ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 914/1440/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.11.2016у справі№ 914/1440/16 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна"доКомунальної установи "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської областіпростягнення 360 023,76 грн. неустойки за несвоєчасне повернення інвестиційного об'єкта оренди та стягнення судових витрат

за участю представників сторін від:

позивача: Гнитка Т.В. (дов. від 01.11.2016),

відповідача: не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" звернулось з позовом до Комунальної установи "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області про стягнення 360 023,76 грн. неустойки, нарахованої за період з червня по листопад 2015 року. Обґрунтовуючи вимоги позивач вказував на порушення відповідачем обов'язку з повернення майна після закінчення 31.05.2015 строку дії укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти №66 від 27.02.2015. При цьому позивач посилався на приписи статей 785, 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.07.2016, ухваленим суддею Блавацькою-Калінською О.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, з огляду на відсутність вини відповідача, оскільки після закінчення строку дії договору оренди, з 01.06.2015 позивач з вимогою про повернення майна не звертався, за місцезнаходженням котельні для повернення (вилучення) об'єкта оренди не з'являвся. Крім того, судом враховано те, що позивач був обізнаний про відсутність коштів на ці потреби в бюджеті на 2015 рік, що унеможливило укладення договору оренди відповідачем на новий термін у спірний період. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 629, 631, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 283, 291 Господарського кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Данко Л.С. - головуючий, Костів Т.С., Марко Р.І., постановою від 02.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що обов'язок відповідача повернути орендоване майно після закінчення дії договору оренди, кореспондується із зустрічним обов'язком позивача прийняти це майно за актом приймання передачі. На думку скаржника, наведене свідчить про наявність вини у порушенні умов договору оренди щодо повернення інвестиційного об'єкта. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 612, 613, 614, 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 12.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2016.

На адресу Вищого господарського суду України від Комунальної установи "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" (інвестор,) та Жидачівською центральною районною лікарнею Львівської області, яка реорганізована шляхом перетворення у Комунальну установу "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області (замовник) укладено договір про інвестиційну діяльність (інвестиційний договір), за умовами пункту 1 якого інвестор зобов'язався за власні кошти здійснити реконструкцію котельні відповідача, придбати та встановити (змонтувати) прилади та обладнання для виробництва теплової енергії, здійснити підключення даного обладнання до наявних у відповідача двох котлів Wiessman, тим самим привівши котельню замовника у робочий стан. Згідно з пунктом 8 інвестиційного договору використання замовником інвестиційного об'єкта до завершення дії договору здійснюється на умовах оренди. Строк дії інвестиційного проекту, згідно договору визначено сторонами, з 03.02.2012 до 03.02.2022, якщо інший строк не буде визначений сторонами додатково (пункт 14 інвестиційного договору). На виконання пункту 8 вказаного інвестиційного договору, між позивачем та відповідачем було укладено договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти № 66 від 27.02.2015 та № 155 від 22.12.2015, відповідно до умов яких позивач передав, а відповідач прийняв на 2015 рік в строкове платне користування (з 27.02.2015 до 31.05.2015 включно), а за договором № 155 (з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно) обумовлені пунктом 1.2. цих договорів прилади й обладнання для виробництва теплової енергії, а останній зобов'язався сплачувати орендну плату. Згідно з пунктом 3.5. договору № 66 від 27.02.2015 після закінчення строку оренди замовник (відповідач) зобов'язаний повернути майно, що орендується учаснику (позивачу) за актом приймання-передачі, або залишити дане майно у своєму користуванні за умови укладення нового договору оренди майна. У пункті 3.6. вказаного договору № 66 сторони визначили, що повернення майна, що орендується, здійснюється за місцезнаходженням котельні. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" до Комунальної установи "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області про стягнення 360 023,76 грн. неустойки, нарахованої за період з червня по листопад 2015 року. Підставою позову, з посиланням на приписи статей 785, 1212 Цивільного кодексу України, визначено неповернення відповідачем об'єкта оренди у період з червня по листопад 2015 року після закінчення строку дії договору № 66 від 27.02.2015, без укладення нового договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти. Згідно з приписами статті 759 та частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Як зазначалось вище, строк дії договору оренди № 66 сторони погодили з 27.02.2015 по 31.05.2015 включно. Водночас договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму, визначені Цивільним кодексом України (частини 2, 4 статті 291 Господарського кодексу України). Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Обов'язок щодо повернення орендованого майна також встановлений пунктами 3.5., 3.6. договору оренди №66, за якими після закінчення строку оренди замовник зобов'язаний повернути майно за актом приймання-передачі або залишити дане майно у своєму користуванні за умови укладення нового договору оренди. Повернення майна, що орендується, здійснюється за місцем знаходженням котельні. Водночас обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, відповідно до вимог статті 614 цього ж Кодексу є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 3-85гс14). Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відтак, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція висвітлена Верховним судом України у постанові від 25.02.2015 у справі №910/1913/14. Водночас приписами статті 785 та частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини сторін після закінчення строку дії договору, що виключає можливість застосування до правовідносин орендаря та орендодавця по договору оренди, який припинив свою дію, положень про безпідставне збагачення, оскільки право орендодавця вимагати кошти за весь час прострочення повернення орендованого майна виключає збагачення орендаря за рахунок орендодавця. Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо заявленої вимоги. Така ж правова позиція висвітлена Верховним судом України у постанові від 14.10.2014 у справі №3-129гс14. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам договору №66, суди попередніх інстанцій визнали недоведеним наявність вини відповідача, оскільки після закінчення 31.05.2015 строку дії оренди позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення майна. Крім того, судами обґрунтовано враховано і те, що позивач був обізнаний про відсутність коштів на ці потреби в бюджеті на 2015 рік, що унеможливлювало укладення відповідачем договір оренди на новий термін у спірний період, за який позивачем вчинено нарахування на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача грошової суми в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки така норма Цивільного кодексу України застосовується у позадоговірних зобов'язаннях, а правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, мають характер договірних правовідносин. Окрім цього, як установлено судом апеляційної інстанції, 22.12.2015 між тими самими сторонами на оренду того самого інвестиційного об'єкту було укладено новий договір №155 про закупівлю послуг оренди за державні кошти, у пункті 3.1. якого сторони погодили, що майно, що орендується, продовжує залишатися у користуванні замовника з часу дії попереднього договору оренди № 66 від 27.02.2015, без додаткового складання будь-яких актів. Пунктом 3.2. договору №155 сторони також погодили, що на момент передачі майна та на момент укладення цього договору дане майно перебуває в належному робочому стані та жодних претензій, застережень чи зауважень до майна, що орендується, у сторін немає. При цьому відповідно до пункту 3.3. договору №155 передача майна, що орендується, в оренду здійснена за місцезнаходженням котельні. Зазначене свідчить про те, що станом на дату укладення нового договору № 155 сторони одна до одної не мали будь-яких претензій та визначилися, що об'єкт оренди продовжує залишатися у відповідача без додаткового складання будь-яких актів. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі № 914/1440/16 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга