ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 910/21197/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін Ю. Хода (дов. від 08.02.2016); О. Логвинського (дов. від 06.03.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Група Рітейлу України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі № 910/21197/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" до товариства з обмеженою відповідальністю "Група Рітейлу України" про стягнення

УСТАНОВИВ: У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Група Рітейлу України" про стягнення 80 183 грн 34 коп основного боргу, 172 грн 12 коп. річних і 3 442 грн 52 коп. пені з підстав неналежного виконання договору від 1 квітня 2015 року № 24/03.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року (суддя К Полякова) у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року рішення скасовано і позов задоволено в частині стягнення 56 600 грн основного боргу, 172 грн 12 коп. річних і 3 442 грн 52 коп. пені; у решті позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Рітейлу України" просить постанову скасувати з підстав порушення апеляційним господарським судом статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України та залишити в силі рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 1 квітня 2015 року сторони уклали договір № 24/03 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (виконавець) надає замовнику послуги з обслуговування купівельних візків замовника, а відповідач (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах, визначених цим договором.

Умовами договору сторони погодили, що під послугами з обслуговування купівельних візків сторони розуміють: збирання, транспортування купівельних візків з території будівлі Торгівельно-розважального комплексу "Караван" за адресою: м. Київ, вул. С. Сосніних, 17 та прилеглої території до спеціально відведених місць (паркінг боксів); територія обслуговування та розташування паркінг боксів зазначені в Дислокації (додатку №1) до цього договору; перелік прийнятих виконавцем в обслуговування купівельних візків затверджується сторонами в додатках до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін; виконавець зобов'язаний забезпечити участь своєї уповноваженої особи у спільній з замовником щомісячній та позачерговій інвентаризації купівельних візків, що знаходяться в обслуговуванні виконавця, за наслідками якої сторони підписують акт інвентаризації; інвентаризація проводиться сторонами до 25 числа кожного поточного місяця обслуговування; забезпечувати своєчасне збирання, транспортування та схоронність купівельних візків та дитячих візків (фан-візків); до 5-го числа кожного місяця наступного за звітним, виконавець повинен складати та направляти замовнику 2 підписаних екземпляра акту приймання-передачі наданих послуг; замовник зобов'язаний прийняти від виконавця акт приймання-передачі наданих послуг, підписати, та у разі відсутності зауважень у 5-ти денний термін з моменту його отримання, екземпляр виконавця повернути останньому; у разі наявності претензій до змісту акта приймання-передачі наданих послуг, повернути його виконавцю з зауваженнями; розрахунок за надані послуги замовник здійснює щомісяця на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, не пізніше 5-ти днів з моменту підписання актів; розрахунок за надані послуги замовник здійснює в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця; у тому випадку, якщо за наслідками інвентаризації буде встановлена нестача купівельних візків, яка буде перевищувати 2 (дві) штуки, виконавець сплачує замовнику штраф в розрахунку 5 010 грн (податок на додану вартість 20 відсотків - 835 грн) за кожен наступний втрачений купівельний візок (пункти 1.2, 1.3, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.10, 2.3.5, 2.3.6, 3.1, 5.3 договору).

1 квітня 2015 року сторони підписали акт прийому-передачі купівельних візків, згідно з яким кількість візків Wanzl 130 становить 749 штук та дитячих візків (фан-мобілів) у кількості 20 штук.

Виконання своїх зобов'язань позивач підтверджує актами надання послуг від 30 квітня на суму 28 300 грн, від 31 травня на суму 28 300 грн та від 30 червня на суму 23 583 грн 34 коп., які були направлені на адресу відповідача 16 червня 2015 року.

Ураховуючи, що відповідач зазначені акти не підписав та надані послуги не оплатив, позивач письмово повідомив відповідача (лист від 25 червня 2015 року № 1240615) про розірвання договору, у зв'язку з існуванням простроченої заборгованості замовника за надані послуги виконавця у розмірі 80 183 грн 34 коп.

Відмову у оплаті вартості послуг відповідач обгрунтовує тим, що за результатами щомісячних інвентаризацій у період з 1 квітня 2015 року по 25 червня 2015 року виявлена втрата 27 візків, про що складені акти від 29 квітня, 28 травня, 23 і 25 червня 2015 року, проте позивач штрафу не сплатив. Також відповідач вважає, що позивач порушив порядок розірвання договору.

Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що позивач неякісно виконував свої зобов'язання і допустив втрату 27 купівельних візків, а отже безпідставно вимагає сплатити вартість послуг та припинити зобов'язання.

Апеляційний господарський суд з таким висновком правомірно не погодився.

За правилами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України). За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відмова замовника сплатити вартість наданих послуг ґрунтується на втраті майна і несплаті виконавцем штрафу. Апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що право виконавця на отримання плати не пов'язана зі сплатою ним штрафу за втрачені візки. Не передбачено умовами договору й те, що належна до сплати сума підлягає зменшенню на розмір штрафу.

За таких обставин апеляційний господарський суд, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов у частині стягнення суми боргу в розмірі 56 600 грн.

Установивши відсутність 27 і 30 червня 2015 року персоналу позивача у місці надання послуг, апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 23 583 грн 34 коп. оплати за надання послуг у червні ц. р., оскільки умовами договору передбачена оплата послуг, наданих за повний календарний місяць.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже, апеляційний господарський суд обґрунтовано задовольнив позов у частині стягнення річних.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день від суми простроченої заборгованості.

З підстав порушення відповідачем грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, на підставі пункту 5.4 договору, статей 230, 231 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнив позов у частині стягнення пені.

Водночас апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимогу про розірвання договору позивач не заявляв, а тому висновки господарського суду з цього питання свідчать, що суд першої інстанції при вирішенні спору безпідставно вийшов за межі заявлених вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі № 910/21197/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Група Рітейлу України" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець