ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 924/523/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016у справі№ 924/523/16 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; 2. Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької областіпровизнання припиненим договору суборенди

за участю представників сторін від:

позивача: Горбатюк П.І. (керівник)

Представники відповідача та третіх осіб -1, 2 в судове засідання не з'явились, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс", в якому просило визнати припиненим з 29.03.2015 договір суборенди земельної ділянки, укладений 22.08.2012 між сторонами. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що спірний договір суборенди земельної ділянки був укладений на невизначений строк, а відтак позивач має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за три місяці. При цьому позивач посилався на приписи статей 252, 763, 774 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2016, ухваленим суддею Смаровоз М.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що спірний договір суборенди від 22.08.2012 було укладено на невизначений строк, а відтак кожна із сторін договору найму, могла відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за три місяці. Суд прийшов до висновку про те, що незалежно від зазначеної в попередженні дати, договір припинив свою дію зі спливом тримісячного строку з моменту отримання відповідачем попередження, а саме: з 29.03.2015. При цьому суд керувався приписами статей 16, 615, 763, 774 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мамченко Ю.А. - головуючий, Саврій В.А., Дужич С.П., постановою від 19.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що регулювання спірних відносин сторін, пов'язаних з орендою земельної ділянки, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним Цивільним кодексом України. Водночас відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які можуть бути підставою для припинення договору суборенди земельної ділянки. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статті 141 Земельного кодексу України, статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про хибний висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини регулюються виключно нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі". На думку скаржника, оскільки спірний договір укладено сторонами на невизначений строк, до правовідносин сторін мали бути застосовані загалі положення про найм, що визначені у Цивільному кодексі України. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 763, 774 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 15 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 05.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.12.2016 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" відкладено на 22.12.2016 на 14 год. 00 хв.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.03.2004 між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (з врахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою до договору від 20.05.2011), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Кам'янець-Подільської райдержадміністрації №279/2004 від 11.03.2004 надає, а орендар приймає у платне користування земельну ділянку із земель запасу Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області площею 50,4103 га, згідно додатком №1 (планом-схемою земельної ділянки). Земельна ділянка надається у користування та володіння для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 50,4103 га (розділ 1 договору). Договір укладено на строк 49 років, починаючи з дати його реєстрації (пункт 2.2. договору). Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, засвідчення факту державної реєстрації Кам'янець-Подільською філією Хмельницького регіонального центру Державного земельного кадастру в Книзі реєстрації договорів оренди землі (розділ 8 договору). В подальшому 20.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" звернулось із заявою до голови державної адміністрації, в якій просило погодити Товариству з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" надання в суборенду частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 35 га, яка перебуває у користуванні позивача згідно з договором оренди. Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №583/2011-р від 18.07.2011 було вирішено, зокрема: надати згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" передати в суборенду вищевказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Водограй-плюс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; погодити строк передачі земельної ділянки в суборенду - до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки. Судами також установлено, що 22.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нектар-XXI (орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-плюс" (суборендарем) було укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендар, який діє на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за №010475500218 від 24.03.2004 в Кам'янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", та розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №583/2011 від 18.07.2011 "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду ТОВ "Водограй-плюс" надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Староушицької селищної ради за межами населених пунктів (розділ 1 договору). Розділом 2 договору суборенди передбачено, що в суборенду передається частина земельної ділянки загальною площею 35 га., в тому числі ріллі 35 га. Як визначено розділом 3 договору суборенди, термін дії договору суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди. Після закінчення строку договору суборендар має право поновлення його на новий термін. У цьому разі суборендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію. Суборендна плата вноситься суборендарем в грошовій формі. Грошова плата вноситься в розмірі 200 гривень на рік за 1 гектар з послідуючою індексацією, як така, що відповідає договору оренди земельної ділянки від 24.03.2004 (розділ 4 договору). Земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (розділ 5 договору). Передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки суборендарю здійснюється під час державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (розділ 6 договору). Розділом 9 договору суборенди визначені права та обов'язки сторін, де вказано, що орендар має право, зокрема, вимагати своєчасного внесення суборендної плати. В свою чергу, орендар зобов'язаний, зокрема: в письмовому вигляді повідомити суборендаря про намір розірвати договір суборенди. Суборендар зобов'язаний, зокрема: використовувати суборендовану земельну ділянку відповідно до визначеної мети, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, водного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; своєчасно вносити суборендну плату. Розділом 11 договору суборенди визначений порядок зміни умов договору та припинення його дії, відповідно до якого зміна умов договору можлива при зміні умов договору оренди та в інших випадках за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою припинення договору є: закінчення його строку; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від суборендаря або власника землі (у разі зміни умов господарювання, внаслідок внесення змін у чинне законодавство України; в разі смерті суборендаря і відмови спадкоємців від виконання умов цього договору або при відсутності таких спадкоємців, а також у випадках, коли орендар не бажає укласти договір із спадкоємцями суборендаря. Підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки; укладення договору суборенди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України; інших випадках, передбачених законодавством України. Сторони погоджуються з тим, що: дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше ніж за один місяць до розірвання договору. В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку. Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами, засвідчення факту державної реєстрації в Управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області в книзі реєстрації оренди землі (розділ 15 договору). Договір скріплений підписами та печатками обох сторін та зареєстрований 07.09.2012 в управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис № 682240004002415. До договору додані: акт приймання передачі земельної ділянки від 07.09.2012; кадастровий план; план (схема) земельної ділянки, що передається в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс"; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі з передачею межових знаків на зберігання від 07.09.2012. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" про визнання припиненим з 29.03.2015 договору суборенди земельної ділянки від 22.08.2012. Підставою позову, з посиланням на положення статей 763, 774 Цивільного кодексу України, позивачем визначено право на односторонню відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (на односторонню відмову в будь-який час від договору). Відповідно до частини 1 статті 626 та частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу приписів статті 638 вказаного Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 792 цього Кодексу за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Відповідно до статей 2, 3, 4 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельне законодавство включає цей кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відтак, що з урахуванням положень статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у Цивільному кодексі України. У вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 Господарського кодексу України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" (пункт 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин". При цьому господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України № 922/51/15 від 18.05.2016. Відповідно до приписів статті 141 Земельного кодексу України підставами для припинення права користування земельної ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. В свою чергу, приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Згідно з приписами частин 2-4 статті 31 вказаного Закону договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, судом апеляційної інстанції на підставі повного та всебічного розгляду даного спору не установлено обставини, з якими наведені приписи законодавства та положення розділу 11 договору пов'язують наявність підстав для припинення договору суборенди земельної ділянки від 22.08.2012. За таких установлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного суду відповідають цим обставинам і при вирішені спору апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 924/523/16 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга