ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/29246/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року у справі №910/29246/14 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Галс-К" Угода про спільну діяльність до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галс-К Лтд", про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

Позивача: Чернікова О.С., дов. № 262-07/15 від 22.07.2015 року,

Пахомов Ю.О., дов. № 261-07/17 від 22.07.2015 року,

Відповідача 1: Бєлячкова О.В., дов. № 2-261 від 29.12.2014 року,

Відповідача 2: Букоємський Р.В., дов. № 14-138 від 13.05.2014 року,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Галс-К" Угода про спільну діяльність (далі - ПрАТ "Галс-К", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрасгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз", Відповідач 1), Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Відповідач 2), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галс-К Лтд" (далі - ТОВ "Галс-К Лтд", Третя особа), про зобов'язання не чинити ПрАТ "Галс-К" перешкоди у здійсненні його права розпорядження (продажу, передачі) природного газу у обсязі 5745,016 тис. м.куб., у тому числі, зобов'язати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" включити в баланс надходження та розподілу природного газу по Україні, природний газ у обсязі 5745,016 тис. м.куб., який зберігається у підземному сховищі газу ПАТ "Укртрансгаз" та який був проданий від ПрАТ "Галс-К" до ТОВ "Галс-К Лтд".

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року, позов ПрАТ "Галс-К" задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Укртрансгаз", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 202, 509, 598, 626, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 15 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі - ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу"), ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Галс-К", відмовити.

Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у поданих до суду касаційної інстанції письмових поясненнях вказував на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм діючого законодавства, зокрема: ст.ст. 35, 42 ГПК України, п. 14 ч. 1 ст. 1 та ст.ст. 11, 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", п.п. 2.1., 2.2.1, 3.1., 3.2. Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам, затверджений Наказом Міністерства палива та енергетики України № 920 від 26.11.2012 року.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.04.2013 року між ПАТ "Укртрансгаз" (Виконавець) та ПрАТ "Галс-К", що діє від імені Спільної Діяльності відповідно до Угоди про спільну діяльність щодо ведення робіт на родовищах ВАТ "Укрнафта", включаючи умови повного фінансового ризику окремих учасників від 07.09.2001 року (Замовник), було укладено договір № 1304006910 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу (далі - Договір № 1304006910), відповідно до умов якого (розд. І) Виконавець зобов'язався протягом строку, визначеного Договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ (далі - Газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому Замовником, та повернути Замовнику газ у кількості, визначеній у Договорі, а Замовник зобов'язався внести плату за послуги зі зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені Договором строки.

Згідно п. 2.1. Договору № 1304006910, Замовник передає Виконавцю Газ на зберігання, у тому числі страховий запас Газу, у таких обсягах: 6000,0 тис. куб.м - обсяг Газу Замовника, що закачується в ПСГ у поточному сезоні зберігання (період з 16 квітня 2013 року по 15 квітня 2014 року); 3000,0 тис. куб.м - обсяг газу в ПСГ, на який Замовник набуває право власності в ПСГ; 1164,270 тис. м.куб. - обсяг Газу Замовника, який залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16 квітня 2012 року по 15 квітня 2013 року). У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу Газу Замовника на кінець минулого сезону зберігання, останній залишає його в ПСГ Виконавця на зберігання в поточному сезоні зберігання, що оформлюється сторонами відповідно до пункту 2.15 договору.

При чому, пунктом 2.7. Договору № 1304006910 передбачалось, що відбір Газу із ПСГ здійснюється в період відбору Газу, який починається, як правило, з 1 жовтня 2013 року і закінчується 15 квітня 2014 року.

Крім того, 16.04.2014 року між ПАТ "Укртрансгаз" (Замовник) і ПрАТ "Галс-К" (Виконавць) було укладено договір № 1404000159 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу (далі - Договір №1404000159), за яким (розд. І) Виконавець зобов'язався протягом строку, визначеного Договором, зберігати в ПСГ природний газ (далі - Газ), у тому числі страховий запас Газу, переданий йому Замовником, та повернути Замовнику Газ у кількості, визначеній у Договорі, а Замовник зобов'язався внести плату за послуги зі зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені Договором строки.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 1404000159, Замовник передає Виконавцю Газ на зберігання, у тому числі страховий запас Газу, у таких обсягах: 6000,0 тис. м.куб. - обсяг Газу Замовника, що закачується в ПСГ у поточному сезоні зберігання (період з 16 квітня 2014 року по 15 квітня 2015 року); 5745,016 тис. м.куб. - обсяг Газу Замовника, який залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16 квітня 2013 року по 15 квітня 2014 року).

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 03.01.2014 року між ПрАТ "Галс-К" (Продавець) і ТОВ "Галс-К ЛТД" (Покупець) було укладено договір № 32-У/Г купівлі-продажу природного газу у ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" (далі - Договір № 32-У/Г), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Продавець зобов'язався передати в період до 15.04.2014 року в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз", а Третя особа зобов'язалась прийняти та оплатити природний газ з ресурсів ПрАТ "Галс-К" (далі - Газ), на умовах даного Договору.

В п. 2.1. Договору № 32-У/Г сторони визначили, що кількість Газу, який підлягає передачі в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" Продавцем Покупцю за даним Договором складає 6000,00 тис. м.куб. орієнтовно.

При чому, пунктом 3.1. Договору № 32-У/Г встановлювалось, що Продавець передає Газ в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" в період до 15 квітня 2014 року, який належить йому на правах власності, а Покупець приймає Газ на умовах Договору. Датою переходу права власності на Газ є дата підписання накладної на передачу газу від Продавця Покупцю.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 32-У/Г, оплата за газ здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця в два етапи: передплати у розмірі 9000000,00 грн.; суми, що дорівнює вартості обсягу газу, який фактично передано Покупцю, зменшеної на суму передплати, протягом 45 днів з дня передачі газу за накладною Покупцю.

На виконання умов Договору № 32-У/Г, 27.03.2014 року Третьою особою на розрахунковий рахунок Позивача було перераховано авансовий платіж за проданий Газ.

Крім того, як видно з матеріалів справи, у листі № 21/14-ОДУ від 20.03.2014 року Позивач, з посиланням на Договір № 1304006910, просив Відповідача 1 узгодити передачу Третій особі у березні 2014 року проданого ним Газу, однак листом за № 3221/64-064 від 18.04.2014 року Відповідач 1 відмовив Позивачу у такому погодженні мотивуючи це тим, що Газ, який був закачаний в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" у період з січня 2013 по лютий 2014 року не включався у розрахункові баланси надходження та розподілу природного газу в Україні оператором ЄГТСУ, функції якого в цей період на підставі Наказу Міністерства палива та енергетики України № 463 від 05.11.2010 року було покладено на НАК "Нафтогаз України", яка одночасно є уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України. У зв'язку з цим, Відповідач 1 звертав увагу на необхідність отримання дозволу на передачу (реалізацію) газу не для потреб населення у Відповідача 2.

В матеріалах справи також наявний лист Позивача № 28/14 від 04.04.2014 року на адресу Відповідача 2 про видачу відповідного розпорядження щодо прийому-передачі Газу в обсязі 5356,157 тис. м.куб. в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" у березні 2014 року.

Разом з тим, 14.04.2014 року між Позивачем та Третьою особою, як це передбачалось умовами Договору № 32-У/Г, було складено та підписано видаткову накладну № 1-Г від 14.04.2014 року про передачу 5745,016 тис. м.куб. Газу загальною вартістю 19079198,14 грн., а 23.04.2014 року Позивач звертався до Відповідача 1 з листом № 19, у якому просив узгодити передачу Третій особі природного газу у квітні 2014 року в обсязі 5745,016 тис. м.куб. з ресурсів НГВУ "Чернігівнафтогаз".

У свою чергу, Відповідач 1 у своєму листі № 5221/64-064 від 19.06.2014 року повідомив Позивача про необхідність погодження прийому-передачі природного газу в ПСГ, як з ним, так і з Відповідачем 2, як уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України.

Вимогами ПрАТ "Галс-К" у даній справі є зобов'язання ПАТ "Укртрансгаз" і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не чинити перешкоди у здійсненні його права розпорядження (продажу, передачі) природного газу у обсязі 5745,016 тис. м.куб., у тому числі, зобов'язати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" включити в баланс надходження та розподілу природного газу по Україні, природний газ у обсязі 5745,016 тис. м.куб., який зберігається у ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" і був проданий ним ТОВ "Галс-К Лтд" за Договором № 32-У/Г, з посиланням на ст.ст. 316, 319, 321, 392, 509, 510, 525, 526, 527, 610, 938, 949, 953 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", і на те, що Відповідачі порушують його право, як власника майна - природного газу в зазначеному обсязі, вільно розпорядження цим майном, у тому числі - передавати його у власність іншим суб'єктам господарювання на підставі договорів поставки та/або купівлі-продажу природного газу.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 509, 525, 526, 527, 599, 629, 936, 938, 944, 949, 953 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", встановивши, що Позивач, на підставі Договору №1304006910 передав Відповідачу 1 на зберігання природний газ, який в наступному за Договором № 32-У/Г був проданий Третій особі, тоді як Відповідачі у справі відмовляються передати та підписати з Позивачем відповідні акти приймання-передачі такого газу для його подальшої поставки Покупцю, тобто - Третій особі, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, судові рішення попередніх інстанцій у повній мірі вказаним вимогам не відповідають, у зв'язку з наступним.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а статтею 599 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Поряд з цим, згідно положень ст.ст. 13, 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

При цьому, статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В даному випадку, як зазначалось вище, ПрАТ "Галс-К", звертаючись до господарського суду з позовом до ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання не чинити перешкоди у здійсненні його права власності, зобов'язавши ПАТ "НАК "Нафтогаз України" включити в баланс надходження та розподілу природного газу по Україні, природний газ у обсязі 5745,016 тис. м.куб., який зберігається у ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" за Договором № 1304006910, що був проданий ним ТОВ "Галс-К Лтд" за Договором № 32-У/Г, з посиланням на положення ст.ст. 316, 319, 321, 392, 509, 510, 525, 526, 527, 610, 938, 949, 953 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", вказувало на те, що Відповідачі порушують його право, як власника вказаного майна, вільно розпорядження цим майном, у тому числі - передавати його у власність іншим суб'єктам господарювання на підставі договорів поставки та/або купівлі-продажу природного газу.

Поряд з цим, задовольняючи у повному обсязі позов ПрАТ "Галс-К", суд першої інстанції, з урахуванням предмету позову та вимог, що заявлялись Позивачем, а також представленим доказам у справі, в порушення вимог ст.ст. 43 та 84 ГПК України, не врахував того, що вимоги Позивача зводяться фактично до зобов'язання Відповідача 2 включити в баланс надходження та розподілу природного газу по Україні природний газ у обсязі 5745,016 тис. м.куб., який, як вказує сам Позивач, знаходиться на зберіганні за Договором № 1304006910 у Відповідача 1, проти чого заперечували Відповідачі у справі, тоді як свої вимоги Позивач обґрунтовував власне порушенням з боку останніх його права, як власника майна, вільно розпоряджатись належним йому майном - природнім газом у обсязі 5745,016 тис. м.куб., не вказуючи втім - у чому саме полягали такі, на його думку, протиправні дії (бездіяльність) кожного з Відповідачів і яким чином це узгоджуються з обраним ним способом захисту порушеного права, яке, крім того, згідно доводів Позивача, взагалі не визнається Відповідачами.

При цьому, місцевий господарський суд так і не з'ясував належним чином - чи обраний в такому випадку Позивачем спосіб захисту цивільних прав відповідає приписам ст. 16 ЦК України та, з урахуванням представлених доказів у справі, не дав останнім у повній мірі належну правову оцінку, не з'ясувавши також - чи заявлений у справі позов відповідає вимогам ст. 15 цього ж Кодексу, оскільки згідно умов укладеного між ним і Третьою особою 03.01.2014 року договору купівлі-продажу природного газу № 32-У/Г, визначених у його пункті 3.1., як про що зазначалось вище, датою переходу права власності на Газ є дата підписання накладної на передачу газу від Позивача до Третьої особи, в той час, як згідно пояснень самого Позивача та представлених ним доказів, 27.03.2014 року на його розрахунковий рахунок Третьою особою було перераховано за Газ авансовий платіж за вказаним Договором, а 14.04.2014 року було передано і, водночас, Третьою особою - прийнято у власність 5745,016 тис. м.куб. газу загальною вартістю 19079198,14 грн., згідно видаткової накладної № 1- Г від 14.04.2014 року, підписаною сторонами угоди про купівлю-продаж.

Отже, встановлюючи, що Позивач є власником майна - 5745,016 тис. м.куб. природного газу, який перебував на зберіганні у Відповідача, та який був проданий Третій особі, суд першої інстанції, припустився суперечливих та передчасних висновків у своєму рішенні і, водночас, не врахував того, що в даному випадку вимоги про зобов'язання не чинити перешкоди у розпорядженні майном заявлені особою, яка фактично не довела наявність у неї права на володіння цим майном, що суперечить, положенням ст.ст. 386 та 391 ЦК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, всупереч ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, також не приділив у повній мірі уваги, як усім обставинам справи, предмету позову і вимогам, які заявлялись Позивачем, а також представленим усім доказам у справі, так і вимогам норм матеріального та процесуального права в контексті правильного вирішення даного спору.

При цьому, зазначаючи у своєму судовому рішенні, що відмова у затвердженні Відповідачами актів приймання-передачі спірного природного газу призвела до порушення права власності Позивача на користування цим газом, та посилаючись на Наказ Міністерства палива та енергетики України № 463 від 05.11.2010 року, що втратив чинність на підставі Наказу цього ж Міністерства № 466 від 20.06.2014 року, яким функції оператора ЄГТСУ було покладено на Відповідача 2, суд апеляційної інстанції припустився ще й невірних висновків про те, що на момент виникнення спірних правовідносин Відповідач 2 був уповноваженою особою на включення спірного обсягу газу у розрахункові баланси надходження та розподілу природного газу в Україні, у зв'язку з чим, зобов'язав останнього включити в баланс надходження та розподілу природного газу по Україні, природний газ у обсязі 5745,016 тис. м.куб., який зберігається у ПСГ ПАТ "Укртрансгаз".

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, з'ясувати підстави, предмет виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін у даній справі, встановити належність чи відсутність підстав для звернення з відповідним позовом та фактичні обставини справи, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року у справі № 910/29246/14 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.