ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 917/492/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І. В., Стратієнко Л. В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.09.2016у справі№ 917/492/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд"доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича"про за участю від позивача: від відповідача:стягнення штрафу, пені, 3% річних, інфляційних, попередньої оплати, не з'явились, Москаленко А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 у справі № 917/492/16 (суддя Сірош Д. М.) позов частково задоволено. Стягнуто із ДП "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інститут бджільництва ім. П.Т. Прокоповича" на користь ТОВ "Флора Трейд" 1375696,29 грн. пені; 1085865,00 грн. штрафу; 20000,00 грн. попередньої оплати; 37223,42 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення поставки товару в сумі 1375696,29 грн. та 1085865, 00 грн. штрафу за об'ємів поставки товару та передоплати в сумі 20000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню. У задоволенні вимог щодо стягнення 93173,05 грн. 3% річних та 429396,04 грн. інфляційних втрат - відмовлено, посилаючись на те, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення поставки товару не передбачено нормами чинного законодавства.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 917/492/16 (у складі колегії суддів: Здоровко Л. М. - головуючого, Лакіза В. В., Плахова О. В.) рішення Господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 у справі № 917/492/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постанову мотивовано тим, що позовні вимоги ТОВ "Флора Трейд" не ґрунтуються на умовах основного договору, тому позивач не має права на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій у зв'язку з тим, що з моменту переведення боргу, права та обов'язки ТОВ "Флора Трейд" за основним договором щодо прийняття товару, його оплати та нарахування штрафних санкції, у разі неналежного виконання умов договору перейшли до нового боржника - СФГ "Доля"; та тим, що відсутні правові підстави для стягнення пені за порушення термінів поставки товару та грошових коштів у розмірі 20000,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 917/492/16, ТОВ "Флора Трейд" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2016, а рішення Господарського суду Полтавської області від 12.05.2016 у справі № 917/492/16 залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Державним підприємством "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" 09.06.2015 укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 9/06 (надалі - основний договір).

Відповідно до пункту 1.1. основного договору, постачальник зобов'язується у зумовлені строки поставити та передати у власність покупця сільського господарську продукцію власного виробництва, а покупець - у порядку та на умовах, передбачених договором, зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.1.1. основного договору товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, визначена у специфікаціях до договору, які є його невід'ємними додатками.

Пунктом 3.1. основного договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строк або термін, що погоджується сторонами у специфікаціях на поставку товару.

Пунктом 3.1.1. основного договору передбачено, що умови поставки товару відповідно до правил Інкотермс у редакції 2010 року: ЕХW, с. Вирішальне, Гадяцький район, Полтавська область.

Сторонами визначено поставку товару за умовами EXW Інкотермс 2010 року - "Франко-завод", за умовами якого продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Відповідно до пункту 3.2. основного договору постачальник зобов'язався поставити товар відповідної якості та кількості відповідно до умов договору за адресою, зазначеною в пункті 3.1.1. основного договору у строк, що визначається сторонами у специфікації.

Відповідно до пункту 4.2. основного договору ціна за одиницю товару, загальна вартість товару вказуються у специфікаціях до договору.

Відповідно до умов специфікації № 1 від 09.06.2015, яка є додатком № 1 до основного договору відповідач (постачальник) здійснює поставку ТОВ "Флора Трейд" (покупець) до 20.09.2015, 858 тон соняшника, урожаю 2015 року, за ціною 6650,00 грн. за 1 т, на загальну суму 5705700,00 грн.

Відповідно до умов специфікації № 2 від 09.06.2015, яка є додатком № 1 до основного договору відповідач (постачальник) здійснює поставку ТОВ "Флора Трейд" (покупець) до 20.10.2015 1666,50 тон зерна кукурудзи, урожаю 2015 року, за ціною 2200,00 грн. за 1 т, на загальну суму 3666300,00 грн.

Між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" 03.06.2015 укладено додаткову угоду № 1 до договору від 09.06.2015 № 09/06 (надалі - додаткова угода №1).

Відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди щодо внесення змін до додатку № 1 до договору та викладення його в наступні редакції:

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 03.08.2015 до договору поставки № 9/06 від 09.06.2015 (специфікація №1) ДП "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича" (постачальник), здійснює поставку ТОВ "Флора Трейд" (покупець) до 20.09.2015, 858 тон соняшника, урожаю 2015 року, за ціною 7800,00 грн. за 1 т, на загальну суму 6692400,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2. додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди щодо внесення змін до додатку №1 до договору та викладення його в наступні редакції:

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 03.08.2015 до договору поставки № 9/06 від 09.06.2015 (специфікація № 2) ДП "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру "Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича" (постачальник) здійснює поставку ТОВ "Флора Трейд" (покупець) до 20.10.2015, здійснює поставку 1666,50 тон зерна кукурудзи, урожаю 2015 року, по ціні 2500,00 грн. за 1 тону, на загальну суму 4166250,00 грн.

Пунктом 6.1 основного договору сторонами погоджено порядок розрахунку за поставлений товар, відповідно до якого покупець здійснює оплату за товар в українській гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно виставленого рахунку - фактури, або шляхом внесення готівкових коштів до каси постачальника, або будь-яким іншим способом, передбаченим чинним законодавством (включаючи, але не виключно, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, переведення боргу, відступлення права вимоги та інше). У призначенні платежу має бути вказано вказаний договір і відповідний рахунок-фактура.

Пунктом 7.3. основного договору сторонами погоджено, що за порушення термінів та поставки товару постачальник за вимогою покупця зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару за кожний день допущення несвоєчасної поставки.

Відповідно до пункту 7.4. основного договору за порушення об'ємів поставки товару постачальник за вимогою покупця зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.

Відповідачем здійснено часткову поставку товару визначеного специфікацією № 1, що підтверджується копією видаткової накладної від 01.10.2015 № 16, відповідно до якої поставлено соняшник, в кількості 342,43 т, загальною вартістю 2670954,00 грн., у тому числі ПДВ 45159,00 грн.

Відповідачем поставлено кукурудзу, в кількості 577,00 т, загальною вартістю 1447975, 73 грн., у тому числі ПДВ 241329,29 грн. що підтверджується копією видаткової накладної від 25.12.2015 № 25 та 634,24 т кукурудзи, загальною вартістю 1591621,46 грн., у тому числі ПДВ 265270,24 грн., що підтверджується копією видаткової накладної 25.12.2015 № 21, всього 1211,24 т на загальну суму 3039597,19 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено: у додаткових пояснення до апеляційної скарги та у судових засіданнях Харківського апеляційного господарського суду представником відповідача зазначено, що причиною ненадання товару у повному обсязі в узгоджений специфікаціями № 1 та № 2 до основного договору термін була відсутність товару на складі, оскільки Селянським (фермерським) господарством "Доля" на виконання умов договору про надання сільськогосподарських послуг та збиранню врожаю від 03.12.2014 укладеного між ДП "Дослідне господарство" "Нектар" Національного наукового центру "Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича" та Селянським (фермерським) господарством "Доля", останнім передано зібраний врожай 2015 року не в повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Селянським (фермерським) господарством "Доля" порушено його право власності на зібраний врожай встановлене статтею 95 Земельного кодексу України, яка встановлює право власності землекористувачів на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, відповідачем подано до Миргородської місцевої прокуратури заяву про вчинення злочину.

Судами встановлено, що платіжним дорученням від 30.12.2015 № 1397 позивачем сплачено 20000,00 грн. за отриману сільськогосподарську продукцію за договором поставки від 09.06.2015 № 09/06.

Між відповідачем (кредитор), ТОВ "Флора Трейд" (позивач, первісний боржник) та СФГ "Доля" 30.12.2015 укладено договір про переведення боргу (заміни боржника у зобов'язанні) № Н-Ф-Д/1/12-2015 (надалі - договір про переведення боргу ).

Відповідно до пункту 1.1 договору про переведення боргу сторони погодили, що в порядку та на умовах визначених цим договором, первісний боржник переводить на нового свій борг (обов'язки) за наступними договорами, укладеними між первісним боржником та кредитором:

1.1.1 Договір поставки № 9/06 від 09.06.2015 (надалі - основний договір №1).

Відповідно до пункту 1.2 договору про переведення боргу сума визнаного первісним боржником та підтвердженого кредитором боргу первісного боржника за основним договором № 1, який переводиться на нового боржника, складає - 5710551,19 грн., в тому числі ПДВ 951758,53 грн.

Пунктом 1.3 договору про переведення боргу сторонами погоджено, що новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язаннях, що виникають, зокрема з основного договору № 1, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором № 1.

За умовами пункту 1.4. договору про переведення боргу з моменту підписання цього договору сторонами, зобов'язання первісного боржника перед кредитором за основним договором № 1 вважаються виконаними лише щодо зобов'язання сплатити суму коштів у розмірі 5710551,19 грн., в тому числі ПДВ 951758,53 грн. за поставлений відповідно до основного договору товар, а саме:

1.4.1. кукурудзу, у кількості 1211,24 т, за ціною 2509,49 грн/т з ПДВ на суму 3039597,19 з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 20 від 25.12.2015 та № 21 від 25.12.2015)

1.4.2. соняшник у кількості 342,43 т, за ціною 7800,00 грн/т з ПДВ, на суму 2670954,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 16 від 01.10.2015).

Пунктом 4.1 договору про переведення боргу сторонами погоджено, що новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первісного божника перед кредитором на умовах основного договору.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" 23.03.2016 звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (з урахуванням уточненої заяви про стягнення з відповідача: 89843,17 грн. пені, 5501,00 грн. 3% річних, 153927,20 грн. інфляційних за період з 20.09.2015 по 30.09.2015, 838664,31 грн. пені, 57182,00 грн. 3% річних, 144772,05 грн. інфляційних за період з 01.10.2015 по 22.03.2015 та 669240,00 грн. штрафу за поставку соняшника; 120737,44 грн. пені, 8232,00 грн. 3% річних, 18210,04 грн. інфляційних за період з 20.10.2015 по 24.12.2015 та 416625,00 грн. штрафу за поставку кукурудзи; 20000,00 грн. суми попередньої оплати у зв'язку з частковою поставкою товару (соняшника та кукурудзи) з порушенням строків визначених умовами договору та специфікаціями до нього.

Відповідно до частини 1 статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Заміна боржника в зобов'язанні (переведення боргу) передбачає перехід від первісного боржника до нового боржника зобов'язань (обов'язків, що складають його зміст) та відповідальність за його виконання .

Статтею 521 Цивільного кодексу України передбачено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодекс, відповідно до якої правочин було вчинено у письмовій формі.

Відповідно до статті 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що після укладення між відповідачем, ТОВ "Флора Трейд" та СФГ "Доля" договору про переведення боргу (заміни боржника у зобов'язанні) від 30.12.2015 № Н-Ф-Д/1/12-2015 позивач втратив своє право вимагати від відповідача сплати будь-яких штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 9/06 від 09.06.2015.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порядку та на умовах передбачених договором про переведення боргу, укладеного між відповідачем, ТОВ "Флора Трейд" та СФГ "Доля" сторонами погоджено, що цим договором первісний боржник (ТОВ "Флора Трейд") переводить на нового боржника (СФГ "Доля") свій борг (обов'язки) за договором поставки від 09.06.2015 № 9/06 (надалі - основний договір № 1) .

Відповідно до пункту 1.3 договору про переведення боргу сторони погодили, що новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язаннях, що виникають, зокрема з основного договору № 1, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором № 1.

Відповідно до пункту 4.1 договору про переведення боргу сторони погодили, що новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первісного божника перед кредитором на умовах основного договору.

Відповідно до пункту 1.1 основного договору від 09.06.2016 № 9/06 постачальник зобов'язується у зумовлені строки поставити та передати у власність покупця сільського господарську продукцію власного виробництва, а покупець - у порядку та на умовах, передбачених договором, зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до пунктів 1.3, 4.1 договору про переведення боргу після укладення договору (30.12.2015) СФГ "Доля" (новий боржник) прийняло на себе обов'язки покупця (за основним договором) визначені пунктом 1.1. основного договору щодо прийняття товару та його оплати.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідно до умов вказаних договорів відповідач мав обов'язок поставити та передати товар у власність СФГ "Доля" (новому боржнику), оскільки з моменту укладення договору про переведення боргу (30.12.2015) до СФГ "Доля" (нового божника) перейшли обов'язки покупця (позивача - "Флора Трейд") за основним договором щодо прийняття товару та його оплати.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ "Флора Трейд" не ґрунтуються на умовах договору, тому позивач втратив право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, а відповідач вже не мав обов'язку поставити продукцію позивачу, оскільки з моменту укладення договору про переведення боргу права та обов'язки покупця - ТОВ "Флора Трейд" за основним договором щодо прийняття товару, його оплати та нарахування штрафних санкції, у разі неналежного виконання умов договору перейшли до нового боржника - СФГ "Доля".

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відсутні підстави для нарахування 1085865,00 грн. суми штрафу за порушення об'ємів поставки товару, оскільки пунктом 7.4. основного договору сторонами погоджено, що за порушення об'ємів поставки товару постачальник за вимогою покупця зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.

Під час прийняття рішення місцевим господарським судом не досліджено розрахунок наданий позивачем та задоволено позовні вимоги з урахуванням вартості всього товару.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відсутні підстави для стягнення 1375696, 29 грн. пені за порушення термінів поставки товару, посилаючись на пункт 7.3 основного договору від 09.06.2015 № 9/06, яким передбачено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару за кожний день допущення несвоєчасної поставки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає поняття штрафу на пені. Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами встановлено: з умов договору вбачається, що сторонами погоджено можливість стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки за неналежне виконання зобов'язань щодо поставки товару, що не суперечить вимогам чинного законодавства, проте стягнення такого виду штрафних санкцій не є пенею у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що умовами основного договору, а саме: пунктом 7.3 договору стягнення пені за порушення термінів та поставки товару не передбачено, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом під час прийняття рішення визначено розмір пені, який передбачено законодавством виключно для грошових зобов'язань та стягнуто пеню, яку не передбачено умовами основного договору.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що умовами основного договору від 09.06.2015 № 9/06, а саме пунктом 6.1. не встановлено обов'язку внесення попередньої оплати товару передбаченої ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів у розмірі 20000,00 грн. перерахованих позивачем відповідно до платіжного доручення від 30.12.2016 № 1397 за поставлений товар.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (надалі - інструкція ).

Нормами зазначеної інструкції передбачено вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до пункту 2.1 інструкції розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються відповідно до вимог додатка 8 до цієї інструкції та відповідних її глав.

Відповідно до пункту 2.3 інструкції відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Відповідно до пункту 3.1 інструкції платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа "призначення платежу", оформлюється платником за формою, наведеною у додатку 2 до цієї інструкції відповідно до вимог щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені у додатку 8 до цієї інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 інструкції реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Належним та допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

Судами встановлено, що відповідачем станом на 30.12.2015 передано позивачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 5710551,19 грн. З наданого позивачем платіжного доручення № 1397 від 30.12.2015 вбачається, що у графі "призначення платежу" зазначено "за с/г продукцію згідно із договором поставки № 9/06 від 09.06.2015 в т.ч. ПДВ 20% = 3333,33 грн.".

Позивачем не доведено, що сплата відбулась не до укладення договору про переведення боргу, а після укладення договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що платіжним дорученням № 1397 від 30.12.2016 позивачем частково сплачено за поставлену продукцію на суму 20000,00 грн.

Місцевим господарським судом вказані обставини не досліджено, крім цього, судом апеляційної інстанції зазначено, що в мотивувальній частині рішення зазначено інший номер платіжного доручення "від 11.04.2016 № 1752", замість номеру платіжного доручення відповідно до якого позивач просив стягнути попередню оплату у розмірі 20000,00грн. " від 30.12.2016 № 1397 ".

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 93173,05 грн. 3 % річних та 429396,04 грн. інфляційних, оскільки стягнення передбачене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України можливо лише у разі прострочення боржником грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 917/492/16 Господарського суду Полтавської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 917/492/16 Господарського суду Полтавської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 917/492/16 Господарського суду Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 917/492/16 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Вовк І. В. Стратієнко Л. В.