільним зайняттям відповідачем земельних ділянок, що перебувають в оренді.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 28.10.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

ТОВ "Агрофірма Корнацьких" до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 28.10.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким повністю задовольнити позовні вимоги, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" є орендарем земельних ділянок загальною площею 1 520, 1737 га, що розташовані в межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на підставі договорів оренди, які 29.12.2012 року укладені між ним із 773 фізичними особами строком на 20 років з моменту їх державної реєстрації.

Вказані договори оренди зареєстровані відділом Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області 29.12.2012 року за відповідними порядковими номерами.

29.12.2012 року 773 фізичними особами та ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" були складені та підписані акти приймання-передачі земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, що є фактом, встановленим рішенням господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1111/13 від 23.08.2013 року.

Пунктами 9, 11 договорів оренди землі передбачено, що орендна плата за земельні ділянки становить платежі, які ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" вносить фізичним особам за кожний рік фактичного користування земельною ділянкою; орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки; орендна плата вноситься ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" протягом терміну дії договорів за фактичний термін оренди землі, але не пізніше 31 грудня кожного року користування.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2014 року у справі № 915/1111/13 за позовом ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" до ТОВ "Агрофірма Корнацьких" зобов'язано відповідача повернути позивачу самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 1 520, 1737 га, розташовані в межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з відповідними кадастровими номерами.

Також рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013 року у справі № 915/1111/13 встановлений преюдиційний для даної справи факт самовільного використання ТОВ "Агрофірма Корнацьких" орендованих позивачем земель загальною площею 1 520, 1737 га, підтверджений складеними Державною інспекцією сільського господарства у Миколаївській області документами (акти перевірки від 04.04.2013 року, 16.04.2013 року, 14.06.2013 року, акти обстеження земельних ділянок, припис № № 000380 від 22.04.2013 року з вимогою до ТОВ "Агрофірма Корнацьких" про звільнення у місячний термін самовільно зайнятої земельної ділянки, протокол про адміністративне правопорушення № 000144 від 22.04.2003 року щодо директора ТОВ "Агрофірма Корнацьких" ОСОБА_6 тощо).

Отже, як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, обставини протиправного зайняття земельних ділянок загальною площею 1520,1737 га ТОВ "Агрофірма Корнацьких" встановлені судовим рішенням у справі № 915/1111/13 та не потребують доказування в межах даної справи.

На виконання рішення суду у справі № 915/1111/13 господарським судом Миколаївської області 20.02.2014 року був виданий виконавчий лист, на підставі якого відділом державної виконавчої служби Первомайського міжрайонного управління юстиції було відкрите виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного наказу.

28.08.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Первомайського міжрайонного управління юстиції в присутності представників ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" складено Акт про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі; рішення по справі № 915/1111/13 виконане та постановою держвиконавця від 04.09.2015 року виконавче провадження з примусового виконання наказу № 915/1111/13 від 20.02.2014 року було закінчене.

ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" звертаючись до суду з позовом зазначало, що з моменту укладання договорів оренди землі воно не може реалізувати своє право на користування орендованими земельними ділянками у зв'язку з їх самовільним використанням ТОВ "Агрофірма Корнацьких", внаслідок чого позивачу завдані збитки, які підлягають стягненню з відповідача на його користь та складаються з витрат по виплаті орендної плати за 2013 рік в сумі 1 502 370, 60 грн., з яких: 1 277 014, 80 грн. орендна плата, сплачена безпосередньо орендодавцям та 225 355, 80 грн. податку з доходів фізичних осіб, сплачений до бюджету у якості податкового агента.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків, заподіяних самовільним зайняттям земельних ділянок, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Земельного кодексу, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

В ст. 95 Земельного кодексу України зазначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Одним із способів захисту прав на земельні ділянки відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України є відшкодування заподіяних збитків, яке може застосовуватись при усуненні будь-яких порушень прав власника на землю чи землекористувача.

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені в ст. 156 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, відповідно до п. 1 якої ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в провадженні Одеського апеляційного господарського суду перебувала справа № 915/1125/13 за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2013 року за позовом ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" до ТОВ "Агрофірма Корнацьких" про стягнення збитків, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача шкоду, завдану самовільним зайняттям земельних ділянок площею 1 520, 1737 га, які розташовані в межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в розмірі 1 377 970, 44 грн. В обґрунтування цього позову ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" послалось на те, що воно орендує земельні ділянки загальною площею 1 520, 1737 га в межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на підставі 773-х договорів оренди, які укладені 29.12.2012 року з фізичними особами. З початку 2013 року позивач був фактично позбавлений права користування земельними ділянками у зв'язку з їх використанням відповідачем для ведення власної господарської діяльності. Як на докази самовільного використання відповідачем земельних ділянок позивач послався на документи, складені Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області, а саме: акти перевірок дотримання вимог земельного законодавства; акти обстеження земельних ділянок; розрахунки розміру заподіяної шкоди; припис внесений керівництву ТОВ "Агрофірма Корнацьких" з вимогою усунути порушення земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення. Правовими підставами цього позову позивач вказав приписи ст. ст. 90, 95, 152 Земельного кодексу України.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" в межах іншої господарської справи № 915/1125/13 реалізує визначений ст. 152 Земельного кодексу України спосіб захисту своїх прав землекористувача у вигляді відшкодування збитків, заподіяних самовільним зайняттям відповідачем земельних ділянок, що перебувають в оренді.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на положення чинного законодавства для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинно-наслідковий зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів підстави для цивільної відповідальності відсутні.

Відтак, доводи позивача про те, що сплачені ним безпосередньо фізичним особам - орендодавцям грошові кошти є збитками у розумінні вимог ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, правомірно було відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки орендна плата сплачувалась згідно з умовами п. п. 9, 11 договорів оренди землі за фактичний термін оренди за 2013 рік, тобто на виконання власних господарських зобов'язань ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО" перед власниками земельних ділянок за укладеними 29.12.2012 року договорами оренди землі.

Сплата орендної плати є виконанням договірних зобов'язань перед власниками земельних ділянок і не пов'язана будь-яким чином із необхідністю повернення земельних ділянок позивачу як титульному землекористувачу, тобто не є витратами, зробленими для відновлення порушеного права володіння і користування земельними ділянками.

Внаслідок того, що такі витрати не є збитками позивача, відсутній причинно- наслідковий зв'язок між необхідністю сплати орендної плати та протиправною поведінкою відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на недоведеність позивачем обставин заподіяння відповідачем збитків згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки сплата позивачем орендної плати своїм же орендодавцям та податку з доходів фізичних осіб не є збитками у розумінні ст. ст. 22, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 156 Земельного кодексу України, а є виконанням його договірних зобов'язань за договорами оренди землі з власниками земельних ділянок та вимог податкового законодавства, що не випливає з дій відповідача.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "ПАРТНЕР-АГРО", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року у справі № 915/1511/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Т.Ф. Костенко