Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 23.01.2017 року у справі №910/5722/16 Постанова ВГСУ від 23.01.2017 року у справі №910/5...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Справа № 910/5722/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (головуючий суддя Зеленіна В.О., судді Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.)на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 (суддя Пукшин Л.Г.)у справі№ 910/5722/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 3) Національний банк України,треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, 4) ОСОБА_7, 5) ОСОБА_8,прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину,за участю представників: позивачаШабліовська В.В.,відповідачаОнуфріюк Д.В.,третьої особи-1ОСОБА_11, ОСОБА_12,третьої особи-2не з'явились,третьої особи-3не з'явились,третьої особи-4не з'явились,третьої особи-5не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі №910/5722/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016, відмовлено в позові ПАТ "Український професійний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" про застосування наслідків нікчемності правочину - Договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., шляхом повернення на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригіналів документів, отриманих згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015, та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст 38, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 2, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 215, 216, 236 ЦК України, ст.ст. 43, 82 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третіх осіб 2, 3, 4, 5 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2007 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" як Банком та третьою особою-4 ОСОБА_14 як позичальником було укладено кредитний договір № 954 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 встановлено наступні умови кредитного договору: строк кредиту з 20.12.2007 до 12.12.2022, процентна ставка - 18,5 % річних, кредит з лімітом заборгованості 446.925,00 грн. з яких 429.250,00 грн. на споживчі цілі та 17.675,00 грн. на оплату страхових платежів з поетапним щомісячним зменшенням ліміту заборгованості, починаючи з лютого 2008 року на суму 2.398,04 грн.

На забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника відповідно до кредитного договору № 954 від 20.12.2007 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" як іпотекодержателем та третьою особою-5 ОСОБА_8 як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір від 20.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4424-д, згідно з яким в іпотеку передана квартира за адресою: АДРЕСА_1. Крім того на забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника відповідно до кредитного договору № 954 від 20.12.2007 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 954-1 від 20.12.2007.

27.05.2015 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" як первісним кредитором та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" як новим кредитором було укладено договір про відступлення прав вимоги № б/н (далі - договір про відступлення), за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належні первісному кредитору майнові права за кредитним договором, в тому числі, але не обмежуючись, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п. 3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором, всі права за договором поруки. Вказаний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. (третя особа-2) та зареєстровано в реєстрі за № 6329.

Згідно з п. 3 договору про відступлення заборгованість за кредитним договором складає 193.346,31 грн.

Підстави виникнення зазначених в п. 1 цього договору прав вимоги до боржника на момент підписання цього договору підтверджуються (п. 4): кредитним договором №954 від 20.12.2007, іпотечним договором від 20.12.2007, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Рвач Ж.В. за реєстровим № 4424-д, договором поруки № 954-1 від 20.12.2007.

Відповідно до п. 5 договору про відступлення за відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідач сплачує позивачу кошти в розмірі 193.346,31 грн., які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору.

Відповідно до п. п. 6 та 8 договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі. Первісний кредитор зобов'язаний при підписанні акту приймання-передачі права вимоги передати новому кредиторові за цим актом оригінали документів, зазначених у п. 4 даного договору, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Платіжним дорученням від 27.05.2015 № 80 відповідачем, як зазначили суди, було перераховано позивачу 193.346,31 грн., в графі платіжного доручення призначення платежу вказано: "плата за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями згідно договору відступлення права вимоги від 27.05.2015".

За актом приймання-передачі від 27.05.2015 позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги за зобов'язаннями низки боржників та документи, зокрема, за боржником ОСОБА_7 (Кредитний договір № 954 від 20.12.2007, Іпотечний договір від 20.12.2007, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Рвач Ж.В. за реєстровим № 4424-д, Договір поруки № 954-1 від 20.12.2007).

27.05.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію відповідача іпотекодержателем за іпотечним договором (номер запису про іпотеку 9828404).

05.06.2015 відповідач направив на адресу позичальника та поручителя (іпотекодавця) повідомлення № 2905/15-12 про відступлення права грошової вимоги та всіх інших пов'язаних з нею прав за кредитним договором № 954 від 20.12.2007, що було отримано третьою особою-5 13.06.2015.

Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі Постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.

Постановою Правління Національного банку України №562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію банку.

На виконання вказаної Постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішення №158 від 28.08.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк" і розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" з 31.08.2015 по 30.08.2016. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" призначено Пантіну Л.О.

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до протоколу № 8 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу № 26/ТА від 29.05.2015, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) було виявлено, що:

договір про відступлення прав вимоги укладено з порушенням вимог Постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку в Банку, Банком було порушено вимоги постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України;

умови договору відступлення, укладеного між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС", прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором Банку, майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення, отже надають кредитору - ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Повідомлення за вих. № 01-10/3257 про нікчемність вказаного договору відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 27.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6329, було відправлено ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" 04.08.2015 та отримано відповідачем 13.08.2015.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог щодо повернення позивачу документації, яка була отримана ним на підставі договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, який, за його твердженнями, є нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 є оплатним, а тому не передбачає зменшення активів банку.

Суди також відзначили, що порушення Постанови Правління Національного банку України № 293/БТ, на які посилається позивач, не є в розумінні ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 215 ЦК України підставою нікчемності правочинів.

Підстава нікчемності правочину, на яку посилається позивач та яка, зазначена в п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за висновком судів, не має місця у даному випадку, оскільки укладення спірного договору відступлення 27.05.2015 не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже банк було віднесено до категорії проблемних ще до укладення договору, а саме 30.04.2015, а в подальшому Постановою Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

Так, посилаючись на Постанову Правління Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних та на Постанову Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, які прийняті на підставі ст. ст. 75, 76 Закону України "про банки і банківську діяльність", суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що зазначені акти містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, що передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015 року). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних Постановах Правління НБУ, і слід було досліджувати і оцінювати обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, й обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в т. ч. з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилався позивач, що розрахунки за Договором про відступлення прав вимоги мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС», відкритого в ПАТ «УПБ», на рахунок («Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами»), відкритого також у ПАТ «УПБ».

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, за дебетом балансового рахунку 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак за відсутності коштів у банку платника такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої Постановою НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Разом з тим п. 1.12 вказаної Інструкції № 22 визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Отже, суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.

Адже банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Крім того сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови Правління НБУ від 30.04.2015 про віднесення банку до категорії проблемних) Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Тобто, зобов'язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320.

Так, консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління НБУ від 30.04.2015, саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів. При цьому платоспроможність банку характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов'язань банку власним капіталом (ліквідними активами). Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.

Пунктом 1.1 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, визначено, що ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Як вбачається зі змісту Постанови Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних», однією з підстав віднесення Позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов'язань Банку перед його кредиторами.

Відповідно до положень статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у відповідній редакції) підставою віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних є: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Отже, рішення в даній справі слід було приймати з урахуванням наведених вище норм законодавства і всіх фактичних обставин справи. Разом з тим деякі з таких обставин, хоч сторони на них і посилались, не були відображені в оскаржених судових актах. Проте виключно на підставі їх комплексного дослідження можна дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову в даній справі, в т. ч. з урахуванням обставин вчинення спірного правочину напередодні віднесення банку до категорії наплатоспроможного та такого наслідку правочину як передача відповідачеві реального забезпеченого активу банку.

Проте суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення та недослідження судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі № 910/5722/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст