ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 910/12197/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Баришівського районного центру зайнятості на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі№ 910/12197/16Господарського судуміста Києва за позовомБаришівського районного центру зайнятості доПублічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" простягнення 14 729,47 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Костенко І.С. дов від 05.09.2016, - відповідача:Левковський О.Д. дов. від 21.03.2016

ВСТАНОВИВ:

Баришівський районний центр занятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про стягнення 14729, 47 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 (суддя Прокопенко Л.В.) задоволено позовні вимоги Баришівського районного центру занятості.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" 14729,00грн.

Рішення мотивовано п. 6 ст. 34, п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття",

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року (судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" задоволено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/12197/16 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Баришівського районного центру занятості до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, Баришівський районний центр зайнятості звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суджу від 12.10.2016 у справі № 910/12197/16 та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 залишити в силі, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст.34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Оскільки Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право "стягнути з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду". Також, з роботодавця утримуються "сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітного у разі поновлення його на роботі за рішенням суду".

Ухвалою від 28.11.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліна С.В., Поляк О.І. касаційну скаргу Баришівського районного центру зайнятості прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.05.2015 року в Баришівському районному центрі зайнятості був зареєстрований як безробітний гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_1, який перебував на обліку безробітних у період з 07.05.2015 по 28.10.2015 та був знятий з обліку безробітних на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.08.2015 у зв'язку з поновленням на роботі. За період перебування на обліку безробітних йому була виплачена допомога по безробіттю у розмірі 14729,47 грн.

27.03.2014 ОСОБА_6 був звільнений у зв'язку з призовом на військову службу, п. 3 ст. 36 КЗпП України, з посади охоронника - адміністратора Відділу з питань організації майнової та особистої безпеки Департаменту безпеки ПАТ "Міський комерційний банк", що підтверджується записом в його трудовій книжці серії НОМЕР_2.

У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 760/6447/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Міський комерційний банк", про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 07.08.2015 року Солом'янським районним судом м. Києва було винесено рішення про поновлення на роботі ОСОБА_6 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ПАТ "Міський комерційний банк".

10.08.2015 року ПАТ "Міський комерційний банк" було видано наказ № 278-П "Про поновлення на роботі ОСОБА_6.".

10.08.2015 року видано наказ № 63/1-В "Про надання відпустки без збереження заробітної плати".

09.10.2015 року видано наказ № 309-П "Про звільнення".

22.10.2015 року ОСОБА_6 надав Баришівському районному центру зайнятості із запізненням рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.08.2015 року.

29.10.2015 року керівництвом Баришівського районного центру зайнятості було прийняте рішення про стягнення коштів з ПАТ "Міський комерційний банк", яке підтверджується наказом № 90 від 29.10.2015 року на підставі п. 6 ст. 34 та п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зазначено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 732, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 124, згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу. На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 187, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 64, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк".

п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Пунктом 5-4, ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Позивач виступає кредитором за вимогою зі стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, а відповідач є боржником у спірних правовідносинах і вказані вимоги підпадають під обмеження, встановлені положеннями Закону.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено окремий порядок заявлення кредиторами власних вимог до банку, в який було введено тимчасову адміністрацію, а позивач є кредитором банку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

При цьому, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним, не містить виключень щодо вимог кредиторів банку про стягнення, утримання або відшкодування коштів з наданих соціальних послуг.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції правомірно було встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції у банк вже було введено тимчасову адміністрацію та банк перебув у ліквідаційній процедурі, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року по справі № 6-2001цс15.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, судовою колегією не приймаються, оскільки грунтуються на помилковому тлумаченні законодавства та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, та вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Баришівського районного центру зайнятості на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 910/12197/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк