ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 910/2303/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж. О. - головуючого (доповідач), Вовка І. В., Кондратової І. Д., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016у справі№ 910/2303/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1)Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва" 2)Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта",Про за участю від позивача: від відповідача: від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: стягнення 10897,62 грн., ОСОБА_4, не з'явились, 1) не з'явились, 2) ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 залучено до участі у розгляді справи: в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва", в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта".

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову.

ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду із позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва) про стягнення 4910,23 грн. основного боргу, 5388,03 грн. інфляційних втрат, 340,60 грн. 3 % річних, 258,76 грн. пені.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачем поставлену теплову енергію відповідачу з 01.12.2014 по 01.10.2015 на підставі договору № 620289 від 01.05.2006. Відповідачем належним чином зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії не виконано у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість 10897,62 грн.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/2303/16 (суддя Сташків Р. Б.) у позові відмовлено повністю.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (частину 4 до статті 19 внесено згідно із Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Після внесення вказаних змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", починаючи з 26.04.2014 балансоутримувач не є теплопостачальною організацією, тому не може бути виконавцем послуг з централізованого опалення.

За встановлених обставин справи позивачем усупереч положень статей 33, 34 ГПК України належними засобами доказування не доведено суду постачання теплової енергії безпосередньо відповідачу у власність у грудні 2015 року, січні 2015 року, і обов'язку останнього оплачувати вказану теплову енергію.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 910/2303/16 (у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. - головуючого, Михальської Ю. Б., Тищенко А. І.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/2303/16 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що на момент укладання вказаних договорів, ПАТ "Київенерго" здійснювало постачання теплової енергії, а КП по УЖГ транспортувало цю теплову енергію по внутрішньо будинковим мережам Укрпошті. Укрпоштою сплачено за отриману теплову енергію перед КП по УЖГ, після їх "розщеплення" ГІОЦ, у відповідній частині перераховувало за договором "ПАТ "Київенерго".

Відповідно до Закону України від 10.04.2014 № 1198-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення розрахунків за енергоносії", який набрав чинності з 26.04.2014 до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внесено зміни щодо виконавця послуг з централізованого опалення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не є теплопостачальною організацією (виконавцем послуг з постачання теплової енергії), тому на законодавчому рівні позбавлений права здійснювати будь-які нарахування за теплопостачання.

Крім цього, неможливість виконання зобов'язання відповідачем полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками і орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого опалення без наявності відповідної ліцензії, яка у відповідача відсутня.

Апеляційним господарським судом вказано, що відповідно до ч. 2 ст. 21, ч. 2 ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ПАТ "Київенерго" як виконавець та виробник комунальної послуги з централізованого опалення зобов'язаний був з 26.04.2014 підготувати та укласти із споживачем договори на надання житлово-комунальних послуг.

Суд апеляційної інстанції також виходив із того, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 335 від 17.06.2013 житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, у тому числі окремої нежитлової будівлі (господарчого блоку) за адресою: АДРЕСА_1 (куди поставлено теплову енергію за договором), з 02.09.2013 передано на праві господарського відання КП "Керуюча дирекція".

Таким чином у спірний період балансоутримувачем зазначеного будинку не був відповідач, і відповідно відповідач не мав можливості отримувати теплову енергію.

Господарським судом апеляційної інстанції вказано, що позивачем не доведено факту постачання теплової енергії саме відповідачу, тому підстави для задоволення позову відсутні.

4. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 910/2303/16, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1-2 ст. 193, ч. 1 ст. 275, ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, ч. 3 ст. 1088 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 43, ч. 1 п. 1-1 ст. 80, 84 ГПК України, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 910/2303/16, а справу направити на новий розгляд.

Враховуючи приписи ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", внесені 26.04.2014 зміни, а саме: визначення ПАТ "Київенерго" виконавцем послуг, не позбавляють балансоутримувача (управителя) будинку, в даному випадку відповідача, бути споживачем або виконавцем послуг.

Крім цього, вказаний договір укладено між позивачем та відповідачем. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції проігноровано умови договору, за яким обов'язок з оплати вартості спожитої теплової енергії покладено на відповідача.

Відповідачем вказано, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної ради в м. Києві від 17.06.2013 № 335 з 02.09.2013 житловий та нежитловий фонд передано на праві господарського відання до КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" у зв'язку з чим відповідач не є балансоутримувачем нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Заявник касаційної скарги посилається на практику Вищого господарського суду України, зокрема, постанову № 910/14306/15.

Відповідно до п. 9.4 договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадках передачі абонентом об'єкта іншій організації, енергопостачальна організація необхідно повідомити в 3-денний термін відповідним двостороннім листом про здачу та приймання об'єкта. У цьому разі договір буде припинено тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію.

На адресу ПАТ "Київенерго" не надходило двостороннього листа.

Доказом того, що саме відповідачем надано комунальні послуги для нежитлового фонду, а також те, що з 02.09.2013 не передано нежитловий фонд до КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва" є наступні рішення Господарського суду міста Києва: від 20.01.2016 у справі № 910/30082/15, від 15.01.2016 у справі № 910/30078/15, від 04.08.2015 у справі № 910/14345/15 (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015), від 11.08.2015 у справі № 910/14352/15.

Крім цього, скаржником звернуто увагу на те, що 23.07.2015 Київською міською радою прийнято рішення № 823/1687, яким вирішено припинити КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" шляхом приєднання до КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва та встановлено, що КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва є правонаступником усіх прав, обов`язків та майна припиненого КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва".

5. Обставини справи, встановлені судами.

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правопопередник ПАТ "Київенерго"; Енергопостачальна організація) та КП по УЖГ (Абонент) 01.05.2006 укладено договір, відповідно до якого позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби, зокрема, опалення, а абонент зобов'язувався, крім іншого, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до договору (додаток № 9) позивач забезпечував постачання теплової енергії в окремо розташовану нежитлову будівлю (господарчий блок), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (224,5 кв.м. опалювальної площі), та орендарем якої є Укрпошта.

Відповідно до пункту 5.1 договору облік спожитої КП по УЖГ теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 5 додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (п. 2 додатку 4 до договору).

01.09.2015 договір припинив свою дію (за взаємною згодою сторін відповідно до листів № 47-1585 від 19.05.2015 та № 029/53/1/10292 від 28.08.2015).

Між КП по УЖГ та Укрпоштою 01.09.2010 укладено договір № 798/409 про надання послуг, відповідно до якого КП по УЖГ на підставі укладеного з ПАТ "Київенерго" (постачальна організація) договору транспортувало по внутрішньобудинковим мережам споживача (Укрпошти), що є орендарем нежитлового приміщення, загальною площею 224,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до договору оренди № 798 від 14.11.2008) комунальні послуги (теплову енергію), а споживач відповідно до даної угоди приймав та їх оплачував.

Договір про надання послуг від 01.09.2010 відповідно до додаткової угоди до нього у зв'язку із внесенням змін до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зміни виконавця послуг) розірвано за взаємною згодою сторін з 01.08.2014.

На підтвердження факту поставки (передачу у власність) відповідачу теплової енергії ПАТ "Київенерго" надало суду облікові картки № 6211 за грудень 2014 року та № 6230 за січень 2015 року відповідно до яких нараховано відповідачу за споживання теплової енергії разом з ПДВ 14192,47 грн. (за грудень 2014 року) та 5459,59 грн. (за січень 2015 року).

6. Нормативно-правові акти, на які звертається увага при вирішенні даного спору.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

26.04.2014 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII, яким внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції Закону з урахуванням внесених змін виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

7. Норми права та мотиви, якими керується касаційна інстанція.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищий господарський суд України вважає висновки судів передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Апеляційний господарський суд під час прийняття постанови виходив із того, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є ПАТ "Київенерго", тобто суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) згідно із ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" із внесеними змінами.

Проте судами не враховано, що відповідно до ч. 6 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Тобто внесені 26.04.2014 зміни до вказаного закону не позбавляють балансоутримувачів (управителів) будинків бути споживачами або виконавцями цих послуг.

Судами не з'ясовано: хто був споживачем наданої позивачем з 01.12.2014 по 01.10.2015 теплової енергії до окремо розташованої нежитлової будівлі (господарчого блоку) по АДРЕСА_1; для чиїх потреб позивачем поставлено теплову енергію?

З матеріалів справи вбачається, що окреме приміщення по АДРЕСА_1 знаходились в оренді іншої юридичної особи.

Судами не з'ясовано питання, чи були такі юридичні особи орендарями, споживачами теплової енергії та чи було укладено між ними та позивачем договори та на яких умовах?

Судами не встановлено, чи були наряди на підключення за адресою абонента та наряди на відключення за вказаною адресою?

Встановивши факт постачання теплової енергії відповідачу у справі, судами не перевірено, чи виставлено ПАТ "Київенерго" рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії відповідачу і чи здійснено фактичну оплату спожитих послуг відповідачем, оскільки із розрахунку до позовної заяви вбачається, що борг частково погашено?

Посилаючись на розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.06.2013 № 335, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що балансоутримувачем зазначеного будинку не є відповідач, тому він не мав можливості отримувати теплову енергію.

Судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки рішенню Київської міської ради № 823/1687 від 23.07.2015, яким вирішено припинити КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" шляхом приєднання його до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та встановлено, що останнє є правонаступником усіх прав, обов'язків та майна припиненого КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва".

Апеляційним судом взято до уваги зазначене рішення Київської міської ради № 823/1687 від 23.07.2015. Проте не враховано норми ст. 104 Цивільного кодексу України, за якою юридична особа є такою що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судами не з'ясовано, чи відбулось фактично припинення Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" шляхом приєднання його до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та чи були внесені відповідні відомості про припинення підприємства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців?

Вказані порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2), обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене прийняті у цій справі рішення та постанова не відповідають наведеним нормам права, тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, дослідити наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін; встановити, чи отримував відповідач послуги від позивача на виконання умов укладеного між сторонами договору з 01.12.2014 по 01.10.2015? встановити дійсного отримувача теплової енергії та наявність/відсутність у відповідача обов'язку з її оплати; чи виставлено ПАТ "Київенерго" рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії відповідачу і чи здійснено оплату відповідачем; дослідити умови договорів оренди у разі їх наявності; встановити, чи були наряди на підключення за адресою абонента та наряди на відключення за вказаною адресою? з'ясувати, чи припинено КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" та чи є відповідач правонаступником усіх його прав, обов'язків та майна?

В залежності від встановлених обставин суду слід вирішити спір відповідно до норм процесуального права та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 910/2303/16 Господарського суду міста Києва задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 910/2303/16 Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Вовк І. В. Кондратова І. Д.