ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 904/9315/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2016 року у справі №904/9315/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" 9 908 979,27 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 537 119,32 грн. та пені у сумі 217 233,89 грн. за порушення строків оплати поставленого газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2015 року у справі №904/9315/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто відповідача на користь позивача 9 908 979,27 грн. інфляційних втрат, 537 119,32 грн. 3% річних, 108 616,45 грн. пені та 159 949,99 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні 108 616,45 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача пені, зазначеної у позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2303-БО-3/ПТ, укладеного сторонами 21 грудня 2012 року, позивач протягом січня-грудня 2013 року поставив відповідачу природний газ, ввезений на митну територію України за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (п. 1.1. договору) на загальну суму 18 184 788,94 грн., в той час як відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав з порушенням встановлених договором строків, що не заперечується відповідачем.

Позивач, посилаючись на умови п. 7.2. договору, яким встановлено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору (порядок та строки оплати поставленого природного газу), він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а також на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача, 9 908 979,27 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 537 119,32 грн. та пені у сумі 217 233,89 грн., нарахованих ним за весь прострочення відповідача.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 11, 509 526, 549, 551, 611, 625, 626, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 229, 230, 233 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", визнав позовні вимоги обґрунтованими та правомірними. Водночас, суд першої інстанції, з чим погодилась і апеляційна інстанція, скориставшись наданими йому п. 3 ст. 83 ГПК України правами, зменшив розмір заявленої до стягнення суми пені до 108 616,45 грн.

Висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення оплати за поставлений газ, а також 3% річних у визначеному ним розмірі відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права і сторонами не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги про відсутність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені безпідставні.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 1 ст. 233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а згідно п. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи з цих норм матеріального та процесуального права, попередні судові інстанції, пославшись на те, що відповідач має стратегічне значення для міста, метою діяльності якого є постачання споживачам теплової енергії, не є кінцевим споживачем теплової енергії та вживає заходів для стягнення заборгованості з споживачів теплової енергії, сума основного боргу є погашеною, і крім того, позивач просив суд застосувати до відповідача такий вид відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Висновки попередніх судових інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2016 року у справі №904/9315/15 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко