ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 902/1652/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Кондратової І. Д., Палія В.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016у справі№ 902/1652/13 Господарського суду Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго",про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 15365631,86 грн., не з'явились, не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.10.2014 у справі № 902/1652/13 (суддя Яремчук Ю. О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 ( у складі колегії суддів: Василишин А. Р. - головуючого, Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 ( у складі колегії суддів: Кузьменка М. В. - головуючого, Васищака І. М., Студенця В. І.), позовні вимоги частково задоволено. Стягнуто із Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 138,77 грн. основного боргу, 1508617,14 грн. пені, 2289828,99 грн. штрафу, 661705,03 грн. 3% річних, 59527,94 грн. інфляційних втрат та 67036,16 грн. витрат з оплати судового збору. В частині стягнення 8819489,91 грн. основного боргу провадження припинено з підстав п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В решті позову відмовлено.

Постановою Верховного суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13 (у складі колегії суддів: Шицького І. Б. - головуючого, Барбари В. П., Берднік І. С., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Колесника П. І., Потильчака О. І.) скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2014, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 та постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2015 у частині стягнення 1508617,14 грн. пені, 2289828,99 грн. штрафу, 59527,94 грн. інфляційних втрат, 661705,03 грн. 3 % річних. Справу № 902/1652/13 у частині стягнення 1508617,14 грн. пені, 661705,03 грн. 3 % річних, 59527,94 грн. інфляційних втрат та 2289828,99 грн. штрафу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2014, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 та постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2015 в іншій частині залишено без змін.

Постанову Верховного Суду України мотивовано тим, що судами попередніх інстанції не враховано позицію Верховного суду України, що в разі укладання сторонами у справі з відповідними органами державної влади договорів про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не застосовуються, оскільки такими договорами змінюються строки виконання зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.05.2016 у справі № 902/1652/13 (суддя Тварковський А. А.) в задоволенні позову про стягнення 1508617,14 грн. пені, 2289828,99 грн. штрафу, 59527,94 грн. інфляційних втрат та 661705,03 грн. 3% річних відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що у зв'язку з укладенням договорів про організацію взаєморозрахунків сторонами змінено порядок і строк виконання зобов'язання. Сторонами погоджено відсутність будь-яких претензій після виконання договорів про реорганізацію взаєморозрахунків. Констатуючи проведення повного розрахунку на підставі укладених договорів про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію № 889/517з від 10.12.2012, № 1358/517з від 28.12.2012 та № 238/30 від 17.02.2014, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 902/1652/13 (у складі колегії суддів: Грязнов В. В. - головуючого, Розізнана І. В., Мельник О. В.) рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2016 № 902/1652/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 902/1652/13, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 902/1652/13, і прийняти нове рішення, яким стягнути з КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1508617,14 грн. пені, 2289828, 99 грн. штрафу, 661705, 03 грн. 3% річних, 59527, 94 грн. інфляційних втрат.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між НАК "Нафтогаз України" та КП "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 30.09.2011 укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2414/11 (надалі в тексті - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом відповідно до УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", надалі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Продавець відповідно до п. п. 2.1, 3.1 договору передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 167000 тис.м3 у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.2 договору, ціна за 1000 м3 газу разом з ПДВ складає 1309, 20 грн.

Між сторонами укладено додаткові угоди від 11.10.2011 № 1 та від 01.08.2012 № 2 до договору, якими змінили ціну газу до 1309, 20 грн. з ПДВ, кількість газу, який має поставлятися у 2011 році до 9544 тис.м3 та у 2012 році до 49420 тис.м3.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2, 7.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором. У разі невиконання покупцем вимог щодо розрахунку продавець має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. Крім цього, у разі невиконання покупцем вимог договору щодо розрахунків (п. 6.1 договору), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі невиконання покупцем умов договору, продавець має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Договір та додаткові угоди підписано уповноваженими представниками НАК "Нафтогаз України" і товариства та скріплено відтисками печаток сторін.

На виконання умов договору у жовтні 2011 року, вересні-грудні 2012 року НАК "Нафтогаз України" поставило, а підприємство прийняло природний газ на загальну суму 62914496, 23 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2011 за газ спожитий у жовтні 2011 року на суму 12494809, 73 грн.; від 31.10.2011 за газ спожитий у жовтні (з 11 по 31 жовтня) 2011 року на суму 138, 77 грн.; від 30.09.2012 за газ спожитий у вересні 2012 року на суму 3688343, 70 грн.; від 25.12.2012 за газ спожитий у жовтні 2012 року на суму 8649887, 01 грн.; від 30.11.2012 за газ спожитий у листопаді 2012 року на суму 14124312, 05 грн.; від 21.12.2012 за газ спожитий у грудні 2012 року на суму 23957004, 97 грн.

Відповідачем 06.11.2013 здійснено частковий розрахунок за природний газ на загальну суму 54094 867, 55 грн., що підтверджується довідками про операції, довідкою про сальдо, копіями платіжних доручень, виписками з банку по рахунках, реєстрами платежів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.07.2012, залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 та Вищого господарського суду України від 01.11.2012 у справі № 17/25/2012/5003 позов задоволено.

Стягнуто із Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6458262,05 грн. боргу, 513367,38 грн. пені, 452078,34 грн. 7% штрафу, 67296,03 грн. інфляційних, 99129,59 грн. 3% річних та 64380,00 грн. витрат з оплати судового збору. Пеню, штраф, інфляційні втрати та 3 % річних, заявлені до стягнення позивачем у справі № 17/25/2012/5003 нараховано по 10.05.2012.

Зобов'язання з повної та своєчасної оплати за поставлений газ підприємство виконало частково, внаслідок чого сума основного боргу за спожитий відповідачем природний газ станом на 06.11.2013 - дату подання позову становила 8819628, 68 грн.

За загальний період прострочення з листопада 2011 року по листопад 2013 року позивачем нараховано на підставі ст. 625 ЦК України - 130417, 83 грн. інфляційних втрат та 666883, 47 грн. 3 % річних, а на підставі п. 7.2 договору - 2226883, 82 грн. пені та 3521818, 06 грн. 7 % штрафу.

Між територіальним органом Казначейства у Вінницькій області, Головним фінансовим управлінням Вінницької ОДА, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради, підприємством та ПАТ НАК "Нафтогаз" 10.12.2012 та 28.12.2012 укладено договори № 889/517з та № 1358/517з про організацію взаєморозрахунків і погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалася органами державної влади чи місцевого самоврядування, предметом яких була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (далі - договір про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію).

Під час провадження у місцевому господарському суді між територіальний органом Казначейства у Вінницькій області, Головним фінансовим управлінням Вінницької ОДА, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради, підприємством та ПАТ НАК "Нафтогаз" 17.02.2014 укладено договір № 238/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Відповідно до умов усіх зазначених договорів, а саме: п. п. 2, 11, 16 - сторони зобов'язано не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а також засвідчено, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договори про організацію взаєморозрахунків підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток всіх сторін.

На виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків № 238/30 від 17.02.2014 підприємством перераховано на рахунок НАК "Нафтогаз України" 8819489, 91 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.04.2014 № 1.

Господарськими судами встановлено, що предметом даного спору є стягнення заборгованості і штрафних санкцій за договором поставки.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі правила встановлено ст. 174 ГК України.

Судами встановлено, що з моменту укладення договору 30.09.2011 між сторонами виникли відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, які містять ст. 265 ЦК України та ст. ст. 712, 714 ЦК України: коли одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України факт отримання відповідачем природного газу зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити його вартість.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що з моменту укладення договорів від 10.12.2012 № 889/517з та від 28.12.2012 № 1358/517з та від 17.02.2014 № 238/30 про організацію взаєморозрахунків між сторонами припинено відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, натомість виникли відносини з організації взаєморозрахунків, в силу яких розрахунок за поставлений природний газ, відбувся після укладення вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків у порядку і строки, передбачені цими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Судами встановлено, що умовами договорів про організацію взаєморозрахунків передбачалось не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але й змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до підпунктів 2 пункту 11 цих договорів сторони зобов'язалися до проведення взаєморозрахунків не вчиняти дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу.

Уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторонами у такий спосіб змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Договорами про організацію взаєморозрахунків не передбачено можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

Відповідно до пункту 16 сторонами погоджено, що після виконання умов вказаних договорів сторони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Апеляційний суд дійшов до правильного висновку, що вимоги про стягнення 130417, 83 грн. інфляційних втрат та 666883, 47 грн. 3 % річних, а також 2226883, 82 грн. пені та 3521818, 06 грн. штрафу за несвоєчасну оплату поставленого природного газу, заявлені на підставі п. п. 7.1, 7.2 договору та ст. 625 ЦК України є безпідставними, оскільки позивачем своєчасно погашено заборгованість в сумі 8819628, 68 грн. на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків.

Судами встановлено, що позивачем 12.11.2013 сплачено 138,77 грн. залишку суми основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № ПП-9440605.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відсутні належні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму основного боргу.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України у справах № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, № 5011-35/1271-2012, а також у постанові Верховного суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, яка відповідно до ст.11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 902/1652/13 Господарського суду Вінницької області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 902/1652/13 Господарського суду Вінницької області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 902/1652/13 Господарського суду Вінницької області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 902/1652/13 Господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Кондратова І. Д. Палій В. В.