ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 908/4755/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Замкова М.О.; відповідача - Портянко О.В.; третьої особи - Киян Я.С.;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від16.12.2015у справі№ 908/4755/15за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"доЗапорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція"провизнання недійсним рішення від 19.08.2015 № 33-рш

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (далі - ПАТ "Запоріжгаз") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 33-рш від 19.08.2015 у справі № 02/21/31-15 недійсним.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2015 порушено провадження у справі № 908/4755/15 за позовом ПАТ "Запоріжгаз" до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 33-рш від 19.08.2015.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція" (далі - ТОВ "Газова станція").

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) від 09.10.2015 позовні вимоги ПАТ "Запоріжгаз" задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 33-рш від 19.08.2015 у справі № 02/21/31-15.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.) від 16.12.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2015 скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015, ПАТ "Запоріжгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2015.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Донецького апеляційного господарського суду прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішено господарський спір. У той же час рішення Господарського суду Запорізької області ухвалене відповідно до вимог чинного законодавства України, враховує всі фактичні обставини справи та базується на вірному застосуванні норм матеріального права.

У касаційній скарзі ПАТ "Запоріжгаз" також просило зупинити виконання оскаржуваної постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 до закінчення її перегляду в порядку касації.

Відповідно до ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації. Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Відповідна заява розглядаються колегією суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на те, що в обґрунтування згаданого клопотання ПАТ "Запоріжгаз" не наведено жодних доводів та не надано відповідних доказів, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2016 касаційну скаргу ПАТ "Запоріжгаз" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.03.2016.

Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало відзив на касаційну скаргу ПАТ "Запоріжгаз", в якому просило відмовити в її задоволенні, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 залишити без змін.

У засіданні суду, призначеному на 02.03.2016, ПАТ "Запоріжгаз" в порядку ст. 69 ГПК України подано заяву про продовження строку розгляду касаційної скарги у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 продовжено строк розгляду спору у справі № 908/4755/15 на 15 днів, розгляд касаційної скарги відкладено на 16.03.2016.

Від ТОВ "Газова станція" на адресу суду 03.03.2016 надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Запоріжгаз", в якому товариство просило відмовити в її задоволенні, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 відкладено розгляд касаційної скарги на 23.03.2016.

На адресу суду 23.03.2016 від ПАТ "Запоріжгаз" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПАТ "Запоріжгаз" (постачальник) та ТОВ "Газова станція" (споживач), яке здійснює роздрібну торгівлю стисненим природним газом через АГНКС, розташовану у м. Бердянську по вул. Приазовський, 114-в 10.12.2012 було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-21018 та договір на розподіл природного газу № 21018.

Відповідно до додатків 1 зазначених договорів, в якості комерційного вузла обліку природного газу сторони погодили використовувати лічильник газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ № 3550, який належить ТОВ "Газова станція".

Зазначений лічильник газу був встановлений на АГНКС у 2008 році та, на час встановлення, перебував у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Однак, у зв'язку із припиненням серійного виробництва, 17.12.2009 лічильник газу ВРСГ-1 був вилучений із зазначеного реєстру.

ТОВ "Газова станція" експлуатує АГНКС, обладнану зазначеним лічильником, з січня 2013 року на підставі відповідного договору оренди нерухомого майна.

У зв'язку з тим, що використання лічильника такого типу в якості комерційного вузла обліку газу не відповідає вимогам законодавства, а саме пункту 5.5. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України (правонаступником якого є Міненерговугілля) від 27.12.2005 № 618, яким встановлено, що для комерційного обліку газу повинні застосовуватись ЗВТ, типи яких занесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та відповідають вимогам цих Правил, та пункту 3.6. Правил користування природним газом для юридичних осіб, які затверджені 13.09.2012 постановою № 1181 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, де встановлено, що для комерційного обліку газу повинні застосовуватись ЗВТ, типи яких занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та відповідають вимогам цих Правил, - позивач неодноразово, листами вих. № 08/31-637 від 16.09.2013, № 48/10615 від 21.11.2014 та № 286 від 09.02.2015 звертався до ТОВ "Газова станція" з вимогою замінити лічильник газу на той, тип якого занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, однак ці вимоги залишились поза увагою товариства.

У січні 2015 року лічильник газу ВРСГ-1 ТОВ "Газова станція" вийшов з ладу, про що, відповідно до вимог пункту 5.9 Правил обліку, листом від 22.01.2015 № 78 було повідомлено ПАТ "Запоріжгаз".

Вказаний прилад обліку 26.01.2015, в присутності представника позивача, було демонтовано, про що складено Акт демонтажу. В Акті демонтажу представниками ТОВ "Газова станція" було зазначено, що лічильник газу ВРСГ-1 знято для подальшого ремонту та проведення позачергової повірки.

ПАТ "Запоріжгаз" у Акті демонтажу було зазначено, що витратомір - лічильник газу ВРСГ-1 "ИРВИС" не внесений до Державного реєстру, що забороняє його використання для комерційного обліку газу та порушує вимоги пункту 3.6 Правил користування та пункту 5.5 Правил обліку. У зв'язку з вищезазначеним подальша експлуатація даного лічильника газу для комерційного обліку газу буде неможлива.

Ремонт та повірку лічильника газу ВРСГ-1 № 3550 для ТОВ "Газова станція" здійснило ТОВ НПП "Укргазгеоавтоматика" на підставі договору від 30.01.2015 №14/15-ПСК, укладеного з ТОВ "Газова станція".

Відповідно до свідоцтва про повірку витратомір-лічильник газу ВРСГ-1 №3550 на підставі державної повірки визнано придатним до експлуатації. Про придатність лічильника газу ВРСГ-1 зазначено і в Протоколі повірки від 30.01.2015 № И-014, підписаному державним повірником.

Листом від 02.02.2015 № 81 ТОВ "Газова станція" повідомило ПАТ "Запоріжгаз" про завершення ремонту лічильника газу ВРСГ-1 та необхідність направлення його представників для прийняття лічильника газу ВРСГ-1 після повірки. З аналогічними проханнями ТОВ "Газова станція" зверталось до ПАТ "Запоріжгаз" і в березні та травні 2015 року (листи від 26.03.2015 №104, від 07.05.2015 №121).

Листом від 14.04.2015 № 1429 "Запоріжгаз" відмовило ТОВ "Газова станція" у використанні лічильника газу ВРСГ-1, встановленого на об'єкті, як комерційного вузла обліку, та зазначило, що "... відповідно до вимог пункту 5.5 Правил обліку для комерційного обліку газу повинні застосовуватись ЗВТ, типи яких занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Дана вимога носить імперативний, тобто обов'язковий до виконання характер". Крім того, ПАТ "Запоріжгаз" вказано, що відповідно до листа від 26.02.2015 № 08/973 ДП "Запоріжжястандартметрологія", наданого на адресу ПАТ "Запоріжгаз", витратоміри-лічильники газу вихрові ВРСГ-1 (виробник ТОВ НВП "ИРВИС", Російська Федерація) вилучено з Державного реєстру України засобів вимірювальної техніки станом на 01.01.2014.

На підставі вищевикладеного, ПАТ "Запоріжгаз" попередило ТОВ "Газова станція" про неможливість використання лічильника газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ №3550 на об'єкті АГНКС по вул. Приазовській, 114-в в місті Бердянську, як комерційного вузла обліку.

Після відмови позивача використовувати лічильник ВРСГ-1 в якості комерційного вузла обліку газу, ТОВ "Газова станція" звернулось до Запорізького територіального відділення Антимонопольного комітету України зі скаргою на дії ПАТ "Запоріжгаз", який розпочав розгляд справи.

Адміністративною колегією Запорізького територіального відділення Антимонопольного комітету України 19.08.2015 ухвалено рішення № 33-рш у справі № 02/21/31-15, яким дії позивача, що полягають у безпідставній відмові у використанні ТОВ "Газова станція" лічильника газу ВРСГ-1, передбаченого проектною документацією та умовами договорів для комерційного обліку природного газу на комплексі АГНКС, розташованому за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-в, внаслідок чого неможливо відновлення газопостачання на зазначений об'єкт, визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку транспортування природного газу розподільними газопроводами, шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з частиною 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вказане порушення на позивача накладений штраф у розмірі 68000 грн, та зобов'язано його припинити порушення, шляхом використання для проведення взаєморозрахунків за обсяг протранспортованого та реалізованого природного газу на АГНКС показань лічильника газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ № 3550, передбаченого проектною документацією та договорами на постачання та розподіл природного газу. Для припинення порушення рішенням встановлений термін виконання - 10 днів з дня отримання рішення.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Запоріжгаз" до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 33-рш від 19.08.2015 по справі № 02/21/31-15.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Запоріжгаз", виходив із того, що норми чинного законодавства, які регулюють правовідносини у сфері функціонування ринку природного газу, та які повинні застосовуватись як спеціальні в організації правовідносин між газопостачальним підприємством та юридичними особами, містять імперативну норму, згідно з якою для здійснення комерційного обліку природного газу повинні застосовуватись лише ЗВТ, типи яких занесені до Держреєстру засобів вимірювальної техніки. Окрім того, експлуатуватись ЗВТ виключені з реєстру можуть до настання одного з випадків: або до виходу з ладу (що і було зафіксовано актом від 26.01.2015 у цій справі) або до негативних результатів повірки. Якщо такий випадок настав - подальша експлуатація можлива за умови продження ЗВТ метрологічної атестації. При цьому, ТОВ "Газова станція" не заперечило, що лічильник ВРСГ-1 не проходив державну метрологічну атестацію, а пройшов лише повірку. Відповідно до статті 21 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", повірка та державна метрологічна атестація, це різні види державного метрологічного контролю.

На підставі викладеного місцевий господарський суд вважав наявними підстави для визнання недійсним рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.08.2015 №33-рш у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2015 та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що судом першої інстанції не врахований факт того, що між позивачем та третьою особою укладені договір № Т-ПР 21018 на розподіл природного газу від 10.12.2012 та договір на постачання № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012, згідно додатків 1 до договорів для комерційного обліку природного газу підприємство (третя особа) використовує саме лічильник газу ВРСГ-1 № 3550.

Зміни до договорів в частині використання типу лічильника внесені не були, а сторони за договорами зобов'язались виконувати їх умови. Таким чином, дії позивача в процесі виконання договорів протирічать ст.11, 214 ЦК України, оскільки безпосередньо Закони України не збороняють третій особі, у спорі, що розглядається, використовувати у свої діяльності лічильник, який в процесі експлуатації відремонтований та пройшов відповідну перевірку.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що посилання суду першої інстанції у рішенні на ст.21 Закону "Про метрологію та метрологічну діяльність", відповідно до якої "повірка та державна метрологічна атестація, це різні види державного метрологічного контрою" помилкове, оскільки саме ця стаття такої редакції не містить.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у спорі, який розглядається, прилад остаточно з ладу не виходив та після ремонту пройшов відповідну повірку.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

У п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Відповідна норма не ставить висновок про наявність/відсутність таких рівнозначних угод у залежність від оформлення відносин письмовим договором (договорами). Зазначений висновок (за відсутності договорів) може бути зроблено й за результатами аналізу поведінки учасників відповідних правовідносин. При цьому обов'язок обґрунтувати існування об'єктивно виправданих причин такого застосування покладається на особу, яка застосовує згадані ціни чи інші умови.

Виходячи з наведеного положення для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких інших умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, суду слід перевірити чи обґрунтованими є доводи відповідного суб'єкта щодо існування об'єктивно виправданих причин такого застосування інших умов.

Згідно з п. 5.5 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України (правонаступником якого є Міненерговугілля) від 27.12.2005 № 618, для комерційного обліку газу повинні застосовуватись ЗВТ, типи яких занесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та відповідають вимогам цих Правил.

ЗВТ, що підлягали державній метрологічній атестації, застосовуються для комерційного обліку газу за згодою облікової організації та споживача, що обумовлюється умовами договору.

Як встановлено господарськими судами на час встановлення лічильника газу ВРСГ -1, який використовується ТОВ "Газова станція" для комерційного обліку газу, та введення його в експлуатацію в 2008 році, він був занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за № 15871-00. У зв'язку з припиненням їх серійного виробництва 17.12.2009 зазначений тип лічильників було виключено з Державного реєстру. Проте, за згодою ПАТ "Запоріжгаз" та ТОВ "Газова станція" він експлуатувався та проходив державні повірки (остання в листопаді 2014).

ПАТ "Запоріжгаз" попередило ТОВ "Газова станція" про неможливість подальшої експлуатації даного лічильника для комерційного обліку.

Відповідач в оспорюваному рішенні такі дії ПАТ "Запоріжгаз" визнає такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено право газорозподільного підприємства забороняти використовувати ЗВТ (вже прийнятого в експлуатацію) у разі вилучення цього ЗВТ з Державного реєстру у зв'язку з припиненням їх серійного виробництва.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998 було зазначено, що метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки - дослідження засобів вимірювальної техніки з метою визначення їх метрологічних характеристик та встановлення придатності цих засобів до застосування.

Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998 було передбачено, що до державного метрологічного контролю належать: уповноваження та атестація у державній метрологічній системі; державні випробування засобів вимірювальної техніки і затвердження їх типів; державна метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки; повірка засобів вимірювальної техніки.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998 засоби вимірювальної техніки, не призначені для серійного виробництва в Україні або для ввезення на територію України партіями, на які поширювався державний метрологічний нагляд, підлягали державній метрологічній атестації. Державна метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки здійснювалася метрологічними центрами, територіальними органами та метрологічними службами підприємств і організацій, уповноваженими на проведення державних випробувань чи повірки аналогічних засобів. Державна метрологічна атестація та оформлення її результатів проводилася у порядку, встановленому нормативними документами з метрології ЦОВМ.

Засоби вимірювальної техніки, що перебували в експлуатації, випускалися з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видавалися напрокат, на які поширювався державний метрологічний нагляд, підлягали повірці, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998.

Разом з тим, Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998 втратив свою чинність у зв'язку з прийняттям Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 1314-VII від 05.06.2014, який в свою чергу згідно з п. 1 Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності лише з 01.01.2016, крім пункту 9 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення", який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

Таким чином, на момент виникнення, існування спірних правовідносин та під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, чинним був Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 1314-VII від 05.06.2014, замість норм Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998. При цьому, місцевий господарський суд зробив правильний висновок, що повірка та державна метрологічна атестація, це різні види державного метрологічного контролю, згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998.

Згідно з листом ДП "Укрметртестстандарт" від 18.06.2015 № 39-22/060 "…ЗВТ, не занесені до Державного реєстру, підлягають державній метрологічній атестації. ЗВТ, які були введені в експлуатацію до дати з якої їх було вилучено з Державного реєстру, можуть застосовуватись до їх виходу з ладу або негативних результатів їхньої повірки".

На підставі викладеного, а також позиції, викладеної у згаданому листі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що державній метрологічній атестації підлягають ЗВТ, що були вилучені з Держреєстру у зв'язку з припиненням їх серійного виробництва. Крім того, експлуатуватись ЗВТ виключені з реєстру можуть до настання одного з випадків: або до виходу з ладу (що і було зафіксовано актом від 26.01.2015 у цій справі) або до негативних результатів повірки. Якщо такий випадок настав - подальша експлуатація можлива за умови проходження ЗВТ метрологічної атестації.

При цьому, місцевим господарським судом було встановлено, що лічильник ВРСГ-1 не проходив державну метрологічну атестацію, а пройшов лише повірку.

Згідно з п. 2.3 Інструкції щодо умов і правил проведення ремонту засобів вимірювальної техніки, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.05.2005 № 108 ЗВТ, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати після ремонту лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Окрім того, місцевим господарським судом враховано, наданий ПАТ "Запоріжгаз" лист роз'яснення ДП "Всеукраїнський Державний НВЦ стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" від 06.10.2015 № 39-22-092, в якому останнє роз'яснило, що "…Витратоміри лічильники ВРСГ(ділі-лічильники) не проходили чергові державні випробовування, тому були вилучені з державного реєстру. Після ремонту лічильники не проходили підтвердження відповідності при випуску з серійного виробництва, тому відносяться до ЗВТ, які виробляються одиничним зразком і підлягають державній метрологічній атестації. Метрологічна атестація ЗВТ це дослідження засобів вимірювальної техніки, які не підлягають державним випробовуванням, з метою визначення їх метрологічних характеристик та видачі відповідного документа згідно ДСТУ2681-94 "Метрологія. Терміни та визначення". Тому без проведення державної метрологічної атестації даного витратоміра-лічильника ВРСГ-1 подальше використання для комерційного обліку не можливе."

З урахуванням викладеного у справі, яка розглядається, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про на явність правових підстав для задоволення позову та визнання недійним рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.08.2015 №33-рш у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, оскільки судом апеляційної неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 у справі № 908/4755/15 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2015 залишити в силі.

Стягнути із Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" 1 461, 60 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.