ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 908/3494/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід11.01.2016у справі№908/3494/13Господарського судуЗапорізької областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доУправління соціального захисту населення Запорізької міської радитреті особи на стороні відповідача 1. Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області 2. Департамент фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради 3. Департамент фінансів Запорізької обласної державної адміністраціїпростягнення суми,

за участю

- позивача:Барчунінов К.О. (довіреність від 10.12.2015),- відповідача:Михайловський А.С. (довіреність від 04.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач), просило стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі - відповідач) 513 090,42 грн. збитків, понесених у зв'язку з перевезенням пасажирів пільгових категорій в приміському сполученні залізничним транспортом у липні 2013 року.

Позов обгрунтовано тим, що законодавством передбачено компенсацію збитків залізничного транспорту у зв'язку із застосуванням пільгових тарифів на пасажирських перевезеннях за рахунок державного або місцевого бюджетів, головним розпорядником яких у спірних правовідносинах є відповідач.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.10.2015 (головуючий суддя Серкіз В.Г., судді Алейникова Т.Г., Кагітіна Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бойченко К.І, судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що судами повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми права.

Крім того, третя особа-1 звернувшись із письмовою заявою просить розглянути касаційну скаргу без її участі, розглянувши яку колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

Треті особи відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем здійснювалися перевезення пільгових категорій пасажирів приміським залізничним транспортом по станціям, розташованим в межах міста Запоріжжя: Дніпробуд-2, Запоріжжя-1, Запоріжжя-2, Запоріжжя-Ліве, ім. А. Алімова, Запорізька січ, Передатна.

Витрати позивача за перевезення пільгових категорій пасажирів у липні 2013 року склали 513 090,42 грн.

Листом № ДН-3 04/836-Л від 07.08.2013 позивачем на адресу відповідача направлено розрахунок видатків за липень 2013 року на компенсацію за пільговий проїзд громадян у приміському сполученні, згідно з яким було оформлено безкоштовний проїзд 61 582 пасажирам пільгових категорій, сума не отриманих коштів (з урахуванням ПДВ) від цих перевезень склала 513 090,42 грн.

Позивачем також направлено відповідачу облікову форму за липень 2013 року про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих громадян на суму 513 090,42 грн., та рахунок для сплати №48 від 07.08.2013 на зазначену суму.

Претензією №13-01/8 від 12.09.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату збитків в розмірі 513 090,42 грн. за надання послуг з пільгового проїзду окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у липні 2013 року.

Зазначену претензію відповідач залишив без задоволення (відповідь № 01-08/437 від 07.10.2013) з посиланням на відсутність укладеного між сторонами договору.

В якості доказів позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії зведених відомостей по типах квитків, позиційних звітів по безплатних дитячих проїзних документах, позиційних звітів по безплатних проїзних документах за період з 01.07.2013 по 31.07.2013.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тими, що оскільки сторони не врегулювали свої правовідносини відповідним договором, та оскільки докази протиправної поведінки відповідача відсутні, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

За визначенням частини 5 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Відшкодування збитків залізничного транспорту, що виникли у зв'язку із перевезенням пільгових категорій громадян саме за рахунок державного або місцевих бюджетів, вбачається і із п. п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89, ч.ч. 1, 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України, згідно яких до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.п. 1, 4, 7.27 Положення про Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради №72 від 18.02.2011 (зі змінами), управління є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою і в межах міста забезпечує виконання покладених на Управління завдань. Управління виступає головним розпорядником бюджетних коштів; Управління відповідно до визначених повноважень здійснює компенсаційні виплати за пільгове перевезення окремих категорій громадян транспортом загального користування відповідно до Законодавства України.

Пунктом 2 Порядку № 256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя (п. 4 Порядку № 256).

Передбачені п.п. "б" п. 4 ч.1 ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки належать до бюджетних зобов'язань, які у п. 7 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначені як будь - яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Розпорядники бюджетних коштів, згідно з приписами частини 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість (ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України).

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі визначається Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359.

Відповідно до п.п. 9 - 11 цього Порядку № 1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Отже із наведених положень чинного законодавства вбачається, що компенсаційні виплати перевізнику здійснюються за рахунок коштів відповідного бюджету.

Приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України також не передбачено відшкодування витрат перевізнику за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за рахунок коштів відповідача.

Таким чином вимоги позивача не можуть бути задоволені за рахунок коштів, виділених на утримання відповідача, тому позов із наведених підстав не підлягає задоволенню, а судові рішення належить залишити без змін з урахуванням вказаних правових висновків суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі Господарського суду Запорізької області №908/3494/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

А.Г. Полянський