ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Справа № 909/255/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМА-ГАЗ"на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.11.2016у справі№909/255/16 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОМА-ГАЗ"простягнення заборгованості за договором від 26.05.2014 в розмірі 337 918,61 грн.за участю представників:від позивача:Тузова В.О.,від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 у справі № 909/255/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Малєєва О.В., судді Гриняк Б.П., Шіляк М.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 (колегія суддів у складі: Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В.), позов задоволено; стягнуто з ТОВ "ОМА-ГАЗ" (надалі - відповідач) на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" (надалі - позивач) заборгованість за кредитним договором від 26.05.2014 в розмірі 337 918,61 грн., з яких 169 597,07 грн. - заборгованість за кредитом, 76 503,13 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 13 737,33 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 78 081,08 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані рішення та постанову скасувати та залишити позов без розгляду.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами договором.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що він надав відповідачу кредит, який останнім не був повернутий, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглядаючи вказані вимоги, суди попередніх інстанцій, встановили, що 26.05.2014 ТОВ "ОМА-ГАЗ" підписало заяву на відкриття поточного рахунку 26039352512720 та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підписавши дану заяву, відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, які знаходяться на сайті банку, Тарифами банку, що разом з даною заявою складають договір банківського обслуговування

Підписавши дану заяву відповідач засвідчив згоду на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Своїм підписом приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку, договорі банківського обслуговування в цілому.

Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися, як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією, погодження з банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку чи іншого інтернет/sms ресурс, вказаний банком.

Умовами та правилами надання банківських послуг (в редакції, на момент підписання заяви відповідачем) (надалі "Умови та правила") визначено, що банк ПАТ КБ "Приватбанк", керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг.

При укладенні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першої" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (п. 3.2.1.1.16 Умов та правил).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зважаючи на специфіку порядку укладення публічного договору, відповідач, підписавши заяву від 26.05.2014, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, в результаті чого між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "ОМА-ГАЗ" в письмовій формі було укладено змішаний договір, який містить елементи як кредитного договору, так і договору банківського рахунку.

У заяві від 26.05.2014 визначено, що відповідач, підписавши її, приєднався до Умов та правил.

Відповідно до Умов та правил (в редакції на момент підписання заяви від 26.05.2014) зміни до цих умов і правил надання банківських послуг вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України (п. 1.1.6.1). Зміни, внесені в Умови та правила, діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями клієнта щодо використання послуг банку (п.1.1.6.4).

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов та правил (чинних станом на 01.04.2015) кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "кредит") надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "ліміт"). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Судами встановлено, що ліміт на поточний рахунок клієнта встановлено в розмірі 200 000 грн., який ТОВ "ОМА-ГАЗ" почало використовувати з 06.04.2015, а також здійснювало проплати на його погашення. Починаючи з 06.05.2015 відповідач почав безперервно користуватися кредитними коштами і з цього часу на його рахунку постійно існувало дебетове сальдо.

Згідно з п. 3.2.1.1.3. Умов та правил кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Як передбачено п. 3.2.1.1.5 Умов та правил кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання до клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг". При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні зобов'язань, передбачених умовами та правилами надання банківських послуг, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк (п. 3.2.1.1.8 Умов та правил).

Згідно з п. 3.2.1.1.11. Умов та правил за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 30 днів, що кореспондується з п. п. 3.2.1.4.1.1 Умов та правил.

Пунктом 3.2.1.1.12 Умов та правил визначено, що для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.

За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.2.1.4.1 Умов та правил).

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять) % річних (п. 3.2.1.4.1.2).

Згідно з п. 3.2.1.4.1.3 Умов та правил за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

При цьому, п. 3.2.1.4.5 встановлено, що дебетове сальдо по поточному рахунку клієнта - це сума грошових коштів, перерахованих банком на підставі розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4).

Умовами та тарифами банку також передбачено сплату комісії за кредитне обслуговування. Зокрема, згідно з п. 3.2.1.4.4. Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати кредиту у розмірі: 169 597,07 грн. - заборгованість за кредитом, 76 503,13 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом та 13 737,33 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Крім того, позивач нарахував відповідачу за порушення вказаних грошових зобов'язань до сплати пеню в сумі 78 081,08 грн., вимоги щодо стягнення якої суди також визнали обґрунтованими.

Вищий господарський суд України вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами договір має змішану правову природу, а саме містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 ЦК України та ч. 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позичальник почав користуватися кредитом 06.05.2015, останній день для обнулення дебетового сальдо - 07.06.2015, який припадає на вихідний день, а тому відповідно до ст. 254 ЦК України переноситься на наступний за ним робочий день - 08.06.2015. За цей період банком нараховано відсотки за користування кредитним коштами, виходячи з відсоткової ставки 30% річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитом, по процентам за користування кредитом та комісії.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач в обумовлені строки не погасив в повному обсязі заборгованість за договором перед позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги заперечення відповідача щодо застосування відсоткової ставки в розмірі 30% і необхідності застосовування тієї, яка була чинна на момент підписання заяви, оскільки при укладенні договору відповідач погодився на отримання кредиту по рахунку із застосуванням ставок, чинних на час отримання коштів.

З моменту початку користування кредитними коштами (06.04.2015), відповідачу нараховувалися відсотки за користування коштами у розмірі 30% річних, по яких ТОВ "ОМА-ГАЗ" здійснювало оплати, зокрема, 01.06.2015 позичальником було погашено заборгованість по відсотках за користування кредитним коштами в повному обсязі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідач своїми діями фактично схвалив і прийняв умову щодо визначення диференційованої відсоткової ставки в розмірі, передбаченому в п. 3.2.1.4.1.2, п.3.2.1.4.1.3 Умов і правил, в редакції станом на 01.04.2015 - початок місяця, в якому позичальник почав користуватися кредитним коштами, в розмірі 30% і 60% річних.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 3.2.1.5.1 Умов та правил визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, виходячи із 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Сплата пені здійснюється у гривні.

Позивачем було нараховано відповідачу пеню, розрахунок якої судами попередніх інстанцій перевірено та визнано обґрунтованим, у зв'язку з чим правомірно задоволенню такі вимоги позивача.

Також, судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання відповідача на неукладеність спірного договору, оскільки до матеріалів справи були надані докази приєднання відповідача до Умов та правил надання банківських послуг, й позивач на вимогу відповідача надавав, а відповідач отримував кредитні кошти та повертав їх у попередні періоди, чим додатково засвідчив існування між сторонами кредитних правовідносин.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМА-ГАЗ" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 у справі № 909/255/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

В. Картере