ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Справа № 11/5009/7731/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Нєсвєтової H.M., Могила C.К.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиприватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.16у справігосподарського суду Запорізької області №11/5009/7731/11за позовомБердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна Українидовиконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт",третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: комунальне підприємство "Бердянське бюро технічної інвентаризації"третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",провизнання недійсним пункту 7.5 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №254 від 18.05.06, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння,

за участі представників сторін:

від позивача - Іжаківський А.О.,

від ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" - Лисенко Я.О.,

від ГПУ - Попенко О.С.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

20.06.2002 загальними зборами закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було прийнято рішення про створення закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт" та внесення у якості внеску частки в статутний капітал спірного майна.

17.04.2006 закрите акціонерне товариство "Приазовкурорт" звернулися до Бердянської міської ради Запорізької області з листом №08/517 щодо оформлення за ними права власності на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Котляревського, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, Б, В, К", прибудов "а, а1, б", ганку до "А", двох ганків до "Б", двох козирків до "Б", трьох козирків до "В", ганку до "К", трьох козирків до "К", кондитерського цеху "Г", цеху напівфабрикатів "Д", складів "Е, Б1, Б3, Ж2, Е2", теплиці "Ж", прибудови "Д1", навісів "П, С, Т, Б2", оглядної вежі "Л", елінгу "О", сараю "Э", побутової "Щ", вбиральні "Г2", трьох козирків до "Г", воріт № 1, № 3, № 5, парканів № 2, № 4, № 6, № 7, підпірної стіни № 8, сходів № 90, № 10, № 12, водонапірного баку № 11.

Пунктом 7.5. рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 254 від 18.05.2006р. "Про оформлення права власності" за закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач - "Санаторій "Бердянськ") визнано право власності на спірне майно. Зазначене рішення слугувало підставою для видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.06.2006р.

Вважаючи вказане рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах Фонду державного майна України звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним пункту 7.5 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 254 від 18.05.2006р. "Про оформлення права власності", визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"за адресою: вул.Котляревського, 18, м.Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, Б, В, К", прибудов "а, а1, б", ганку до "А", двох ганків до "Б", двох козирків до "Б", трьох козирків до "В", ганку до "К", трьох козирків до "К", кондитерського цеху "Г", цеху напівфабрикатів "Д", складів "Е, Б1, Б3, Ж2, Е2", теплиці "Ж", прибудови "Д1", навісів "П, С, Т, Б2", оглядної вежі "Л", елінгу "О", сараю "Э", побутової "Щ", вбиральні "Г2", трьох козирків до "Г", воріт № 1, № 3, № 5, парканів № 2, № 4, № 6, № 7, підпірної стіни № 8, сходів № 90, № 10, № 12, водонапірного баку № 11, та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння.

20.02.2012 рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін 03.11.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Склярук О.І., Геза Т.Д., Дучал Н.М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним п.7.5. рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №254 від 18.05.2006р. "Про оформлення права власності", яким за закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач - "Санаторій "Бердянськ") визнано право власності на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Котляревського, 18, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б, В, К", прибудов "а, а1, б", ганку до "А", двох ганків до "Б", двох козирків до "Б", трьох козирків до "В", ганку до "К", трьох козирків до "К", кондитерського цеху "Г", цеху напівфабрикатів "Д", складів "Е, Б1, Б3, Ж2, Е2", теплиці "Ж", прибудови "Д1", навісів "П, С, Т, Б2", оглядної вежі "Л", елінгу "О", сараю "Э", побутової "Щ", вбиральні "Г2", трьох козирків до "Г", воріт № 1, № 3, № 5, парканів № 2, № 4, № 6, № 7, підпірної стіни № 8, сходів № 90, № 10, № 12, водонапірного баку № 11; визнано право власності на зазначене нерухоме майно за державою в особі Фонду державного майна України; витребувано вказане майно з чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" та повернуто у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову та рішення й ухвалити нове про відмову в позові повністю. Заявник зазначав, що надані ним докази права власності на спірне нерухоме майно судами не були враховані. Стверджував, що строки позовної давності при зверненні з цим позовом були пропущені, клопотання про їх поновлення позивачем подано не було.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (далі - постанова N 606) усі діючі госпрозрахункові санаторії (згідно з додатком до постанови N606), будинки відпочинку та пансіонати Міністерства охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок із метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 постанови № 606 майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991р. № 1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. "Про захист суверенних прав власності Української РСР" № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Із аналізу наведених вище положень закону убачається, що унаслідок передачі майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, форма власності переданого майна не змінилася, останнє так і залишилося державним.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991р. № 971 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому частка майна Федерації професійних спілок України, переданого до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Разом із тим, профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Отже, спірні об'єкти були майновими комплексами громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передані тимчасово Фонду державного майна України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-XII майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР у зв'язку із законодавчою невизначеністю правонаступників такого майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та з метою його збереження в інтересах громадян України, тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Згідно Тимчасового положення про Фонд державного майна України та Закону України "Про Фонд державного майна України", з прийняттям якого це положення втратило чинність, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна.

Зі змісту наведених вище положень законодавства убачається, що спірне нерухоме майно розташоване на території України, перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, та на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відносилось до державної власності. Установивши, що передача зазначеного майна у складі цілісного майнового комплексу відповідачу-2 відбулась без згоди держави в особі Фонду державного майна України, суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку, що вказане майно є державною власністю. Тому застосувавши положення ст.392 ЦК України, відповідно до яких власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, правильно задовольнили позовні вимоги у частині визнання права власності на спірне нерухоме майно за державою в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Узявши до уваги, що на час прийняття виконавчим комітетом Бердянської міської ради рішення №254 від 18.05.2006р. "Про оформлення права власності" спірне нерухоме майно перебувало у державній власності, урахувавши викладені положення закону, суди обох інстанцій обгрунтовано визнали недійсним пункт 7.5. оспорюваного рішення виконкому, з підстав його прийняття з порушенням як норм матеріального права, так і інтересів держави, як власника майна.

Задовольняючи позовні вимоги у частині витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, попередні судові інстанції виходили з того, що відповідач-2 заволодів ним без відповідної правової підстави. Тому з огляду на те, що на час ухвалення рішення у справі частина цього майна знаходилась у його володінні, застосовуючи положення ст.387 ЦК України, суди обох інстанцій правильно визнали ці вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Твердження заявника стосовно пропущення строків позовної давності підставно відхилені попередніми судовими інстанціями, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст.268 ЦК України (у редакції на час звернення до суду з позовною заявою) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Належних обгрунтувань, із посиланням на норми права, які спростовували б висновки судів попередніх інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.111-7 ГПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.16 у справі №11/5009/7731/11 господарського суду Запорізької області - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяH.M. Нєсвєтова СуддяC.К. Могил