ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2016 року Справа № 905/2340/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів:Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Артемсіль"на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 12.11.2015 від 18.01.2016Донецького апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Донецької області № 905/2340/15за позовомколективного підприємства воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять"до державного підприємства "Артемсіль"простягнення заборгованості у розмірі 1986963,80грн та 3% річних в сумі 10024,05грн,за участю представників сторін:
позивача - не з"явились,
відповідача - Клименко Л.С. дов. від 12.03.2016 р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.11.2015 р. (суддя - Осадча А.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Артемсіль" на користь Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" заборгованість у розмірі 1 986 963,82 грн., 3%річних в сумі 10005,03грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 29 954,53грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016 р. (судді - Бойченко К.І., Ломовцева Н.В., Татенко В.М.) рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2015 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Артемсіль" (далі ДП "Артемсіль") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2005 р. між ДП "Артемсіль" (Замовник) та КПВІ "Пам'ять" (Підрядник) укладений договір № 28/10-18/11-30 на виконання ревізійно - налагоджувальних робіт, за умовами п. 1.1. якого предметом договору є виконання регламентних ревізійно - налагоджувальних робіт на підставі "Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних та розсипних родовищ підземним способом" та вимог Держохоронтруду.
Також, сторонами договору були підписані додаткові угоди б/н від 11.06.2007 р., 20.12.2011 р., 06.11.2013 р., 20.06.2014 р., зокрема, щодо викладення п.1.2 та п. 2.4 договору.
Згідно п.1.2. договору, найменування, обсяг, строки та вартість робіт, що виконуються Підрядником за даним договором вказується у Додатках до даного договору, що узгоджуються сторонами на кожен календарний рік або по мірі необхідності. Вказані Додатки є невід'ємною частиною договору (у редакції додаткової угоди від 11.06.2007 р.)
Вартість робіт, що виконуються Підрядником протягом строку дії даного договору, що визначається за цінами, вказаними у Додатках до даного договору, згідно встановлених норм та правил.
Відповідно до п. 2.4. сторони прийшли до згоди, що орієнтовна сума даного договору складає 63 950 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10 658 333 грн. 33 коп. Суму договору складає вартість всього обсягу робіт, що виконані Підрядником (у редакції додаткової угоди від 20.06.2014 р.)
Судами встановлено, що сторони підписали договірні ціни, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.
Згідно п. 3.1 договору перед початком робіт сторони узгоджують строки виконання робіт та визначають наявність дефектів, які можуть бути виявлені шляхом зовнішнього огляду та встановлюють потребу у запасних частинах, обладнанні та матеріалах, перевіряють усунення дефектів, зафіксованих у попередніх технічних звітах.
Строк дії договору встановлено сторонами у п. 6.1, зокрема, договір вступає в силу з моменту його підписання договору та реєстрації та діє до 15.01.2017 р.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Сторонами були підписані акти приймання підрядних робіт №9-3-15, №10-3-15, №11-3-15 підписані 28.05.2015 р., №18-2-15, №22-2-15, №23-2-15, №24-2-15, №25-2-15 - 29.05.2015 р.; №12-3-15, №13-3-15, №14-3-15 - 15.06.2015р., №26-2-15, №27-2-15, №28-2-15, №29-2-15, №30-2-15, №31-2-15 - 30.06.2015 р., №15-3-15, №16-3-15 - 14.07.2015 р., №32-2-15, №33-2-15, №34-2-15, №35-2-15, №36-2-15 - 31.07.2015 р. Загальна вартість робіт за вказаними актами складає 1 986 963 грн. 82 коп.
У актах наявне посилання на договір № 28/10-18/11-30 від 28.10.2005 р., що, свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.
Акти підписані уповноваженими представниками сторін, з боку відповідача, зокрема, директором технічним, головним механіком/головним енергетиком, головним інженером рудника, головним механіком/головним енергетиком рудника, механіком/енергетиком дільниці, економістом, інженером по планово-кошторисній роботі, за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплені печатками підприємств.
Судами правомірно було визнано те, що підписані сторонами акти є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 28/10-18/11-30 від 28.10.2005 р.
На підставі означених актів позивач виставив рахунки - фактури №СФ-0000025 від 28.05.2015 р., №СФ-0000026 від 28.05.2015 р., №СФ-0000027 від 28.05.2015 р.,№СФ-0000029 від 29.05.2015 р., №СФ-0000028 від 29.05.2015 р., №СФ-0000030 від 29.05.2015 р., №СФ-0000033 від 15.06.2015 р., №СФ-0000034 від 15.06.2015 р., №СФ-0000035 від 15.06.2015 р., №СФ-0000036 від 30.06.2015 р., №СФ-0000037 від 30.06.2015 р., №СФ-0000038 від 30.06.2015 р., №СФ-0000039 від 30.06.2015 р., №СФ-0000041 від 14.07.2015 р., №СФ-0000040 від 14.07.2015 р., №СФ-0000042 від 31.07.2015 р., №СФ-0000043 від 31.07.2015 р., №СФ-0000044 від 31.07.2015 р., №СФ-0000045 від 31.07.2015 р., №СФ-0000046 від 31.07.2015 р. та за наслідками проведення господарських операцій склав податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, позивачем та матеріалами справи доведено факт виконання підрядних робіт за договором у період з травня по липень 2015 року на загальну суму 1 986 963 грн. 82 коп., а відповідачем не спростовано наявності заборгованості та доказів її погашення у добровільному порядку суду не надано.
За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку
про те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 1 986 963 грн. 82 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що 3 % річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково, а саме, лише в сумі 10 005 грн. 03 коп., а у стягненні 3 % річних в сумі 19 грн. 02 коп. правомірно було відмовлено.
За таких обставин, апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "Артемсіль" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016 у справі № 905/2340/15 залишити без змін.
Поновити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2015 у справі № 905/2340/15.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Судді Г.П. Коробенко
Г.М. Мачульський