ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Справа № 910/7707/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А., суддівДемидової А.М., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 13.07.2016 Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№910/7707/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс"до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Марітрейд"простягнення 1215828,55 грн.за участю представниківвід позивача:Ольшанська Ю.В.,від відповідача від третьої особи-1: від третьої особи-2:Богуш С.М., не з'явився, не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" (далі - Товариство, Страхувальник) звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - Компанія, Страховик) про стягнення зі Страховика 1042229,02 грн. страхового відшкодування за генеральним договором добровільного страхування вантажів від 22.01.2015 №09/0905100/9069/15, 151839,73 грн. пені, 11881,41 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 9878,39 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 13.07.2016 (суддя Андреїшина І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В., Калатай Н.Ф., Чорногуз М.Г.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.12.2016 у зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Євсікова О.О. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/7707/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2016 у справі №910/7707/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Демидова А.М., Картере В.І.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродовольча компанія "Умут" (покупець) було укладено договір поставки №2, за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передавати у власність покупця м'ясо яловичини (частини) заморожене, а покупець зобов'язався прийняти поставлений товар та сплатити за нього визначену грошову суму (том 1, а.с.24-27).

Пунктом 2.2.1 договору поставки передбачено, що при перевезенні автомобільним транспортом товар поставляється на умовах поставки (DAP) в пункт (місце призначення): Республіка Казахстан, Алматинська обл., Карасайський район, с. Рахат відповідно до вимог Міжнародних правил Інкотермс 2010.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання умов договору поставки, 13.01.2015р. між Товариством в якості замовника (за текстом договору - клієнт) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 в якості виконавця (експедитора) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) №13\01\2015, згідно умов якого експедитор зобов'язався за плату і за рахунок позивача організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробкою вантажів у міжнародному та/або регіональному сполученні, вид об'єм, строки, вартість яких визначається окремо для кожного перевезення у узгоджених заявках клієнта (том 1, а.с.32-36).

Пунктом 6.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №13\01\2015 встановлено, що експедитор несе відповідальність за шкоду, завдану повною або частковою втратою вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням вантажоодержувачу відповідно до умов Конвенції CMR.

В подальшому, між відповідачем (Страховиком) та позивачем (Страхувальником) укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №09/0905100/9069/15 від 22.01.2015 (надалі - договір страхування). (том 1, а.с.41-57), за умовами п.4.1 якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечить закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажем, а саме: м'ясо яловичини.

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що страховими ризиками, на випадок яких здійснюється страхування за цим договором є пошкодження, втрата, конструктивна повна загибель або повна загибель вантажу внаслідок випадковостей та небезпек перевезення, передбачених цим договором.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що цей договір укладено за умовою "З відповідальністю за всі ризики" (варіант А).

Відповідно до п.6.3.1 договору відшкодовуються збитки від загибелі, втрати або пошкодження всього вантажу або його частини, завданих внаслідок будь-яких подій, за винятком випадків, зазначених в розділі 7 цього договору.

У пункті 14.2.9 та 14.2.11 договору страхування визначено, що страховик має право робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком до компетентних органів, підприємств, установ, організацій, що володіють інформацією про обставини настання страхового випадку; запитувати та одержувати від страхувальника необхідну інформацію і документи, що мають відношення до страхового випадку; запитувати та одержувати від страхувальника всю необхідну інформацію та документи, які підтверджують факт, причини та обставини настання страхового випадку та розмір збитків.

Що стосується зобов`язань страхувальника, то відповідно до п.14.3.12 договору страхування страхувальник зобов'язаний надавати страховикові для здійснення виплати страхового відшкодування всі документи, необхідні для підтвердження факту, визначення причин, обставин настання страхового випадку, розміру збитків, передбачені розділом 16 цього договору, протягом строку, передбаченого цим договором.

Крім того відповідно до п.14.4.5 договору страхування страховик зобов`язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування або аргументовано відмовити у її здійсненні після отримання від страхувальника всіх документів, що підтверджують факт, причини, обставини настання страхового випадку та розмір збитку, у передбачений договором строк.

Відповідно до пп. "ґ" п.16.1.4 договору страхування, якщо причиною завдання збитку є крадіжка або інші протиправні дії третіх осіб, включаючи баратрію, страхувальник повинен надати страховикові також довідку про відкриття карної справи з компетентних органів (інші документи, що застосовуються в подібних випадках, складені за законами та звичаями тієї місцевості, де сталася або була виявлена подія).

Цей договір діє (включно) з 00 год. 00 хв. 23.01.2015 року до 24 год. 00 хв. 22.01.2016 року (п. 12.1. договору страхування).

В матеріалах справи наявна заявка на міжнародне перевезення автотранспортом від 13.03.2015 №АК-24, яка є невід'ємною частиною договору від 13.01.2015, експедитор зобов'язався організувати міжнародне перевезення належного позивачу вантажу з України до с. Рахат, Карасайського району Республіки Казахстан (том 2, а.с.115).

Для виконання умов заявки від 13.03.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Марітрейд" (перевізник) та ФОП ОСОБА_4 (експедитор) було укладено договір на транспортне обслуговування від 12.03.2015 №12032015-2ЕВ, відповідно до п.1.1 якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях (том 1, а.с.37-39).

Тобто, вказаним вище договором експедитор залучив для виконання перевезення перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Марітрейд" (третю особу-2).

В матеріалах справи наявна вантажна митна декларація CMR №0001788 (том 2, а.с.60) відповідно до якої вантаж (19900кг замороженого м'яса яловичини 1-ї категорії вартістю 44775 доларів США) перевозиться перевізником (товариством з обмеженою відповідальністю "Марітрейд") автомобілем RENAULT Premium реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Fruehauf t34c реєстраційний номер НОМЕР_3.

Судами також встановлено, що вантаж був прийнятий до перевезення перевізником та 31.03.2015 року перетнув українсько-російський кордон на пункті пропуску "Бачівськ - Троєбортноє", проте, докази, які б свідчили, що вантаж перетнув державний кордон Республіки Казахстан, в матеріалах справи відсутні, отже, товар доставлений одержувачу не був.

В матеріалах справи наявний лист Міністерства фінансів Республіки Казахстан, в якому зазначено, що вантаж на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродовольча компанія "Умут" доставлений не був. (том 1, а.с.133).

Відповідно до страхового сертифікату №09/0904490/9069/15 від 20.03.2015 (том 1, а.с.40), було застраховано 19900кг м'яса яловичини, яке перевозиться тягачем RENAULT Premium, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Fruehauf t34c, реєстраційний номер НОМЕР_3. Вартість вантажу та страхова сума сторонами визначена в розмірі 1047466,35 грн.

Предметом даного спору є вимоги Страхувальника про виплату Страховиком суми страхового відшкодування за генеральним договором добровільного страхування вантажів від 22.01.2015 №09/0905100/9069/15 (далі - договір страхування) та нарахованих на цю суму пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що в порушення умов договору страхування відповідачем при настанні страхового випадку (крадіжки вантажу при його перевезенні по території Російської Федерації), не проведено виплату позивачеві страхового відшкодування в розмірі 1042229,02 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав відповідачем, в той час як останнім вчинялися правомірні дії у відповідності до умов договору страхування, в зв'язку з чим, наразі відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування. При цьому, суди зазначили про невиконання Страхувальником передбаченого розділом 16 договору обов'язку надати Страховику довідку про відкриття карної справи з компетентних органів саме тієї місцевості (території Російської Федерації), де сталася або була виявлена страхова подія, в пакеті документів, необхідних для здійснення виплати страхового відшкодування, внаслідок чого, Компанія на підставі п.18.8 договору страхування припинила розгляд справи про виплату страхового відшкодування (врегулювання збитку) після закінчення зазначеного строку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.

Позивач звернувся до Страховика із заявою №2300075678 про настання страхового випадку (том 1, а.с.58-59).

В свою чергу, страховик послався на ненадання страхувальником всіх необхідних документів, передбачених розділом 16 договору, зокрема, довідки компетентних органів Російської Федерації про відкриття кримінальної справи, яка є обов'язковою та необхідною для можливості підтвердження або спростування факту наявності страхового випадку, основою для ухвалення рішення про виплату страхового відшкодування або відмови у виплаті.

Ці доводи та інші вимоги відповідно до умов договору страхування були викладені відповідачем у листах-відповідях, які містяться у матеріалах справи (том 1, а.с.70-91).

Крім того, відповідачем було здійснено запити для з`ясування причин та обставин страхової події до прикордонної служби ФСБ Росії, прикордонної служби КНБ КЗ, до головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України, до митного пункту "Орал ЦТО" державної митниці Республіки Казахстан, до митного пункту "Темиржол ЦТО" державної митниці Республіки Казахстан, до Приволжського Митного управління, до центрального митного управління Федеральної митної служби, до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві. (том 2, а.с.92-97, 105-107, 109-114).

Позивач вважає, що відповідно до договору страхування, страхувальник листом №125 від 07.07.2015 (том 1, а.с.104) надав страховику всі необхідні документи для врегулювання заявленої події та прийняття рішення.

Також в матеріалах справи наявний лист №17-09/12778 від 22.10.2015, в якому відповідач повідомив позивача про припинення розгляду справи про виплату страхового відшкодування (том 1, а.с.134).

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами договору страхування чітко встановлений перелік документів, які страхувальник зобов`язаний надати страховикові на підтвердження факту настання страхового випадку, його причини та розміру збитку.

Згідно з п.18.2 договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється відповідно до умов договору на підставі письмової заяви страхувальника (вигодонабувача) про виплату страхового відшкодування та страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається договором.

Пунктом 18.3 договору страхування встановлено, що для складення страхового акта та отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) повинен надати страховикові протягом строку визначеного цим договором документи, передбачені розділом 16 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано всіх документів передбачених розділом 16 договору страхування, зокрема, довідки про відкриття карної справи з компетентних органів тієї місцевості, де сталася або була виявлена подія - крадіжка вантажу (пп. "г" п.16.1.4 цього договору).

При цьому, відповідно до ст.145 Кримінально-процесуального Кодексу Російської Федерації:

1. По результатам розгляду повідомлення про злочин органи дізнання, слідчий, керівник слідчого відділу приймає одне з рішень:

1) Про порушення кримінальної справи в порядку, встановленим ст.146 цього Кодексу;

2) Про відмову у відкритті кримінальної справи;

3) Про передачу повідомлення про злочин по підсудності згідно з ст.151 цього Кодексу, а по кримінальним справам приватного звинувачення - в суд згідно з ч.2 ст.20 цього Кодексу.

2. Про прийняте рішення повідомляється заявника. Про цьому заявнику роз`яснюється його право на оскарження даного рішення та порядок оскарження.

Апеляційним судом правомірно відхилено доводи скаржника про те, що здійснення ним переписки з управліннями МВС Росії є виконанням ним пп. "г" п.16.1.4 договору страхування з причин наявності у вказаних листах інформації щодо територіальності та юрисдикції розслідування факту зникнення на території Російської Федерації вантажу з тушами замороженої телятини, які перевозилися з України в Казахстан, оскільки у вказаній переписці позивача з управліннями МВС Росії відсутній доказ про відкриття кримінальної справи з компетентних органів тієї місцевості, де сталася або була виявлена подія (крадіжка вантажу), а саме довідка або інший подібний документ (постанова тощо) про відкриття кримінальної справи, видані компетентними органами Російської Федерації, тому відповідні доводи Товариства не можуть бути належним виконанням умов пп. "г" п.16.1.4 договору страхування.

Колегія суддів також не приймає до уваги передчасні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на ст.26 Закону України "Про страхування", якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат, оскільки, як обґрунтовано зазначено судами, відповідачем на підставі п.18.8 договору страхування було припинено розгляд справи про виплату страхового відшкодування (врегулювання збитку) після закінчення встановленого строку, що не слід ототожнювати з рішенням про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з ч.3 ст.213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Враховуючи положення ч.3 ст.213 ЦК України та зміст пп. "г" п.16.1.4 договору страхування судом апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги факт порушення кримінального провадження №12015100070004655 від 06.07.2015 в Подільському РУГУ МВС України в м.Києві, оскільки відповідно до умов укладеного між сторонами договору страхування страхувальник зобов'язаний надати страховику довідку про відкриття карної справи з компетентних органів саме тієї місцевості, де сталася або була виявлена подія. Факт зникнення застрахованого майна на території Російської Федерації підтверджується як заявою страхувальника, так і довідками прикордонної служби про те, що вантаж виїхав з території України, в'їхав на територію Росії, а на територію Казахстану не прибув. Тому факт відкриття кримінального провадження на території України по заяві позивача не є підтвердженням факту настання страхового випадку.

Відтак, не порушуючи прав позивача, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, керуючись умовами п.18.8 договору страхування, яким передбачено, що у разі невиконання Страхувальником умов договору стосовно надання страховикові протягом строку, передбаченого цим договором, всіх документів, необхідних для здійснення виплати страхового відшкодування, Страховик припиняє розгляд справи про виплату страхового відшкодування (врегулювання збитку) після закінчення зазначеного строку. Страховик повідомляє страхувальника в письмовій формі про причини припинення розгляду справи про виплату страхового відшкодування.

Разом з тим, страхувальника раніше було повідомлено про те, що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято страховиком після отримання необхідних та обов'язкових документів, передбачених умовами договору страхування.

За таких обставин, позивач не довів належними та допустимими засобами доказування той факт, що передбаченими договором страхування діями Страховика були порушені права та охоронювані законом інтереси Страхувальника.

Касаційна інстанція також враховує той факт, що з матеріалів справи не вбачається оспорювання заявником та визнання недійсними у встановленому порядку тих пунктів договору страхування від 22.01.2015 №09/0905100/9069/15, які надають Страховику право припинити розгляд справи про виплату страхового відшкодування (врегулювання збитку) після закінчення встановленого цим договором строку у разі невиконання страхувальником зобов'язань з надання повного пакету документів, підтверджуючих настання страхового випадку.

Колегія суддів також зауважує, що згідно з п.6.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №13\01\2015 від 13.01.2015, укладеного між позивачем та третьою особою-1, остання як експедитор несе відповідальність за шкоду, завдану повною або частковою втратою вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням вантажоодержувачу відповідно до умов Конвенції CMR, що не виключає можливості судового захисту прав Товариства шляхом звернення з відповідним позовом до експедитора.

З огляду на зазначене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з недоведеністю порушення прав позивача, що обумовлено невиконанням ним зобов'язань за договором страхування у повному обсязі.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення і постанови.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі № 910/7707/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді А. Демидова

В. Картере