ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 922/853/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Харківської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 рокуу справі№ 922/853/15 Господарського суду Харківської області за позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Трест Профіт" простягнення 130 363,53 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Караван Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Профіт" про стягнення з останнього збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в розмірі 130 363,53 грн. та судових витрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р., в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Харківська міська рада звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга обґрунтована тим, що судами невірно застосована ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки замовник будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Як зазначає позивач, невиконання відповідачем обов'язку щодо укладення договору призвело до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що є підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в розмірі 130 363,53 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.03.11 набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", на який посилається позивач у позовній заяві. Стаття 40 цього Закону, набрала чинності одночасно з набранням чинності цим Законом (з 12.03.11), за виключенням норми, встановленої частиною третьою та абзацом сьомим частини дев'ятої статті 40, яка набрала чинності з 01.01.13.

Частинами 2 та 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Відповідно до абзацу першого ч.9 ст. 40 вказаного Закону, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. 01.01.13 набрав чинності абзац сьомий частини дев'ятої статті 40 Закону, в якому визначено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804 та від 22.05.2013 р. № 319, затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (далі - Порядок), який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів, порядок розрахунку розміру величини пайового внеску та відповідальність за ухилення від укладення вказаних договорів.

За п.1.6 Порядку будівництво - нове будівництво, реконструкція, реабілітаціяю, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва, а об'єкти будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси.

Згідно п.1.5 Порядку пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою до Департаменту не пізніше, ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Листом №23-11/6294/6-11 від 22.07.11 "Про пайову участь забудовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів" Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надало роз'яснення, відповідно до яких нормами абзацу першого частини дев'ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" про те, що договір по пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має укладатися до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, вищевикладеними правовими нормами встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Договір є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м.Харкова.

Факт прийняття об'єкта будівництва відповідача в експлуатацію підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 06.12.2013 р. за № ХК 202133391345, згідно якої було збудовано громадський будинок - нежитлова будівля літ. "А-1" (кафе) за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 8-А, загальною площею 129,0 кв.м..

Замовником будівництва за Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Профіт".

Листами управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 03.02.2014 р. № 53/0/124-14, від 05.03.2014 р. № 138/0/124-14 та від 07.05.2014 р. № 333/0/124-14 ТОВ "Тест профіт" було повідомлено останнього про необхідність виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та направлено на підписання проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Відповідачем було направлено на адресу позивача відповіді від 14.04.2014 р. № 10, від 10.06.2014 р. № 11 про те, що згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 06.12.2013 р. за № ХК 202133391345, вартість всіх основних фондів, що приймаються до експлуатації 143,00 тис. грн., а тому величина пайової участі не може перевищувати 10 % від вказаної суми, та буде становити 14300,00 грн.

Крім того, відповідачем листом від 07.07.2014 р. за № 17 на адресу Департаменту економіки та комунального майна направлено копію загального зведеного кошторису будівництва реконструкції нежитлової будівлі літ. А-1 (кафе) по вул. Римарській, 8-А в м. Харкові з посиланням на декларацію готовності об'єкта до експлуатації від 06.12.2013 р. № ХК 202133391345, якою об'єкт будівництва: громадський будинок - нежитлова будівля літ. "А-1" (кафе) за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 8-А, загальною площею 129,0 кв.м, прийнято до експлуатації.

Позивач, звертаючись с даним позовом до суду, зазначив, що дії забудовника щодо ухилення від укладання договору пайової участі та несплати останнім розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, порушують права та інтереси територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на отримання вказаних коштів, які мають використовуватися для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення; відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) відповідача, отже, цивільна відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків в даному випадку не може настати.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За ст. 623 Цивільного кодексу України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 у справі № 3-72 гс 12).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Принагідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки, тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але самий факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Вжиті кредитором заходи з метою отримання доходів є критерієм визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди.

Оскільки між Департаментом економіки та комунального майна та відповідачем договір про пайову участь не укладався, відповідні зобов'язальні правовідносини не виникли, то суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для кваліфікації орієнтовної суми пайового внеску як упущеної вигоди позивача та відмовили в задоволенні позову.

В разі існування факту ухиляння відповідача від сплати пайового внеску, позивач не позбавлений був права вживати заходів до спонукання відповідача укласти відповідний договір або застосувати важелі впливу на замовника будівництва чи його контролю, оскільки це в інтересах позивача.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів, що ним вживалися заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема, позивач не звертався з позовом про спонукання відповідача до укладення договору про пайову участь.

Відповідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в розмірі 130 363,53 грн., оскільки відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) відповідача, отже, цивільна відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків в даному випадку не може настати.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року у справі № 922/853/15 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова