ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 908/6341/15 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 908/6341/15 Господарського суду Запорізької області за позовомПриватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія"; 2.Мелітопольської міської радипрозобов'язання здійснити поділ земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :- позивача Безух А.М. - відповідача - 1 Попов А.С.- відповідача - 2 не з'явились

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" та Мелітопольської міської ради про зобов'язання здійснити поділ земельної ділянки (з урахуванням уточнень позовних вимог, том 1., а.с.128-129).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2016 (суддя Кутіщева - Арнет Н.С.) задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" та Мелітопольської міської ради Запорізької області;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія", та Мелітопольську міську раду здійснити поділ орендованої у Мелітопольської міської ради, згідно договору оренди земельної ділянки від 22.12.2004, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" з Мелітопольською міською радою:

- виділено в окрему земельну ділянку для обслуговування нерухомого майна із земельної ділянки, розташованої в м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, 33 кадастровий номер 2310700000:01:032:0080, відповідно до фактичного користування (Додаток №3 до висновку судової експертизи): Загальна площа земельної ділянки - 5774,81 м2.

Земельна ділянка, яка залишається в користування ТОВ "Таврійська олійножирова компанія", на плані позначена жовтим кольором - S1- 4406,81 м2.

Земельна ділянка, яка виділяється ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" в окрему земельну ділянку для обслуговування нерухомого майна, на плані позначена зеленим кольором - S2 - 1368,0 м2. Залізнична колія центральна залишається в загальному користуванні для проїзду залізничного транспорту. Залізничний об'їзний шлях - території ТОВ "Таврійська олійножирова компанія".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 (головуючий Сгара Е.В., судді: Дучал Н.М., М'ясищева А.М.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

21.12.2016 на адресу суду від скаржника - Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" надійшло письмове пояснення до касаційної скарги, яке залучено до матеріалів справи та враховане судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.06.2005 між Приватним акціонерним товариством "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" було укладено договір купівлі-продажу частини комплексу нерухоме майна.

Відповідно до умов вказаного договору, Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод", придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" нерухоме майно, за адресою Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, (вул. Гетьмана Сагайдачного,33), а саме. - 4/25 частин комплексу будівель та споруд, у складі майна гаражу Г-1, убиральні У-1, Навісу Є-1 (том - 1, а.с. 14-15 ).

Земельна ділянка за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, (вул. Гетьмана Сагайдачного,33), площею 5774,81 кв.м. кадастровий номер 2310700000:01:032:0080, на якій розташовано вищевказані споруди, знаходиться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" згідно договору оренди земельної ділянки від 22.12.2004, укладеного між останнім та Мелітопольською міською радою, який було посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Левченко В.В. №10489 та зареєстровано у Державному реєстрі земель 25.01.05 за № 040526201403 (том - 1, а.с. 10-12).

У зв'язку із придбанням вищевказаного майна, Приватним акціонерним товариством "Мелітопольський олійноекстракційний завод" було направлено на адресу відповідачів лист №6152/23 від 26.11.2015, яким вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" надання нотаріальної згоди на оформлення розподілу орендованої земельної ділянки в користування позивача будівлями та спорудами, розташованими за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33 за варіантом розподілу, який було додано до зазначеного листа (том 1, а.с. 19).

Мелітопольська міська рада на вказаний лист позивача повідомила, що розгляд питання про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" надати до Мелітопольської міської ради нотаріальної згоди на оформлення розподілу орендованої земельної ділянки можливо після звернення із заявою на ім'я міського голови, наданого безпосередньо до управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради (лист № 556/01-04 від 18.12.2015, том 1, а.с. 49).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" залишило вищевказані листи позивача без відповіді.

Рішенням Мелітопольської міської ради від 15.04.2016 №1/14 було відмовлено Приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод" в зобов'язанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" нотаріальної згоди на оформлення розподілу земельної ділянки по вул. Фрунзе, 33.

В зв'язку з ненаданням Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" нотаріальної згоди на оформлення розподілу орендованої у Мелітопольської міської ради земельної ділянки, Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" звернулось до місцевого господарського суду із позовом (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) в якому просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" та Мелітопольську міську раду, здійснити поділ орендованої у Мелітопольської міської ради, згідно договору оренди земельної ділянки від 22.12.2004, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" з Мелітопольською міською радою та посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Левченко В.В. №10489 та зареєстрований у Державному реєстрі земель 25.01.2005 за №040526201403 земельної ділянки, розташованої в м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, 33 загальною площею 5774,81кв.м. кадастровий номер 2310700000:01:032:0080 з виділенням в окрему земельну ділянку площею 1368кв.м., розташовану в м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, 33 в користування на умовах оренди Приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод" за третім варіантом розподілу згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №77-16, проведеної Запорізьким відділенням Дніпропетровського науково-дослідного інституту від 29.04.2016.

При вирішенні даного спору, задовольняючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача, передбачене Земельним кодексом України на користування частиною земельної ділянки, необхідної позивачу для обслуговування придбаної частини нерухомого майна порушено, посилаючись на статтю 377 Цивільного кодексу України, статтю 120 Земельного кодексу України, статті 173, 193 Господарського кодексу України та висновок земельно-технічної експертизи №77-16 від 29.04.2016.

Проте, відповідно до частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновленню порушеного права позивача.

При цьому, виходячи з норм діючого законодавства вбачається, що підприємства, установи, організації та інші особи звертаються до суду лише в разі наявності порушення їх прав або охоронюваних законом інтересів. Таким чином, судам під час розгляду спорів потрібно встановити наявність порушення прав або законних інтересів відповідної особи, при цьому, з'ясувавши відсутність такого порушення, зазначена обставина зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, у своєму позові просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" та Мелітопольську міську раду здійснити поділ орендованої у Мелітопольської міської ради земельної ділянки, згідно договору оренди від 22.12.2004.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" нотаріальної згоди відповідно до закону України "Про землеустрій" на оформлення розподілу орендованої у Мелітопольської міської ради земельної ділянки, посилаючись на приписи статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Також, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Колегія суддів погоджується висновками судів попередніх інстанцій про те, що набувши право власності на майно, а саме: гараж Г-1, убиральня У-1, навіс Є-1. відповідно до договору купівлі-продажу від 29.06.2005, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" та Приватним акціонерним товариством "Мелітопольський олійноекстракційний завод", останнє набуло права користування частиною земельної ділянки, яка на теперішній час перебуває в оренді у відповідача-1, на підставі частини 2 статті 120 Земельного кодексу України.

Проте, оформлення вищевказаного користування відповідною земельною ділянкою передбачає дотримання відповідної процедури оформлення такого права.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами статті 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Крім того, відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Відтак, поділ земельної ділянки передбачає дотримання відповідної процедури, яка полягає, зокрема у формуванні технічної документації із землеустрою, обов'язок складання якої покладається на зацікавлену особу.

В даному випадку, органом уповноваженим розпоряджатись спірною земельною ділянкою є Мелітопольська міська рада, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, а саме: м. Мелітополь, вул. Фрунзе (Гетьмана Сагайдачного), 33.

Як встановлено апеляційним господарським судом, позивач не отримав згоди Мелітопольської міської ради, як органу, уповноваженого розпоряджатись земельними ділянками в м. Мелітополі на поділ земельної ділянки за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе (Гетьмана Сагайдачного), 33, яка знаходиться в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.12.2004.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" взагалі не зверталось до Мелітопольської міської ради із відповідною заявою щодо надання згоди останньої на поділ спірної земельної ділянки.

Листом від 12.01.2016 №33/1/23, після подачі позову і порушення провадження у справі, позивач вимагав зобов'язати ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" надати до Мелітопольської міської ради нотаріальну згоду, відповідно до Закону України "Про землеустрій" на оформлення розподілу орендованої у Мелітопольської міської ради земельної ділянки в користування Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" будівлями та спорудами, розташованими за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33 за варіантом розподілу, що додається.

Також, позивачем не було отримано нотаріальної згоди на поділ спірної земельної ділянки від користувача цієї ділянки - Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія".

Таким чином, апеляційним господарським судом зроблено вірний висновок про те, що позивачем було порушено вимоги діючого законодавства, зокрема статті 56 Закону України "Про землеустрій" щодо неотримання згоди на поділ земельної ділянки, що є порушенням процедури такого поділу.

А відтак, має місце передчасність звернення до господарського суду із позовом про зобов'язання здійснити поділ земельної ділянки, оскільки, таке звернення не направлене на захист порушених прав або інтересів, так як, останні не були порушені жодним із відповідачів.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду, щодо відсутності будь-яких норм чинного законодавства якими встановлено обов'язок власника або орендаря земельної ділянки здійснювати поділ такої ділянки на вимогу іншої особи без дотримання вищевказаної процедури.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, оскільки позивачем не дотримано процедури встановленої для поділу та об'єднання земельних ділянок встановленої приписами статті 56 Закону України "Про землеустрій".

Колегія вважає зазначені висновки апеляційного господарського суду правильними та достатньо обґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що апеляційним господарським судом дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 908/6341/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

В. О. Швець