ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2016 року Справа № 903/1055/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Костенко Т.Ф.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ", м. Любомль, Волинська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ", м. Любомль, Волинська обл.доВолинської обласної ради, м. Луцькза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаЛюбомльської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок, м. Любомль, Волинська обл.провизнання недійсним рішення
за участю представників
позивача: Бєрінцев Г.В.,
відповідача: Хитрик С.І.,
третьої особи: Шостак М.В.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ" (далі за текстом - ТОВ "ВІКІНГ") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Волинської обласної ради про визнання недійсним рішення № 34/4 від 20.03.2015 року "Про внесення змін до рішення обласної ради від 21.11.2014 року № 31/14 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ".
Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.09.2015 року вищевказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду міста Києва на підставі ст. ст. 15 - 17 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Любомльську районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що спірне рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання, а його скасування не породжує наслідків для користувача, оскільки у нього виникло право користування на іншу частину мисливських угідь і це право ґрунтується на договорі про умови ведення мисливського господарства.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ВІКІНГ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року і винести нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року - скасувати і винести нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а представники відповідача та третьої особи проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.10.1999 року рішенням Волинської обласної ради № 9/2 "Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 04.11.1997 року № 12/3 "Про надання мисливських угідь користувачам в області" надано у користування ТОВ "ВІКІНГ" мисливські угіддя до 2014 року на площі 11 788 га.
На виконання рішення ради між ТОВ "ВІКІНГ" та Волинською обласною радою 18.11.1999 року, 21.12.2001 року, 14.06.2005 року, 30.10.2007 року та 07.04.2011 року було укладено договори про умови ведення мисливського господарства.
07.11.2014 року Державним агентством лісових ресурсів України було направлено на адресу Волинської обласної ради подання № 03-01/5538-14 на розгляд обласної ради матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Любомльського району Волинської області ТОВ "ВІКІНГ" на строк не менше як на 15 років, загальною площею 15 351, 9 га.
21.11.2014 року рішенням Волинської обласної ради № 31/14 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ" було вирішено відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 9, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", керуючись ст. 15 Закону України "Про тваринний світ" надати у користування мисливські угіддя з 21.11.2014 року терміном на 25 років ТОВ "ВІКІНГ" на площі 15 351, 9 га.
Згідно з п. 2 рішення № 31/14 Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства в термін до 01.01.2015 року було доручено укласти договір про умови ведення мисливського господарства з ТОВ "ВІКІНГ" (згідно з Переліком, що додається).
Відповідно до п. 3 рішення № 31/14 ТОВ "ВІКІНГ" було доручено: до 01.01.2015 року визначити в натурі межі наданих у користування мисливських угідь; відмежувати територію мисливського господарства розпізнавальними знаками, аншлагами, панно, але не менше ніж 1 (одне) панно на 5 тис. га, 1 (один) розпізнавальний (межовий) знак на 1 тис. га; нанести на планово-картографічні матеріали всі об'єкти природно-заповідного фонду. Природно-заповідні території, полювання на яких відповідно до Положення про них заборонено, віднести до відтворювальних ділянок; у співпраці з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Державною екологічною інспекцією у Волинській області проводити охоронні заходи проти порушників правил полювання в наданих для користування мисливських угіддях.
На виконання рішення ради ТОВ "ВІКІНГ" та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 26.11.2014 року було укладено договір про умови ведення мисливського господарства.
Рішенням Волинської обласної ради від 20.03.2015 року № 34/4 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 21.11.2014 № 31/14 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ" з метою врегулювання існуючих правових розбіжностей щодо територій мисливських угідь, які надані у користування на території Любомльського району, вирішено внести зміни у рішення обласної ради від 21.11.2014 року № 31/14 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ":
1) у пункті 1 цифри "15 351, 9" замінити цифрами "13 503, 9";
2) затвердити Перелік мисливських угідь, що надаються для ведення мисливського господарства ТОВ "ВІКІНГ" у новій редакції (додається).
При цьому, відповідно до п. 2 рішення № 34/4 рекомендовано Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства внести відповідні зміни до договору про умови ведення мисливського господарства з ТОВ "ВІКІНГ".
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ради, ТОВ "ВІКІНГ" звернулось до господарського суду з позовом до Волинської обласної ради про визнання недійсним рішення № 34/4 від 20.03.2015 року "Про внесення змін до рішення обласної ради від 21.11.2014 року № 31/14 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ".
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення обласної ради щодо надання мисливських угідь у користування, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.
Згідно зі ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.
Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.
Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.
Згідно зі ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
За приписами ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
З огляду на положення ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради є обов'язковими для виконання.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
В п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 року № 02-5/35 зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, яку викладено в постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14.
В даному випадку, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відзначено, що прийняте відповідачем рішення про внесення змін в раніше прийняте ним рішення про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акту не породжує наслідків для користувача мисливських угідь, оскільки захист порушеного права у разі укладання договору про умови ведення мисливського господарства має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було вірно враховано, що 19.12.2014 року до Волинської обласної ради звернулась Любомльська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок з листом, в якому зазначила, що рішенням Волинської обласної ради від 21.11.2014 року № 31/34 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ" останньому було надано частину угідь, які вже було надано та закріпленіо за Любомльською районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок.
Любомльська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок звернулась до прокуратури з листом щодо законності прийнятого рішення Волинською обласною радою № 31/14 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ" мисливські угіддя терміном на 25 років загальною площею 15 351, 9 га. Дане звернення було направлено прокуратурою Волинської області до Державної екологічної інспекції у Волинській області. В ході перевірки було з'ясовано, що 21.11.2014 року рішенням Волинської обласної ради № 31/14 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ" помилково було надано у користування мисливські угіддя з 21.11.2014 року терміном на 25 років загальною площею 15 351, 9 га, що розташовані на території ДП "Любомльське ЛГ" (Замлинське лісництво - 4 543, 2 га, Мосирське лісництво - 6 945 га, Любомльське лісництво - 3 863, 7 га). Протиправність даного рішення полягає в тому, що мисливські угіддя Замлинське лісництво - 4 543, 2 га, Мосирське лісництво - 6 945 га, Любомльське лісництво - 3 863, 7 га сформовані за рахунок угідь колгоспів "Прикордонник", "Нива" та імені Шевченка, які в свою чергу згідно рішення Волинської обласної ради від 22.07.2014 року № 27/42 були в користуванні Любомльської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок до 2022 року. Таким чином, рішеннями Волинської обласної ради спричинено правовий дисбаланс у користуванні землями державної форми власності, що існує між Любомльською р/о Українського товариства мисливців і рибалок та ТОВ "ВІКІНГ".
Після встановлених фактів Державна екологічна інспекція звернулась до Волинської обласної ради з листом № 84/1-9-4 від 15.01.2015 року щодо приведення рішення Волинської обласної ради від 21.11.2014 року № 31/14 у відповіднысть до чинного законодавства України, при цьому скорегувавши площу мисливських угідь за вищезазначеними користувачами.
У зв'язку з викладеним і було прийнято оскаржуване рішення від 20.03.2015 року № 34/4 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 21.11.2014 року № 31/14 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "ВІКІНГ".
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання, а його скасування не породжує наслідків для користувача.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "ВІКІНГ", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстнацій.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 903/1055/15 - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Т.Ф. Костенко