ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 904/9229/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Верещагіна, 101 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі № 904/9229/15 за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Верещагіна, 101 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 5 943, 70 грн., інфляційних сум 4 546,04 грн., 3 % річних у сумі 456,52 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати спожитої активної електричної енергії за період з січня - липень 2013 року за договором про постачання електричної енергії від 19.10.2000 року № 1835 (в редакції Додаткової угоди від 30.04.2008 року № 1/582).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2016 року (суддя Назаренко Н.Г.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року (судді: Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М., Науменко І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 5943,70 грн., 3% річних у сумі 456,52 грн., інфляційних сум 4546,04 грн.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпрообленерго" (постачальник) і об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку по вул. Верещагіна, 101 (споживач) 30.04.2008 року була укладена додаткова угода № 1/582 до договору про постачання електричної енергії від 19.10.2000 року №1835/23-355, якою цей договір було викладено в новій редакції, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 75 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначену додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між Постачальником та Споживачем та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною даного договору або інша межа обумовлена окремим додатком до договору (п. 1 договору).

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.3.3. договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку "Порядок розрахунків" та Додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Згідно з п. 1 Порядку розрахунків (Додаток 3 до додаткової угоди) розрахунки споживача за використану електричну енергію з постачальником здійснюється за тарифами недиференційованими за зонами доби, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ і діють протягом розрахункового періоду. Розрахунковим періодом встановлюється місяць з 24 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Обсяги використаної електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показами засобів розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) (п. 2 Порядку розрахунків).

Сторонами в п. 2.2. Порядку розрахунків визначено, що підтвердження фактично використаного обсягу електричної енергії за звітний розрахунковий період, що належить до сплати Споживачем здійснюється сторонами за формою акту про використану електричну енергію, що відображена у додатку 5 до цього Договору, який споживач надає Постачальнику протягом доби після завершення розрахункового періоду.

Пунктом 4 Порядку розрахунків встановлено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використаної в розрахунковому періоді електричної енергії на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом доби після подання Акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно п. 2.2 цього Додатку, або за остаточним рахунком нарахованим згідно п. 2.3 цього Додатку, протягом 5 операційних банківських днів з дня отримання рахунку.

У разі несвоєчасного подання Акту про використану електричну енергію споживач забезпечує остаточний розрахунок за використану електроенергію протягом п'яти операційних банківських днів з дня закінчення розрахункового періоду.

За пп. 9.8-9.8.1. договір набрав чинності з дня його підписання і укладений на строк до 31.12.2008 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В січні, лютому, квітні і липні 2013 року сторонами договору були підписані акти про використану електричну енергію, загальна кількість якої склала 62873 кВт *год.

Позивачем до сплати за спожиту електроенергію за січень, лютий, квітень, липень 2013 року були виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 22 936,07 грн., заборгованість за якими склала 5943,70 грн.

Додатком № 4 до укладеного договору сторони погодили перелік об'єктів і точок комерційного обліку споживача та субспоживачів, відповідно до якого, на об'єкті споживача було обладнано 2 приєднання (площадки вимірювання), на яких встановлено прилади обліку електроенергії: сходові клітини (лічильник типу СА4-И672М № 539524); загальний облік (лічильники типу ЕМS-132.00.1 № 218679, СРН-1167314 № 603501).

28.02.2008 року сторонами складено акт пломбування відключеного обладнання, з якого вбачається, що відключенню підлягало лише 1 приєднання - сходові клітини (лічильник типу СА4-И672М № 539524).

В акті перевірки позивача від 03.10.2008 року складеного за участю відповідача встановлено, що вузол обліку електроенергії № 539524 знаходиться без навантаження, дроти, що відходять на освітлення сходових клітин вимкнені (зняті). Це підтверджується і актом обстеження від 12.01.2016 року.

12.08.2011 року структурним підрозділом позивача в присутності відповідача був складений акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії до 1000В за № 010829 в ході якої було проведено заміну лічильника типу ЕМS-132.00.1 № 218679 на лічильник типу ЕМS-132.00.1 № 233537.

В цей же день складено та підписано акт про пломбування засобів обліку лічильників типу ЕМS-132.00.1 № 233537 і СРН-1167314 №603501.

З наданих актів про використану електричну енергію вбачається, що вони були складені за показниками лічильника типу ЕМS-132.00.1 №233537 та містять показники кількості спожитої електричної енергії лише за споживачами. Акти були підписані відповідачем без зауважень.

Відносини сторін укладеного договору із субспоживачами (в даному випадку населенням будинку) викладені у розділі 8 договору.

Відповідно до п. 8.1.1. договору якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки субспоживачів, відносини між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Споживач передає постачальнику дані про обсяги споживання електричної енергії субспоживачами у порядку, визначеному відповідно до розділу 5, а також акт про використану субспоживачами електричну енергію (п.8.1.3. договору).

Тобто, наведеними пунктами визначено, що відносини із субспоживачами регулюються окремими договорами і актами.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до споживача про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати спожитої активної електричної енергії на підставі договору.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові обгрунтовано недоведеністю обставин споживання саме відповідачем електроенергії у спірний період, оскільки його було відключено від електропостачання.

Апеляційний господарський суд висновок про скасування рішення суду першої інстанції та про задоволення позову обґрунтував встановленням обставин порушення договірного зобов'язання споживачем з оплати фактично спожитої активної електроенергії.

Статтею 714 ЦК України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) врегульовано Правилами користування електричною енергією (далі - Правила), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.081996 року за № 417/1442, дія яких поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з абз. 4 п. 3.6 Правил (в редакції чинній на момент укладання договору) у багатоквартирних будинках на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж і мереж електропередавальної організації (основного споживача) улаштовується загальнобудинковий розрахунковий облік, який враховує обсяг електричної енергії, використаний мешканцями будинку, на технічні цілі, для потреб інших електроустановок, які приєднані до мереж цього будинку та розміщені всередині будинку або за його межами.

У відповідності до п. 1.2 Правил населений пункт - юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту.

Згідно з п. 12.3 Правил населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт відповідно до умов договору.

У п. 12.4. Правил визначено, що закупівля електричної енергії у постачальника за рахунок коштів споживачів населеного пункту, умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів населеного пункту, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту регулюються установчими документами населеного пункту та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між споживачами населеного пункту та населеним пунктом щодо обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту.

Пунктом 12.15 Правил (в редакції станом на час складання актів про використану електричну енергію) встановлено, що населений пункт розраховується з постачальником електричної енергії за обсяги електричної енергії, спожитої для потреб населеного пункту, у тому числі на технічні цілі, за відповідними тарифами згідно з Порядком застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженим постановою НКРЕ від 10.03.1999 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.03.1999 за № 152/3445 (із змінами).

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено фактичні обставини отримання активної електроенергії споживачем від постачальника у січні, лютому, квітні і липні 2013 року на суму 22936,07 на підставі договору та порушення зобов'язання з її оплати на суму 5 943, 70 грн.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача за спірний період заборгованості в сумі 5943,70 грн., 3% річних у сумі 456,52 грн. та інфляційних сум 4546,04 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Верещагіна, 101 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року - без змін.

Поновити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко