ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 908/43/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Данилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "СЕТАМ"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі № 908/43/16 господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"доДержавного підприємства "СЕТАМ" в особі Запорізької філії державного підприємства "СЕТАМ"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 2. ОСОБА_4провизнання електронних торгів недійсними

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- - відповідача не з'явився- третя особа - 1не з'явився- третя особа - 2ОСОБА_4, ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом до Державного підприємства "СЕТАМ" в особі Запорізької філії державного підприємства "СЕТАМ" про визнання недійсними електронних торгів з реалізації майна, що належить ДП "Запорізький інститут землеустрою", оформлених організатором торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" Протоколами проведення електронних торгів від 04.01.2006 № 138425,№ 138426, № 138417, № 138288, № 138285, № 138416, № 138410.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.03.2016 (із врахуванням додаткового рішення від 17.05.2016), (суддя Колодій Н.А.), позов задоволено повністю. Визнано недійсними електронні торги з реалізації майна, що належить ДП "Запорізький інститут землеустрою", оформлені організатором торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" Протоколами від 04.01.2006 р. № 138425, № 138426, № 138417, № 138288, № 138285, № 138416, № 138410. Стягнуто з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50 код ЄДРПОУ 00698986) на користь ОСОБА_4 (70602, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 13 690,17 грн. (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто) сума перерахованих коштів за придбані гаражі. Скасовано вжиті судом заходи до забезпечення позову ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.01.2016 у справі № 908/43/16.

Постановою Донецького апеляційного суд від 10.10.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Сгари Е.В., суддів Гези Т.Д., Будко Н.В.), рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2016 по справі 908/43/16 скасовано в частині застосування реституції, а саме: стягнення з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь ОСОБА_4 13 690,17 грн. суми перерахованих коштів за придбані гаражі. В залишковій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням та постановою, Державне підприємство "СЕТАМ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна карга мотивована порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про виконавче провадження", ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", п.4 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, Положення Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 №656/5 та ст.ст. 22, 91-95,103,104 Господарського процесуального кодексу України.

У підтвердження своїх вимог скаржник зазначає про те, що посилання позивача на відсутність заборгованості з виплати заробітної плати є безпідставним, оскільки у провадженні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції численна кількість виконавчих проваджень, які є незавершеними, до того ж більшість виконавчих проваджень відкриті відносно заборгованості по заробітній платі. Також, оскільки позивач не є розпорядником бюджетних коштів, на нього не поширюється ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Скаржник вважає, що дія мораторію на примусову реалізацію майна не поширюються на Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", оскільки металеві гаражі, реалізовані на торгах, не можна вважати основними засобами, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства. Крім того, на думку скаржника, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визначення прилюдних торгів недійсними.

22.12.2016 Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" подало заперечення на касаційну скаргу, в якій просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Державне підприємство "СЕТАМ" в особі Запорізької філії державного підприємства "СЕТАМ", Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження №45753277 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" заборгованості.

На виконання судових рішень Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції передано Запорізькій філії державного підприємства "СЕТАМ" на реалізацію арештоване майно ДП " Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а саме - металеві гаражі, інвентарні номери: 110299002, 110299003, 110299004, 110299005, 110299006, 110299007, 110299008, 110299009, 110299010, 110299011, 110299012.

Реалізація вказаного майна здійснювалась ДП "СЕТАМ" в особі Запорізької філії ДП "СЕТАМ", шляхом проведення електронних торгів в порядку, визначеному Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014 за № 427/25204 (надалі - Тимчасовий порядок).

02.12.2015 на веб-сайті електронних торгів організатором торгів - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України було розміщено інформаційне повідомлення про електронні торги з реалізації спірного майна, проведення яких було призначено на 04.01.2016.

04.01.2016 проведено електронні торги з реалізації арештованого майна, що належить ДП "Запорізький інститут землеустрою", а саме металевих гаражів, інвентарні номери: 110299002, 110299003, 110299004, 110299005, 110299006, 110299007, 110299008, 110299009, 110299010, 110299011, 110299012.

Результати торгів оформлені протоколами, містяться в матеріалах справи. (т.1 а.с.33-100).

Господарськими судами встановлено, що не погодившись із порядком та результатами проведення електронних торгів, Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про визнання недійсними електронних торгів з реалізації майна позивача, оформлені організатором торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" Протоколами проведення електронних торгів від 04.01.2016 р. № 138425, № 138426, № 138417, № 138288, № 138285, № 138416, № 138410.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання електронних торгів недійсними, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що металеві гаражі позивача, які було реалізовано на електронних торгах відносяться до основних засобів виробництва, у зв'язку із чим реалізація вказаного майна відбулась із порушенням ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Також, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зведене виконавче провадження стосовно стягнення заборгованості з позивача триває вже більше ніж шість місяців з моменту його відкриття, що зумовлює необхідність виконання судових рішень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень відповідно до ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Пунктом 2 Наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5 затверджено Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (надалі - Тимчасовий порядок). Відповідно, електронні торги це прилюдні торги, що здійснюються в електронній формі в Системі. Прилюдні торги - продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну ( р.1 загальних положень Тимчасового порядку).

Враховуючи, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1ст. 215 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 3.3 Рішення Конституційного суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" визначено: "За змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом")".

Відповідно, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як встановлено судами, 04.01.2016 відповідачем проведено електронні торги з реалізації гаражів оформлені протоколами від 04.01.2006 №138425, № 138426, № 138417, № 138288, №138285, № 138416, № 138410. Зазначені металеві гаражі, на думку позивача, відносяться до основних засобів виробництва, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 103 та інвентаризаційний опис необоротних активів, що містяться в матеріалах справи.

При визначенні основних засобів, господарські суди керувалися положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби" затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, яким визначено засади формування в бухгалтерському обліку підприємства інформації про основні засоби, необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції.

Пунктом 4 Стандарту встановлено, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Отже, основні засоби - це матеріальні активи, які можуть утримуватись юридичною особою як з метою використання їх у процесі виробництва, так і в процесі діяльності такої особи.

Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що мораторій на примусову реалізацію майна поширюється на відчуження металевих гаражів, як нерухомого майна, інвентарні номери: 110299002, 110299003, 110299004, 110299005, 110299006, 110299007, 110299008, 110299009, 110299010, 110299011, 110299012, які є основними засобами, що є підставою для визнання недійсними спірних електронних торгів.

При цьому, суди зазначили, що фактичне використання чи не використання цього майна у господарській діяльності підприємства, в силу Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", не має визначального значення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи.

Проте, господарський суд апеляційної інстанції не погодився із висновком господарського суду Запорізької області щодо застосування реституції шляхом стягнення з ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь ОСОБА_4 13 690,17 грн. перерахованих коштів за придбані спірні гаражі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було заявлено позов про визнання недійсним оспорюваного правочину - електронних торгів з реалізації майна, оформлених протоколами від 04.01.2006 № 138425, № 138426, № 138417, №138288, №138285, № 138416, № 138410.

Відповідно до п.5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Проте, у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема ч. 1 ст. 216 ЦК України, ч. 2 ст. 208 ГК України.

Позивач предмет та підстави позову не змінював, вимоги жодної із сторін щодо застосування наслідків недійсності правочину (реституції) матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції самостійно вийшов за предмет спору, застосував реституцію без відповідної заяви жодної із сторін та, та як наслідок, прийняв рішення стосовно особи, яка не є стороною у даній справі (третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4.).

Враховуючи положення діючого законодавства, матеріали справи та відсутність між сторонами в даній справі спору щодо застосування наслідків недійсності правочину, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необґрунтованого стягнення місцевим господарським судом суми перерахованих коштів за придбані гаражі у сумі 13 690,17 грн. саме з позивача, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Посилання скаржника на те, що на ДП "Запорізький інститут землеустрою" не поширюється дія ч.2 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки підприємство не є розпорядником бюджетних коштів не може бути прийняте до уваги, виходячи з наступного.

Частинами 3, 4 ст. 4 зазначеного закону передбачено, що керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача. У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний термін з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі. Державний виконавець, протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Таким чином, розпорядником бюджетних коштів у таких випадках виступає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а державне підприємство стає боржником такого органу.

Щодо доводів скаржника про дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визначення прилюдних торгів недійсними, колегія зазначає наступне.

Дії державного виконавця щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації з прилюдних торгів, а також щодо його оцінки, безпосередньо формують суттєві умови угод купівлі-продажу, а тому можливість їх окремого оскарження у порядку ст. 121-2 ГПК України не усуває тієї обставини, що незаконні дії державного виконавця можуть бути одночасно і підставою недійсності укладеного на прилюдних торгах правочину у зв'язку із недодержанням в момент його вчинення вимог закону (Постанова ВСУ від 24.06.2015 у справі № 914/2062/14).

Оскільки відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод з купівлі продажу, відповідно до ч.ч.1-3, 6 ст.203 ЦК України та ч. 1 ст.205 ЦК України така угода може визнаватися недійсною у судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення встановлених законом вимог.

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд, керуючись визначеними процесуальним законом повноваженнями, правомірно змінив рішення місцевого господарського суду в частині застосування реституції.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 908/43/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

В.О. Швець