ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 910/27177/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Садовець О.О.; відповідача - Конончук З.В.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від28.01.2016та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід18.11.2015у справі№ 910/27177/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Дистрибушин Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"простягнення 277 896, 01 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Дистрибушин Україна" (далі - ТОВ "Глобал Дистрибушин Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (далі - ТОВ "Мегаполісжитлобуд") про стягнення 273 976, 14 грн, з яких 264 570, 00 грн сума основного боргу, витрати пов'язані з нотаріальним оформленням попередніх договорів 7 753, 48 грн, інфляційне збільшення боргу 3 919, 87 грн та 3% річних в сумі 1 652, 66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27177/15 за позовом ТОВ "Глобал Дистрибушин Україна" до ТОВ "Мегаполісжитлобуд" про стягнення 273 976, 14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги ТОВ "Глобал Дистрибушин Україна" задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Мегаполісжитлобуд" на користь ТОВ "Глобал Дистрибушин Україна" основний борг в сумі 264 570, 00 грн, 3% річних у сумі 1 652, 66 грн, інфляційне збільшення боргу у сумі 3 919, 87 грн, витрати, пов'язані з нотаріальним оформленням попереднього договору в сумі 7 753, 48 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія судів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) від 28.01.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 та рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015, ТОВ "Мегаполісжитлобуд" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, порушивши норми матеріального права, а саме ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України щодо свободи договору та переваги положень договору над положеннями законодавства, залишили поза увагою умови попереднього договору та вважали, що у відповідача виник обов'язок повертати сплачений авансовий внесок.

У касаційній скарзі ТОВ "Мегаполісжитлобуд" також просило зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Відповідно до ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації. Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Відповідна заява розглядаються колегією суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на те, що в обґрунтування згаданого клопотання ТОВ "Мегаполісжитлобуд" не наведено жодних доводів та не надано відповідних доказів, а також зважаючи на строк розгляду касаційної скарги, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2016 касаційну скаргу ТОВ "Мегаполісжитлобуд" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.03.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Глобал Дистрибушн Україна" (орендар) та ТОВ "Мегаполісжитлобуд" (орендодавець) 17.09.2014 було укладено попередній договір оренди, оскільки орендодавець планує побудувати та набути у власність торговий центр та має намір передавати в оренду окремі приміщення торгового центру, даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В., зареєстрований в реєстрі за № 751. Попередній договір укладений на виконання умов первинного попереднього договору від 18.09.2013.

Відповідно до п. 2.1 попереднього договору сторони зобов'язалися протягом 90 днів з дня настання відкладальної обставини, на умовах попереднього договору, укласти договір оренди приміщення план та опис якого викладені у додатках до даного договору.

Пунктом 3.2 попереднього договору передбачено, що протягом 15 робочих днів після настання відкладальної обставини орендодавець надсилає орендарю письмове запрошення укласти договір оренди, в якому має бути вказано місце, дата та час підписання сторонами договору оренди. Дата підписання основного договору оренди має бути визначена не пізніше останнього дня укладення договору оренди.

Пунктом 1.14 попереднього договору визначено, що відкладальна обставина - настання в сукупності всіх умов: отримання орендодавцем акту введення в експлуатацію, сертифікату, свідоцтва про право власності, інших документів щодо торгового центру та/або приміщення, які можуть бути необхідні для укладення договору оренди із нотаріальним посвідченням відповідно до законодавства України; завершення орендарем робіт орендаря відповідно до вимог цього договору та отримання орендодавцем письмового повідомлення від орендаря про це; направлення орендодавцем орендареві письмового повідомлення про готовність до укладення договору оренди.

Згідно з п.п. 13.1 та 13.6 попереднього договору орендар зобов'язався сплатити орендодавцю платіж у якості попередньої оплати (авансовий внесок) в рахунок сплати орендної плати за договором оренди. На момент укладення договору оренди авансовий внесок буде зараховано в рахунок авансового внеску за таким договором оренди.

У випадку припинення дії попереднього договору (розірвання або відмови) з вини орендодавця, авансовий внесок підлягає поверненню орендарю протягом 30 календарних днів від дати припинення попереднього договору з вини орендодавця та отримання від орендаря письмового повідомлення про повернення авансового внеску (п. 13.5 попереднього договору).

Пунктом 12.1 попереднього договору попередньо визначений строк, протягом якого орендодавець має намір відкрити торговий центр для відвідувачів, згідно з п. 3 додатку № 2 це перший квартал 2015 року. Орендодавець повідомляє орендаря про попередню дату відкриття не менше як за 6 місяців. Дата відкриття повинна наступити не пізніше 01.05.2015.

На виконання умов попереднього договору, як встановлено господарськими судами, ТОВ "Глобал Дистрибушин Україна" сплатило суму авансового внеску в розмірі 264 570 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 23.09.2013.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Мегаполісжитлобуд" в порушення умов попереднього договору свої зобов'язання не виконало, торговий центр у встановлені договором строки не відкрило, ТОВ "Глобал Дистрибушин Україна" листом від 25.06.2015 просило повернути сплачений аванс, однак дана вимога відповідачем не виконана.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Глобал Дистрибушин Україна" до ТОВ "Мегаполісжитлобуд" про стягнення 264 570, 00 грн суми попередньої оплати, витрат пов'язаних з нотаріальним оформленням попередніх договорів 7 753, 48 грн, інфляційного збільшення боргу 3 919, 87 грн та 3% річних в сумі 1 652, 66 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відкладальною обставиною є сукупність обставин, які повністю залежать від ТОВ "Мегаполісжитлобуд", а саме отримання пакету дозвільних та правовстановлюючих документів необхідних для завершення ним робіт по будівництву торгового центру. Оскільки станом на дату відкриття торгового центру відкладальна обставина, яка є передумовою необхідною для відкриття торгового центру та укладання основного договору оренди не наступила, а її настання залежало від поведінки відповідача, позивач не отримав від відповідача повідомлення про дату укладення договору оренди, у останнього були підстави вважати, що зобов'язання не буде виконане вчасно, тому і скористався правом на повернення авансового внеску.

Станом на 01.05.2015 та по сьогоднішній час ТОВ "Мегаполісжитлобуд" не виконав взяті на себе за попереднім договором зобов'язання, ТОВ "Глобал Дистрибушин Україна" не отримало від відповідача ані повідомлення про дату відкриття торгового центру, ані про дату укладання основного договору оренди, а відповідно зобов'язання встановлене попереднім договором є припиненим. Отже, з огляду на положення п. 13.5 попереднього договору та враховуючи, що основний договір не укладено у зв'язку з невиконанням відповідачем покладених на нього попереднім договором обов'язків, необхідних для укладення основного договору, суди попередніх інстанцій вважали вимоги позивача про стягнення з відповідача авансового внеску обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 264 570 грн.

Оскільки при укладанні попереднього договору позивачем сплачено за нотаріальні послуги пов'язані з таким укладенням 7 753 грн, то дана сума за висновками господарських судів також підлягала відшкодуванню з відповідача.

Виходячи з того, що умова попереднього договору про необхідність повернення авансу в разі неукладення основного договору, є грошовим зобов'язанням, у разі не виконання якого застосовується положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди вважали обґрунтованими і вимоги про стягнення інфляційного збільшення боргу та 3% річних.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У ст. 611 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Нормами ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 2 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Глобал Дистрибушин Україна" посилалось на умови попереднього договору оренди від 17.09.2014, погоджені сторонами у пунктах 2.1, 3.1, 3.2, 13.1, 13.5, 13.6.

Підставою для задоволення позовних вимог місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначено положення п. 13.5 договору, в якому передбачено, що у випадку припинення дії попереднього договору (розірвання або відмови) з вини орендодавця, авансовий внесок підлягає поверненню орендарю протягом 30 календарних днів від дати припинення попереднього договору з вини орендодавця та отримання від орендаря письмового повідомлення про повернення авансового внеску.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, виходячи зі змісту наведеного положення, не було з'ясовано чи було припинено попередній договір - внаслідок розірвання чи відмови, при цьому, саме з вини орендодавця; чи передбачає попередній договір оренди випадки односторонньої відмови від договору орендарем, та які саме.

Господарськими судами не було враховано та надано належної правової оцінки іншим умовам договору, визначеним у статті 4, а саме.

Відповідно до п. 4.1 договору якщо протягом встановленого законодавством граничного строку для укладення основного договору на підставі попереднього договору (далі - граничний строк) відкладальна обставина не наступить та/або сторони не зможуть укласти договір оренди, на вимогу орендодавця сторони зобов'язуються укласти попередній договір на наступний граничний строк на умовах, які повинні бути аналогічними положенням цього попереднього договору та відображати досягнуті сторонами домовленості (з урахуванням нових положень, пов'язаних із тими змінами фактичних даних та обставин, які будуть існувати на момент укладення такого нового попереднього договору.

Орендодавець має право вимагати укладення нового попереднього договору, а орендар зобов'язаний укласти новий попередній договір на вимогу орендодавця по спливу строку, при якому до встановленої законодавством граничної дати для укладення основного договору залишається менше 60 днів. Сторони не звільняються від обов'язку укласти новий попередній договір по спливу граничного строку.

При цьому, судам попередніх інстанцій не було дано правової оцінки листам ТОВ "Мегаполісжитлобуд" від 18.08.2015 № 1489 та від 09.09.2015 № 1532 про укладення нового попереднього договору.

Згідно з п. 4.2 договору в тому випадку, якщо протягом граничного строку відкладальна обставина не наступить, орендодавець не вважається таким, що прострочив виконання своїх обов'язків, до орендодавця не можуть застосовуватись будь-які негативні наслідки зі сторони орендаря, орендар зобов'язаний виконувати положення цього попереднього договору, в тому числі щодо укладення нового попереднього договору.

Пунктом 4.7 договору передбачено, якщо договір оренди не буде укладено на умовах цього договору та якщо при цьому протягом 30 календарних днів після отримання орендодавцем повторної письмової вимоги орендаря (направленої після закінчення граничного строку з інтервалом 30 календарних днів), з вини орендодавця новий попередній договір (або договір оренди на підставі нового попереднього договору після закінчення граничного строку) не буде укладено, орендодавець на вимогу орендаря повертає орендареві авансовий внесок (його залишок) та відшкодовує завдані збитки в розмірі, який не перевищує вартість зроблених орендарем невід'ємних поліпшень в приміщенні, якщо такі були здійснені орендарем внаслідок виконання робіт орендаря (за умови, що такі роботи орендаря виконувалися у чіткій відповідності до цього договору). В такому випадку цей попередній договір (новий попередній договір) вважається припиненим та сторони не зобов'язані укладати договір оренди або новий попередній договір.

Окрім того, господарськими судами не було також взято до уваги умови статті 16 договору "Строк дії договору. Дострокове припинення договору", зокрема п. 16.3, яким передбачено, що враховуючи те, що даний попередній договір є змішаним та містить положення різних видів договорів (крім попереднього договору), в тому випадку, якщо закінчився встановлений законодавством граничний строк для укладення основного договору та сторони при цьому уклали або не уклали договір оренди, даний попередній договір не припиняє свою дію та сторони зобов'язані виконувати свої обов'язки за цим попередній договором, в тому числі ті обов'язки, які пов'язані з кладенням нового попереднього договору (якщо договір оренди не був укладений), виконанням робіт орендаря, сплатою необхідних платежів.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/27177/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.