Постанова ВГСУ від 22.12.2016 року у справі №920/606/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 920/606/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.10.2016у справі№ 920/606/16 Господарського суду Сумської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доСумської міської радипровизнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_5 (дов. від 11.04.2016),

відповідача: не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з позовом до Сумської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 10.02.2006. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на належне виконання ним умов договору оренди, з огляду на що, на думку позивача він має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Водночас позивач зазначав про те, що після закінчення строку дії договору продовжує користуватись земельною ділянкою за відсутності заперечень відповідача. При цьому позивач посилався на приписи статей 179, 187, 188 Господарського кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.07.2016, ухваленим суддею Коваленко О.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності необхідних умов для поновлення спірного договору оренди в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому суд керувався приписами статті 764 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Пуль О.А., постановою від 27.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що після закінчення строку дії договору, позивач продовжила користування орендованою земельною ділянкою за відсутності заперечень орендодавця упродовж місяця. На думку скаржника зазначені обставини є самостійною підставою для поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 12.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2016.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.02.2006 між Сумською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов надано, а позивачем прийнято в оренду земельну ділянку під розміщення кіоску площею 0,0040 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з пунктом 2.2. договору він укладається на термін до 21.12.2015. Після закінчення терміну дії договору позивач за умови належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі позивач повинен повідомити письмово відповідача про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття договором чинності законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором. Також судами встановлено, що 02.10.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення терміну дії договору, яка була отримана відповідачем, що підтверджується відміткою канцелярії. В подальшому 26.04.2016 позивач повторно звернувся до відповідача з листом та відповідним проектом додаткової угоди до договору, проте, відповідач тільки 29.04.2016 листом повідомив позивача про наявність рішення від 24.02.2016 щодо відмови у поновленні строку дії спірного договору. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Сумської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 10.02.2006 до 21.12.2025. Статтею 764 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону України "Про оренду землі". Згідно з приписами частин 1-5 статті 33 вказаного Закону (у відповідній редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення. Разом з тим, частиною шостою статті 33 цього Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З огляду на що, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 названого Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді. Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15, у постанові від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15. Як вже зазначалось та встановлено місцевим господарським судом, до закінчення строку дії договору позивач повідомив орендодавця в установлений строк про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий строк, а саме заявою від 02.10.2015. Після закінчення строку дії договору, позивач продовжив користуватися орендованою земельною ділянкою, належно виконуючи умови договору та сплачуючи при цьому орендну плату. Крім цього, 26.04.2016 позивач повторно звернувся до відповідача з листом та відповідним проектом додаткової угоди до договору. У свою чергу, відповідач тільки 29.04.2016 (більше ніж через 3 місяці після закінчення строку дії договору) листом орендаря про наявність рішення відповідача від 24.02.2015 про відмову у поновлення спірного договору. Відтак, установивши відсутність протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення Сумської міської ради про заперечення у його поновленні, місцевий господарський суд на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Апеляційний господарський суд наведеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. За таких обставин, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2016 - залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.