ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 910/3770/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І. В., Стратієнко Л. В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 910/3770/16 Господарського суду м. Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", 2) Товаристо з обмеженою відповідальністю "Кий Агро", 3) Фізична особа ОСОБА_5про за участю від позивача: від відповідача: від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:стягнення 12253,96 грн., не з'явились, не з'явились, 1) не з'явились, 2) не з'явились, 3)не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/3770/16 (суддя Морозов С. М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/3770/16 (у складі колегії суддів: Дідиченко М. А. - головуючого, Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/3770/16 скасовано. Позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/3770/16, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/3770/16, і прийняти нове рішення яким відмовити ФОП ОСОБА_4 у задоволенні позову до ТДВ "Експрес Страхування".

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що в м. Києві на вул. Мішуги - вул. Руденко, ОСОБА_5, керуючи автомобілем "KIA Carens", реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті нерівнозначних доріг, при виїзді на другорядну дорогу 31.07.2013 не надала дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, чим порушила п. 16.14 ПДР та здійснила зіткнення з транспортним засобом "Toyota Corolla" реєстраційний номер НОМЕР_2, що перебував під керуванням ОСОБА_8, власником якого є ТОВ "Кий Агро" внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Зазначену обставину підтверджено наявною в матеріалах справи копією довідки № 9239813, складеної ВДПІ Дарницького РУ м. Києва.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23.08.2013 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 340,00 грн.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кий Агро" 25.12.2012 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 09/50/5804484 (далі - договір страхування), відповідно до умов якого позивачем прийнято на себе обов'язок зі страхування автомобіля НОМЕР_3.

ТОВ "Кий Агро" 16.10.2013 звернулось до ТДВ "Страхова компанія "Провіта" із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ремонтної калькуляції № D0105 від 06.08.2013, складеної по системі AUDATEX вартість ремонту автомобіля НОМЕР_3 складає 18053,05 грн.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кий Агро" 05.08.2014 укладено угоду про розмір страхового відшкодування № 50-12314/1 від 05.08.2014 відповідно до п. 1. якої сторони дійшли взаємної згоди в тому, що розмір страхового відшкодування за страховим випадком, який мав місце 31.07.2013 з транспортним засобом "Toyota Corolla" реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 12763,96 грн.

Відповідно до складеного ТДВ "СК "Провіта" страхового акта № 50-12314/1 та угоди про розмір страхового відшкодування № 50-12314/1 від 05.08.2014 розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику складає 12763,96 грн.

ТДВ "СК "Провіта" на виконання умов договору страхування виплатило страхувальнику страхове відшкодування в сумі 12763,96 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 3699 від 05.08.2014.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (продавець) та позивачем (покупець) 10.09.2014 укладено договір купівлі-продажу прав на регресні вимоги (надалі - договір купівлі-продажу) відповідно до пункту 3.1. договору продавець продає (переуступає) покупцю права на регресні вимоги, які включають в себе регресні справи (перелік яких міститься в додатку № 1 до цього договору), а покупець приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.

В наданій до позовної заяви копії додатку №1 до договору купівлі-продажу зазначено, що продавцем передано, а покупцем прийнято справу по страхувальнику ТОВ "Кий Агро", винна особа - ОСОБА_5, номер договору - № 09-50/5804484, транспортний засіб страхувальника - "Toyota Corolla" реєстраційний номер НОМЕР_2, транспортний засіб винної особи - "KIA Carens" реєстраційний номер НОМЕР_1, дата страхового випадку - 31.07.2013.

Позивачем направлено на адресу відповідача заяву про виплату відшкодування в порядку регресу, якою позивачем повідомлено про те, що між ТДВ "СК "Провіта" та останнім укладено договір купівлі-продажу, а також те, що відповідачу необхідно здійснити виплату суми страхового відшкодування у розмірі 12763,96 грн.

У зв'язку з невиплатою відповідачем суми страхового відшкодування у вказаному розмірі, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування", статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

У разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Судами встановлено, що відповідно до рахунку-фактури № 201302938 від 06.08.2013, складеного ТОВ "Автосаміт на столичному" вартість ремонту автомобіля НОМЕР_3 становить 30633,49 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції № D0105 від 06.08.2013, складеної за системою AUDATEX, вартість ремонту автомобіля НОМЕР_3 складає 18053,05 грн.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена для відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кий Агро" 05.08.2014укладено угоду про розмір страхового відшкодування № 50-12314/1, відповідно до п. 1. якої сторони дійшли взаємної згоди, що розмір страхового відшкодування за страховим випадком, який мав місце 31.07.2013 з транспортним засобом "Toyota Corolla" реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 12763,96 грн.

Відповідно до складеного ТДВ "СК "Провіта" страхового акта № 50-12314/1 та угоди про розмір страхового відшкодування № 50-12314/1 від 05.08.2014 розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику складає 12763,96 грн.

ТДВ "СК "Провіта" на виконання умов договору страхування виплатило страхувальнику страхове відшкодування в сумі 12763,96 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 3699 від 05.08.2014.

Заперечуючи щодо виплати страхового відшкодування, відповідачем зазначено, що угодою про розмір страхового відшкодування сторонами передбачено, що страхове відшкодування виплачується шляхом перерахування на рахунок СТО ТОВ "Тайм-ТМ". Як вбачається із платіжного доручення № 3699 від 05.08.2014 ТДВ "Страхова компанія "Провіта" здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ "Кий Агро".

Крім цього, відповідачем зазначено, що позивачем не надано доказів сплати страхового відшкодування по договору добровільного страхування наземного транспорту.

Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати страхового відшкодування.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що чинним законодавством України не передбачена заборона виплати страхового відшкодування безпосередньо на рахунок страхувальника.

Здійснення виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування в порядку права вимоги.

Суд апеляційної інстанції правильно дійшов до правильного висновку, що твердження відповідача щодо відсутності доказів сплати ТОВ "Кий Агро" страхового відшкодування є необґрунтованими.

Щодо доказів сплати страхового платежу, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до страхового акта № 50-12314/1 ТОВ "Кий Агро" 25.12.2012 здійснено страховий платіж за договором страхування № 09/50/5804484 у сумі 8657, 06 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди та підстав виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування не стосуються ТДВ "Експрес Страхування", тому відсутні підстави особи, до якої перейшло право вимагати виплату страхового відшкодування в порядку регресу доводити обґрунтованість виплати страхового відшкодування страховиком за договором добровільного страхування.

Відповідач посилається на те, що відповідно до п. 37.1.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, а позивачем подано відповідну заяву відповідачу лише 27.10.2015 у зв'язку з чим відмова останнього від виплати страхового відшкодування є обґрунтованою.

Апеляційний суд з таким твердженням правомірно не погодився, оскільки наведена норма передбачає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, та не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, переданих договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 у справі №3-49гс15.

Крім цього, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідачем зазначено, що укладений між позивачем та ТДВ "Страхова компанія "Провіта" договір купівлі-продажу є фактично договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За своєю юридичною природою договір факторингу є різновидом відступки вимоги з особливим суб'єктним складом. Характерною особливістю договору факторингу є передусім наявність у договорі двох спеціальних суб'єктів - фактора, яким виступає банк або інша фінансова установа, та клієнт - суб'єкт підприємницької діяльності.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що саме суб'єктивний склад сторін у договорі відрізняє договір факторингу від договору відступки права вимоги.

Беручи до уваги, що сторонами договору купівлі-продажу прав на регресні вимоги є фізична особа-підприємець та Товариство з додатковою відповідальністю, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що даний договір є договором відступки права вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що позивачем подано до суду два документи, зокрема, додатки до договору купівлі-продажу, які за змістом не відповідають один одному.

Беручи до уваги зазначене, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що наявність вказаних розбіжностей ставить під сумнів існування обставин зазначених позивачем.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з даними висновками, виходячи з наступного.

З наданих позивачем додатків № 1 до договору купівлі-продажу прав на регресні вимоги від 10.09.2014 вбачається, що ТДВ "Страхова компанія "Провіта" передано регресні вимоги, зокрема, по страхувальнику - ТОВ "Кий Агро", винної особи - ОСОБА_5, виду страхування - КАСКО, номеру договору - № 09-50/5804484, транспортного засобу страхувальника - "Toyota Corolla" реєстраційний номер НОМЕР_2, транспортного засобу винної особи - "KIA Carens" реєстраційний номер НОМЕР_1, дати страхового випадку - 31.07.2013.

Проте у додатку № 1, доданому позивачем до пояснень на відзив відповідача містяться відомості щодо суми страхової виплати - 12763,96 грн. та № п/д та дати - 3699 05.08.2014.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вказані додатки не містять суперечливої інформації, а другий додаток лише має більш розширену інформацію про регресні вимоги, які передаються. Дані додатки підписано сторонами та скріплено відтисками печаток.

Сторонами справи не надано суду належних та допустимих доказів визнання вказаних додатків до договору-купівлі недійсними, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відсутні підстави вважати, що до позивача не перейшло право вимоги щодо сплати страхового відшкодування, яке виникло внаслідок ДТП від 31.07.2013.

Беручи до уваги, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення страхового відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 12253,96 грн. ( 12763,96 грн. -мінус 510,00 грн. (франшиза)).

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/3770/16 Господарського суду м. Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/3770/16 Господарського суду м. Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/3770/16 Господарського суду м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/3770/16 Господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Вовк І. В. Стратієнко Л. В.