ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 916/2639/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиМалого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція"на постановувід 14.04.2015 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/2639/14господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави до відповідача:1. Кілійської районної державної адміністрації; 2. Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаКілійської районної радипровизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянкув судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третьої особи:Попенко О.С. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України) не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області (головуючий суддя Степанова Л.В., судді - Лічман Л.В., Погребна К.Ф.) від 02.02.2015 у справі №916/2639/14 позов Заступника прокурора Одеської області задоволено; визнано незаконним та скасовано розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Одеської області від 15.12.2004 №745 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду Малому приватному підприємству "Еко-Тур-Центр "Венеція" із земель водного фонду, що перебувають в запасі на території Вилківської міської ради"; визнано недійсним договір оренди землі загальною площею 149,54 га в т. ч. 79,53 га - пасовищ, 62,96 га - під водою, 7,02 га - під гідротехнічними спорудами (гребля) та 0,03 га забудованих земель, із земель водного фонду, що перебувають в запасі на території Вилківської міської ради (о. Сабош), укладений 24.12.2004, між Кілійською районною державною адміністрацією та Малим приватним підприємством "Еко-Тур-Центр "Венеція"; зобов'зано Мале приватне підприємство "Еко-Тур-Центр "Венеція" повернути земельну ділянку загальною площею 149,54 га в т.ч. 79,53 га пасовищ, 62,96 га - під водою, 7,02 га - під гідротехнічними спорудами (гребля), що знаходиться на території Вилківської міської ради (о. Сабош) до земель Вилківської міської ради; стягнуто з Кілійської районної державної адміністрації до державного бюджету України через ГУДКСУ в Одеській області судовий збір у розмірі 1 827,00 грн; стягнуто з Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція" до державного бюджету України через ГУДКСУ в Одеській області судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Величко Т.А., судді - Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.) від 14.04.2015 пункти 1, 2, 5, 6 рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2015 у справі №916/2639/14 скасовано; позов Заступника прокурора Одеської області задоволено частково; у визнанні незаконним та скасуванні розпорядження Кілійської РДА Одеської області від 15.12.2004 №745 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду Малому приватному підприємству "Еко-Тур-Центр "Венеція" із земель водного фонду, що перебувають у запасі на території Вилківської міської ради" відмовлено; в решті судове рішення залишено без змін; стягнуто з Кілійської РДА Одеської області та Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція" до державного бюджету України по 1827,00 грн судового збору.

В касаційній скарзі позивач просить повністю скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 в частині залишення рішення без змін та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.271.1, 271.2 ст.271 Податкового кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України (ГК України), ст.ст.120, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (ЗК України), ст.46, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.

Відповідачі та третя особа не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Кілійської районної державної адміністрації, Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кілійська районна рада про визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації №745 від 15.12.2004, визнання незаконним договору оренди землі від 24.12.2004, укладеного між Кілійською РДА та Малим приватним підприємством "Еко-Тур-Центр "Венеція"; зобов'язання Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція" повернути земельну ділянку загальною площею 149,54 га, в тому числі 79,53 га - пасовищ, 62,96 га - під водою, 7,02га - під гідротехнічними спорудами (гребля), що знаходяться на території Вилківської міської ради (о. Сабош), вартістю 1110091,29 грн до земель запасу Вилківської міської ради.

Судами встановлено таке.

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 15.12.2004 №745 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду МПП "Еко-Тур-Центр "Венеція" із земель водного фонду, що перебувають в запасі на території Вилківської міської ради", було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки довгострокову оренду терміном на 49 років МПП "Еко-Тур-Центр "Венеція" для сінокосіння та рибогосподарських потреб; надано МПП "Еко-Тур-Центр "Венеція" земельну ділянку площею 149,54 га в т.ч. 79,53 га пасовищ, 62,96 га під водою, 7,02 га під гідротехнічними спорудами (гребля) та 0,03 га забудованих земель в довгострокову оренду терміном на 49 років для сінокосіння та рибогосподарських потреб із земель водного фонду, що перебувають в запасі на території Вилківської міської ради (острів Сабош); встановлено орендну плату 3738,5 гривень в рік (25 гривень за один гектар); орендну плату вносити в два строки: 1/2 частини річної суми до 1 серпня, а остання частина - до 1 листопада.

24.12.2004 між Кілійською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та МПП "Еко-Тур-Центр "Венеція" (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду, що перебувають в запасі на території Вилківської міської ради (о. Сабош). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 149,54 га в т. ч. 79,53 га - пасовищ, 62,96 га - під водою, 7,02 га - під гідротехнічними спорудами (гребля) та 0,03 га забудованих земель.

Відповідно до п.2 договору оренди землі нормативна грошова оцінка не проводилась.

Договір укладено на 49 років (п.3).

Пунктом 4, 5 договору від 24.12.2004 встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 3738,5 грн в рік з розрахунку 25 грн за 1 га.

Договір зареєстрований у Кілійському районному відділі Одеської регіональної філії Ц ДЗК 24.12.2004, запис № 040452200003.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду МПП "Еко-Тур-Центр "Венеція" було передано земельну ділянку в натурі згідно плану землекористування в розмірі 149,54 га.

Позовні вимоги в частині визнання спірного договору оренди недійсним вмотивовано приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, позаяк останній в порушення приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; укладення договору без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки створило умови спричинення шкоди фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

Касаційна інстанція зазначає таке.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, з чого вбачається, що юридичне закріплення свободи договору не є беззастережним. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення прав і обов'язків учасників правочину, то зміст правочину складають як права та обов'язки, щодо яких відбулося відповідне волевиявлення, так і особи, зазначені в якості учасників правочину. Щоб з'ясувати, чи суперечить спірний правочин Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судам слід дослідити умови укладеного правочину, склад учасників правочину та перевірити з урахуванням підстав поданого позову, чи відповідають взаємні права та обов'язки, набуті в результаті правочину, визначеним законодавчо для відповідних правовідносин та чи надає у цих правовідносинах законодавець можливість відступу від усталеного правового регулювання.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі.

Об'єктом оренди землі є земельна ділянка, як окремо визначений індивідуальний об'єкт. За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Водночас за підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на час укладення спірного договору), орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. За змістом пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу орендна плата встановлюється в договорі оренди з урахуванням мінімальних та граничних обмежень її розміру, наведених у зазначеному пункті.

Для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (частина 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка за станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції); за частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

При цьому за частиною 3 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій"; склад осіб, що можуть бути замовниками та розробниками документації із землеустрою, визначено статтею 26 Закону України "Про землеустрій". Статтею 22 зазначеного Закону передбачено, що підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом. Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод, для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, справляння державного мита та в інших випадках, визначених законом (стаття 38 Закону).

З наведених вище положень вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", частині 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

За таких обставин є правомірним висновок судів про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним спірного договору а також наслідків такого визнання у вигляді повернення земельної ділянки до земель Вилківської міської ради (т.1 а.с.20).

Посилаючись на передбачену підпунктом 271.1.2 статті 271 Податкового кодексу України можливість обчислення земельного податку щодо земельних ділянок, грошову оцінку яких не проведено, за їх площею, відповідач залишив поза увагою, що спір стосується не обчислення податку щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, а визначення орендної плати при наданні земельної ділянки.

В частині відмови в позові постанова суду апеляційної інстанції не оскаржена.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі № 916/2639/14 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк