ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 910/5888/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А.(доповідач),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунальної корпорації "Київавтодор" на рішення господарського суду міста Києва від 22 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року у справі №910/5888/14 за позовом першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальної корпорації "Київавтодор" до приватного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" про стягнення суми, -

Встановив:

У квітні 2014 року перший заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальної корпорації "Київавтодор" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" про стягнення 1 751 300 грн. боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №534/09 від 27 серпня 2009 року щодо створення проектно-вишукувальної продукції, 21 540,99 грн. 3% річних, 100 759,72 грн. пені та 17 793,20 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 травня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача-3 1 751 300 грн. безпідставно набутих коштів. Провадження у справі в частині стягнення 3 % річних, пені, інфляційних втрат та пені припинено в зв'язку з відмовою позивача від цих вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 грудня 2014 року ці судові рішення в частині вирішення спору по суті про стягнення 1 751 300 грн. та судових витрат скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті судові рішення залишено без змін.

Після цього справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 22 вересня 2015 року у справі №910/5888/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з КП "Київавтодор" до Державного бюджету України 35 026 грн. судового збору.

У касаційній скарзі позивач-3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників позивачів, прокурора, які підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, представника відповідача, який висловився проти задоволення касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 27 серпня 2009 року між КП "Київавтодор", як замовником, та ПрАТ "Київсоюзшляхпроект", як підрядником, укладено договір №534/09, за умовами якого, в порядку та на умовах тендеру від 23 червня 2009 року, визначених договором, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами за рахунок замовника виконати зазначені в п. 1.2 договору роботи, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт (проектно-вишукувальну продукцію) та сплатити підряднику вартість виконаних робіт. Об'єктом проектної продукції, згідно умов договору є розробка проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт автопроїздів мосту Метро в місті Києві; вартість проектних робіт становить 1 989 071 грн., в тому числі ПДВ 20% - 331 512 грн.; оплата виконаних робіт проводиться поетапно на підставі актів виконаних робіт; за несвоєчасне виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня, від вартості обсягу невиконаних робіт за кожний день прострочення; договір може бути розірваний за ініціативою замовника у разі неякісного виконання робіт та втрати актуальності роботи.

Крім того, сторонами було укладено додаткові угоди до договору, а саме: від 9 грудня 2009 року №1; від 14 липня 2010 року №2; від 29 грудня 2010 року №3; від 3 лютого 2011 року №4; від 29 грудня 2011 року №5; від 20 січня 2012 року №6 та від 29 грудня 2012 року №7.

Пунктом 2 додаткової угоди від 29 грудня 2011 року №5 розділ 2 договору доповнено пунктом 2.10, яким передбачено, що після завершення проектних робіт в повному обсязі, отримання позитивного висновку експертизи та передачі готової документації замовнику в повному обсязі, яка повинна повністю відповідати вимогам, що ставляться до такого виду робіт відповідно до чинного законодавства України, замовник приймає роботу за актом приймання-передачі виконаних робіт та виконує розрахунок в повному обсязі, згідно з виконавчим кошторисом, тільки після отримання коштів від розпорядника бюджетними коштами.

Додатковою угодою від 29 грудня 2012 року №7 до договору відповідно до п.п. 4 та 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку зі зменшенням бюджетного фінансування на 2012 рік п. 1.3 договору викладено в такій редакції: "Строки виконання проектних робіт: початок - серпень 2009 року; закінчення - грудень 2013 року". При цьому, у зв'язку зі зміною строків виконання робіт п. 6.1 договору викладено у такій редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за Договором".

Пунктом третім додаткової угоди №7 до договору передбачено, що вартість проектно-вишукувальних робіт складає 1 989 071 грн., в тому числі ПДВ 20% - 331 512 грн. Фактично виконано та профінансовано станом на 29 грудня 2012 року - 1 751 300 грн., в тому числі ПДВ 20% - 291 883,33 грн. Вартість проектно-вишукувальних робіт станом на 2013 рік складає 237 771 грн., в тому числі ПДВ 20% - 39 628,50 грн. Оплата залишку за договором буде здійснена в 2013 році при умові включення об'єкту до плану робіт з капітального ремонту на 2013 рік.

На виконання умов договору сторонами складено акти приймання-передачі проектної продукції, загальна вартість виготовлення якої встановлена 1 751 300 грн. Вказану суму позивач-3 перерахував відповідачу в повному обсязі. Залишок у розмірі 237 771 грн. КП "Київавтодор" мало сплатити після отримання позитивного висновку державної експертизи.

Державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" Київської міської філії ДП "Укрдержбудекспертиза", а також повторною експертизою, було надано негативний висновок щодо робочого проекту капітального ремонту автопроїздів мосту Метро у м. Києві із зауваженнями щодо доопрацювання та внесення відповідних змін у проектну документацію, на підставі чого 1 листопада 2013 року КП "Київавтодор" повідомило відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з 1 листопада 2013 року з підстав встановлених пп. 5.2.2, 5.2.3 п. 5.2 та п. 5.4 договору, та запропонувало добровільно повернути отримані за договором кошти в сумі 1 751 300 грн. та сплатити 129 308,31 грн. пені.

На претензію позивача від 13 лютого 2014 року про негайне повернення коштів у сумі 1 751 300 грн., відповідач просив надати йому час для поетапного погашення заборгованості, що виконано ним не було, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, встановивши, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, посилаючись на положення ст. 651, 653, ч. 1 ст. 843, ч. 4 ст. 882, ч. 1 ст. 887, ст.ст. 889, 890, 891 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 321, 324 Господарського кодексу України, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої у позові суми, оскільки умовами договору сторони не погоджували обов'язок підрядника повернути сплачені йому кошти у разі розірвання договору з підстав, встановлених п. 5.2.2., при цьому положення щодо наявності у підрядника обов'язку повернути замовнику сплачені ним кошти при неякісному виконанні проектних та пошукових робіт не передбачено і законом (ЦК України). Посилаючись на те, що позивач-3 не звертався до відповідача із вимогою про усунення недоліків проекту за власний кошт у розумний строк, як то передбачено ст. 891 ЦК України, не довів допущення відповідачем істотних умов договору, що, згідно вимоги ч. 2 ст. 651 ЦК України, є підставою для розірвання договору за рішенням суду, суди попередніх інстанцій вказали, що позивачем не доведено наявності у діях відповідача всіх умов, необхідних для покладення на нього такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків. На підставі вказаного у задоволенні позову було відмовлено.

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є правильним з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами у справі, як правильно було визначено судами першої та апеляційної інстанцій, виникли на підставі договору на виконання проектних робіт. При цьому, предметом позову є вимога про повернення відповідачем позивачу-3 грошових коштів, сплачених за розробку проектно-кошторисної документації, у зв'язку з недоліками виконаної роботи та розірванням договору.

Частиною 1 ст. 887 ЦК України, яка кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 324 ГК України, визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882).

Підрядник зобов'язаний, зокрема, виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно договору (ст. 890 ЦК України).

Відповідальність підрядника за недоліки документації та робіт встановлена ст. 891 ЦК України, відповідно до якої підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказаною нормою права встановлено обов'язок підрядника у разі виявлення недоліків виконаної ним проектної документації безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки. При цьому, обов'язку підрядника повернути отримане за договором, в даному випадку оплату за виконані роботи, вказаною нормою не передбачено.

Встановивши, що позивач виконані за договором роботи прийняв за актами приймання-передачі проектної продукції без зауважень, сплатив за виконані роботи 1 751 300 грн., а після отримання негативних висновків експертиз стосовно проектної документації, без попереднього звернення до відповідача з вимогою усунути за власний кошт недоліки виконаної роботи, розірвав укладений договір в односторонньому порядку, посилаючись на підпункти 5.2.2., 5.2.3. п. 5.2., п. 5.4 договору та ст. 651 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали про відсутність у відповідача обов'язку повернути позивачу кошти, отримані ним за виготовлення проектних документів за договором №534/09.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, з підстав істотного порушення стороною умов договору відповідний договір може бути розірваний тільки за рішенням суду. При цьому, така підстава може бути встановлена лише шляхом оцінки судом "істотності" у порушенні договору.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона, відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України); правові наслідки, зокрема, такі як відшкодування збитків настають у випадку порушення зобов'язання (ст. 611 ЦК України).

При цьому, згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно встановити наявність чотирьох елементів правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Посилаючись на те, що "істотність" порушення відповідачем умов договору в судовому порядку не встановлювалась, як то передбачено ст. 651 ЦК України; виконані відповідачем роботи за договором (розроблена проектно-кошторисна документація) прийняті позивачем-3 за актами виконаних робіт без жодних зауважень, після чого сторонами укладались додаткові угоди до договору; оцінка виконаної роботи (етапу), відповідно до п. 1.4. договору, здійснюється згідно з вимогами технічного завдання, і доказів невідповідності виготовленої проектної документації технічному завданню замовника, як і самого технічного завдання, позивачем суду не надано, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 751 300 грн. збитків, оскільки не доведено фактів порушення відповідачем його зобов'язання за договором, понесення позивачем збитків внаслідок поведінки відповідача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні вказаних положень права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції як підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунальної корпорації "Київавтодор" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року у справі №910/5888/14 - без змін.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко