ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 911/2162/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Костенко Т.Ф. - головуючого,

Божок В.С.,

Полянського А.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 у справігосподарського суду Київської області за заявоюКомунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" провизнання наказу таким, що не підлягає виконанню за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа"простягнення суми,в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Прокоф'єва Л.В. (дов. від 13.01.15 № 14-4),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 30.11.2015 господарського суду Київської області в задоволенні заяви Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" про визнання наказу від 21.10.2014 у справі № 911/2162/14 таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Постановою від 27.01.2016 Київського апеляційного господарського суду вказану вище ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Комунальне підприємство теплових мереж "Бориспільтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким заяву про визнання наказу від 21.10.2014 у справі № 911/2162/14 таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Позивач подав до Вищого господарського суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням від 19.08.2014 господарського суду Київської області з Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на користь НАК "Нафтогаз України" стягнуто 79964, 27 грн. пені, 9487, 58 грн інфляційних, 16633,07 грн річних та 2122,00 грн. судового збору.

Постановою від 06.10.2014 Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014 змінено, позов задоволено частково, з Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на користь НАК "Нафтогаз України" стягнуто 75773, 53 грн пені, 9487, 58 грн інфляційних, 15582, 76 грн річних та 2015, 90 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

21.10.2014 на виконання постанови від 06.10.2014 Київського апеляційного господарського суду господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

Звертаючись із заявою про визнання вказаного вище наказу таким, що не підлягає виконанню, Комунальне підприємство теплових мереж "Бориспільтепломережа" послалось на ч. 13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015р. №423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", якими встановлено списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними в трьохмісячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року. На думку заявника, оскільки заборгованість перед позивачем за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року, ним погашено, то нарахована пеня, стягнута рішенням суду, є списаною в силу вказаних норм Закону.

Виходячи з приписів ч. 4 ст. 117 ГПК України, однією з підстав для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, є відсутність обов`язку боржника за наказом повністю чи частково у зв`язку з його припиненням іншою особою або з інших причин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку правомірно взято до уваги положення ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIII), згідно якої заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін. Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

У цьому зв'язку судами попередніх інстанцій обґрунтовано зауважено, що предметом регулювання Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідно до п. 3 ч. 3 розділу 1 останнього є заборгованість, що залишилась непогашеною на день набрання чинності цим Законом - 06.06.2015, за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року та за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду).

При цьому судами враховано, що в рішенні від 19.08.2014 господарського суду Київської області встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла за невиконання умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2829-БО-17 від 28.12.2012, укладеного між сторонами, за період січень-грудень 2013 року. Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав, проте, допустив прострочення платежів.

Тобто, на момент розгляду судом справи № 911/2162/14 заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий газ за 2013 рік була відсутня, що підтверджується і довідкою відповідача вих. №01-08/728 від 15.10.2015.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року була погашена відповідачем до 06.06.2015, у зв'язку з чим дія Закону України від 14.05.2015 и№ 423-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на спірні правовідносини в контексті визнання наказу від 21.10.2014 таким, що не підлягає виконанню не розповсюджується.

Окрім того, як вірно взято до уваги судами попередніх інстанцій, зі змісту названої вище норми Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація права теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій на списання пені, штрафних та фінансових санкцій знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку від виконання такими організаціями необхідних передумов та укладання договору про реструктуризацію заборгованості, а відтак, відсутність такого договору виключає можливість для застосування механізму списання пені, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом.

При цьому судами обґрунтовано взято до уваги і те, що згаданим вище Законом списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів передбаченої цією частиною процедури реструктуризації заборгованості (на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України), і не може розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою, тобто у відриві від контексту всієї ч. 13 ст. 18 Закону. Іншого порядку списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій на сьогодні законодавством не передбачено.

З врахуванням зазначеного вище, встановленого судами факту відсутності укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості, вмотивованим є висновок судів про відмову в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а відтак, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задовольнити.

Постанову від 27.01.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/2162/14 залишити без змін.

Головуючий Костенко Т.Ф.

Судді Божок В.С.

Полянський А.Г.