ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Справа № 910/4818/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш"на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 26.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№ 910/4818/16Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк"треті особи1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш"провизнання недійсним договоруза участю представників:

позивача: Кубрак Я.А., дов. від 01.10.2016;

відповідача: Проценко В.О., дов. від 07.11.2016;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: Лавріненко І.А., дов. від 31.12.2016;

в засіданні суду 16.12.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.01.2017 та з 16.01.2017 до 23.01.2017

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі № 910/4818/16 (суддя - Морозов С.М.) позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді - Андрієнко В.В., Дідиченко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі №910/4818/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2016 постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №910/4818/16 скасовано, а справу №910/4818/16 направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду з підстав невірного застосування норм процесуального права.

За результатами нового розгляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Агрикова О.В., Станік С.Р.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі № 910/4818/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "КБ "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" та ТОВ "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники посилались на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш", в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

ПАТ "Хімнафтомашпроект" надало відзив на касаційні скарги, в якому заперечує проти їх задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення залишити без змін.

16.01.2017 від представника позивача надійшли клопотання про відкладення та про зупинення розгляду справи, проте колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (Іпотекодержатель) та ПАТ "Хімнафтомашпроект" (Іпотекодавець) 21.03.2013 укладено іпотечний договір №З_01Ю/6, за умовами якого Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (нежитлову нерухомість): а саме нежилі приміщення площею 2 684,40 кв.м. (літера А), в тому числі: з №1 по №4, з №6 по №9 (групи приміщень №16) №№І, І, ІІ (групи приміщень №4), з №1 по №31, №І (групи приміщень №11), з №1 по №31, №1 (групи приміщень №12), з №1 по 34, №1 (групи приміщень №13), з №1 по №28, №1 (групи приміщень №14), з №1 по №25, №1 (групи приміщень №16А); нежилі приміщення площею 3365,30 кв.м. (літера А), в тому числі: з №1 по №17 (групи приміщень №8), №1 підвалу, з №1 по №16 (група приміщень №1), №1 першого поверху, з №1 по №23 (групи приміщень №2), №1 Другого поверху, з №1 по №23 (групи приміщень №3), №1 третього поверху, з №1 по №22 (групи приміщень №4), №1 четвертого поверху, з №1 по №26 (групи приміщень №5), №№І, ІІ, ІІІ п'ятого поверху, з №1 по №19 (групи приміщень №6), №№І, ІІ шостого поверху, з №1 по №21 (групи приміщень №7), №№І, ІІ сьомого поверху - загальною площею 6049,70 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, №34 (предмет іпотеки).

Зі сторони позивача договір підписано гр. ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. 25.12.2012, зареєстрованої в реєстрі за №3219, виданої Головою правління ОСОБА_9, діючого на підставі Статуту, а зі сторони відповідача договір підписано гр. ОСОБА_10, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.03.2013, зареєстрованої в реєстрі за №807, що виступає майновим поручителем за юридичні особи за законодавством України - ТОВ "Фінансовий дім "Інвестиційний союз" та ТОВ "Ресурс-Транзит".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач просив, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 92, ст. 203, 207, 215 ЦК України, ч. 1 ст. 180 ГК України, ст. 7 Закону України "Про акціонерні товариства", визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки від 21.03.2013 №З_01Ю/6, вилучити запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек та зняти заборону відчуження нежилого приміщення площею 2684,40 кв.м. (літера А), нежилих приміщень площею 3 365,30 грн. (літера А'), загальною площею 6 049,70 кв.м., з тих підстав, що договір №З_01Ю/6 укладений з перевищенням повноважень представників, які його підписали.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ЦК України, Законів України "Про іпотеку", Про господарські товариства" та дійшли висновку про підставність позовну та його задоволення в повному обсязі.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Приписами ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Отже, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 97 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (ч. 1 ст. 99 ГПК України).

Частиною 4 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Оскаржуваний іпотечний договір підписано з боку позивача гр. ОСОБА_10, який діяв на підставі довіреності, якою зазначену особу на підписання договору було уповноважено ПАТ "Хімнафтомашпроект" в особі Голови Правління гр. ОСОБА_11

В свою чергу, Голову Правління ОСОБА_11 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Хімнафтомашпроект" від 21.03.2013 уповноважено надати довіреність виконавчому директору гр. ОСОБА_10 на укладення (з правом підпису) договору іпотеки належного товариству нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, №34, загальною площею 6049,70 кв.м.

Наведене рішення було прийнято як наслідок прийняття загальними зборами рішення виступити майновим поручителем шляхом надання в іпотеку нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, №34 (предмет іпотеки за спірним договором) та укласти договір іпотеки з ПАТ "КБ "Південкомбанк".

Здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій дослідили, що відповідно до п. 10.1 Статуту позивача, виконавчим органом є Правління.

Правління в кількості 5 членів обирається на загальних зборах терміном на три роки (п. 10.2 Статуту).

Усі рішення Правління ПАТ "Хімнафтомашпроект" оформлюються протоколом (п.10.5 Статуту).

У відповідності до абзацу 3 ст. 10.7 Статуту, до компетенції правління належить, зокрема, затвердження договорів (угод, контрактів) на проведення всіх операцій з рухомим та нерухомим майном.

Голова Правління товариства, крім організації роботи Правління, вирішує питання діяльності товариства, зокрема, без доручення здійснює діяльність та дії від імені позивача, представляє його перед усіма установами та організаціями як в Україні, так і за кордоном, крім питань, вказаних в пункті 10.7, абзац 3 (абзац 5, п. 10.9 Статуту).

Таким чином, на переконання суду як першої так і апеляційної інстанцій, повноваження щодо погодження та підписання договорів на проведення операцій з нерухомим майном позивача належать виключно лише Правлінню, а не Голові Правління.

Крім того, суди зауважили, що спірний правочин, від імені позивача підписано його представником, уповноваженим на вчинення вказаної дії Головою Правління, який в свою чергу не мав відповідних повноважень на укладення такого договору, оскільки Правління позивача не приймало відповідного рішення та не уповноважувало своїх представників на укладення такого правочину.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки положенням п. 10.7 Статуту позивача передбачено не надання Правлінням дозволу на укладення договорів, який має передувати такому укладенню, а саме їх затвердження.

Водночас, якщо Статутом товариства право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто, такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, суди не надали належної оцінки змісту рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Хімнафтомашпроект" від 21.03.2013.

Апеляційний господарський суд послався на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4058/16 29.03.2016, яким визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Хімнафтомашпроект", оформлене протоколом позачергових загальних зборів акціонерів від 21.03.2013 № 1 про прийняття рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися Товариством протягом не більше як одного року, обрання особи (осіб), які уповноважуються на підписання угод про вчинення значних правочинів, та зазначив, що рішення загальних зборів від 21.03.2013, не створило відповідних правових наслідків для сторін.

З приводу зазначеного висновку суду апеляційної інстанції слід зауважити, що з огляду на приписи ст. 92, 203, 215 ЦК України, договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначені повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення в подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу були відсутні чи обмежені.

Разом із тим ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала договір із юридичною особою, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

З огляду на наведене, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Даної позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 27.04.2016 у справі №6-62цс16).

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна інстанція, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/4818/16 скасувати.

Справу № 910/4818/16 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді О.О. ЄВСІКОВ

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ