ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 905/2534/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016у справі№ 905/2534/16 Господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"доПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"простягнення 47 270 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Хлабістін Д.М. (дов. від 25.10.2016),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення 47 270 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній найменування та адреси одержувача вантажу. При цьому позивач посилався на приписи статті 307 Господарського кодексу України, статей 6, 23, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.09.2016, ухваленим суддею Матюхіним В.І., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафу, оскільки останнім у залізничній накладній на час її заповнення код отримувача вантажу був зазначений вірно та у даному випадку відповідач скористався наданим йому статтею 43 Статуту залізниць України правом на зміну у перевізних документах вантажоодержувача - філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" на іншого вантажоодержувача - Приватне акціонерне товариство "Промарматура" без зміни станції призначення, і це мало наслідком зміну адреси одержувача. При цьому суд керувався приписами статей 24, 43, 45, 122, 129 Статуту залізниць України.

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Татенко В.М. - головуючий, Ломовцева Н.В., Скакун О.А., постановою від 02.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що відповідачем невірно були вказані найменування та адреса вантажоодержувача, і це за вимогами статті 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з відповідача штрафу у відповідності до статті 118 Статуту залізниць України. Крім того, скаржник вказує на те, що послуга з переадресування вантажу є платною.

Ухвалою від 12.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2016.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.02.2016 Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", яке в подальшому було реорганізоване шляхом перетворення в Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Балівка Придніпровської залізниці, за залізничною накладною №52373842 відвантажило напіввагон з вантажем (сталь листова), одержувачем якого було вказано філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ". У накладній на перевезення вантажовідправником у графі "одержувач" вказано: "філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", 52012, с. Партизанське, вул. Леніна, 25, у графі 5 накладної - код одержувача " 2024". На станції призначення Балівка 03.03.2016 позивачем був складений акт загальної форми №7, в якому зазначено, що найменування одержувача та його адреса не відповідають вказаному 4-х значному коду одержувача - 2024. У зв'язку з неправильним зазначенням у залізничній накладній №52373842 від 28.02.2016 адреси одержувача вантажу позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 47 270 грн. із розрахунку: 9 454 грн. (тариф) х 5. Втім, як встановили в процесі розгляду спору господарські суди та це підтверджено матеріалами справи, відповідач 03.03.2016, тобто до видачі вантажу, телеграмами №6 та №13 повідомив станцію призначення щодо уточнення реквізитів одержувача вантажу, а саме: замість філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" просив вважати правильним вантажоодержувачем Приватне акціонерне товариство "Промарматура", 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Симферопольська, 17. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" 47 270 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній найменування та адреси одержувача вантажу, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог. Відповідно до приписів статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (стаття 909 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами. Статтею 6 Статуту залізниць України унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. За приписами статей 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, передбачено, що у разі, коли під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт. Разом з тим, пунктом 36 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 передбачено, що зміна одержувача вантажу на станції призначення здійснюється згідно зі статтею 43 Статуту після одержання телеграфного повідомлення станції відправлення, якщо вантаж не видано одержувачу, зазначеному в накладній. Статтею 43 Статуту залізниць України унормовано, що вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди встановили, що відповідач скориставшись наданим йому законом правом на зміну у перевізних документах вантажоодержувача без зміни станції призначення, повідомив залізницю про те, що належним одержувачем вантажу за залізничною накладною № 52373842 є не філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", а Приватне акціонерне товариство "Промарматура". Тобто, як встановили суди та це підтверджено матеріалами справи, в даному випадку мала місце зміна вантажоодержувача без зміни станції призначення до видачі вантажу одержувачу, що узгоджується та не суперечить статті 43 Статуту залізниць України, Правилам видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644. При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оцінка діям відправника має даватись на момент заповнення перевізних документів, а передбачене нормами статті 43 Статуту залізниць України право відправника вантажу на зміну вантажоодержувача передбачає, як наслідок, як зміну адреси одержувача, так і його коду. Отже, як встановили суди, з підтвердженням матеріалами справи, відповідачем при заповненні спірної накладної було дотримано вимог щодо порядку оформлення перевізних документів, що унеможливлює стягнення з нього штрафу згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Враховуючи встановлені судами обставини справи та приписи наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної суми штрафу. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі № 905/2534/16 Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга