ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/26607/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від прокуратури не з'явилися

від позивача Марченко І.І. (дов. від 18.05.15р.)

від відповідача Рябченко В.О. ( дов. № Д-062/2014 від 28.02.14р., Попічко Р.Р. (дов. № Д-058/2014 від 28.02.14р.)

розглянувши касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.15р.

у справі № 910/26607/14 (господарського суду міста Києва)

за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", м. Київ

про стягнення 76423, 88 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.15р. у справі № 910/26607/14 ( суддя Борисенко І.І.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.15р. (головуючий Гаврилюк О.М., судді Сулім В.В., Коротун О.М.) вказане рішення скасовано, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 64155, 21 грн. 3 % річних та 12037,23 грн. інфляційних втрат; в решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 26.05.15р. скасувати, а рішення від 19.02.15р. залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 47, 33, 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

14.11.08р. між Міністерством оборони України (Комітент) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (Комісіонер) укладено договір комісії № 225/4/123-08ЗР/USE-20.31-381-Д/К-08 (щодо відчуження та реалізації військового майна на зовнішньому ринку), за умовами якого комітент доручив комісіонеру, а комісіонер взяв на себе зобов'язання за комісійну плату від свого імені укласти та виконати на умовах, що не суперечать договору, в інтересах комітента та за рахунок останнього, контракт з покупцем для реалізації на зовнішньому ринку на умовах FCA ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м. Конотоп), відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2000 року виробів (далі - спецвироби) згідно із специфікацією спецвиробів, які передаються комітентом комісіонеру для реалізації покупцю (додаток № 1 до договору) (п.1.1).

Додатком №1 (специфікація) до договору визначено найменування спецвиробів: вертоліт Мі-24Р № 3534624311098 без двигунів, 1983 року виготовлення, місце зберігання - ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м.Конотоп), залишкова вартість 809898, 45 грн., спланована ціна реалізації 152205,05 дол. США; авіадвигун ТВ3-117В № 7087852203119, 1982 року виготовлення, ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м. Конотоп), залишкова вартість 26154 грн., спланована ціна реалізації 4915, 15 дол. США; авіадвигун ТВ3-117В № 7087854303480, 1983 року виготовлення, ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м. Конотоп), залишкова вартість 26154 грн., спланована ціна реалізації 4915, 15 дол. США.

Згідно п. 3.1, для проведення реалізації спецвиробів покупцю комітент зобов'язавася передати комісіонеру, зазначені в додатку № 1 спецвироби на умовах EXW - ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м. Конотоп) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2000 року.

Спецвироби, що передаються за даним договором, зберігають статус державного майна та належать до сфери управління комітента до здійснення комісіонером поставки за визначеними в п. 1.1 договору умовами і підписання між комісіонером та покупцем відповідного акту прийому-передачі спецвиробів.

Момент переходу права власності на спецвироби до покупця не може бути визначено раніше перерахування Покупцем всього платежу за спецвироби на рахунок комісіонера (п.3.2).

За пунктом 4.1, загальна сума договору, за яким комітентом передає для реалізації комісіонеру спецвироби, встановлюється сторонами у розмірі 862206, 45грн., що еквівалентно 148656,28 дол. США і включає залишкову вартість спецвиробів (мінімальну вартість на умовах "франко-склад" згідно з відомістю визначення залишкової вартості військового майна (додаток №5 до договору).

Грошова сума, яку комісіонер зобов'язується перерахувати комітенту від виконання доручення, повинна бути не меншою, ніж 889298,08 грн., що еквівалентно 153327, 26 дол. США ( п. 4.3).

Відповідно п.5.1, за виконання доручення за цим договором комісіонер з коштів, що перераховані покупцем, отримує комісійну плату в гривнях за курсом продажу валютних надходжень на міжбанківському валютному ринку України згідно із пунктом 1.4 договору у розмірі 4,64% (у тому числі ПДВ) від загальної суми коштів, фактично отриманої комісіонером від покупця за реалізовані спецвироби за домовленістю сторін. Моментом відрахування (нарахування) комісійної плати є дата перерахування Комісіонером Комітенту коштів, що належать останньому.

Згідно п. 5.5, кошти, які отримані комісіонером за реалізовані покупцю спецвироби, за виключенням комісійної плати та документально підтверджених сум, понесених комісіонером при організації реалізації покупцю спецвиробів за даним договором (у розмірах, погоджених з комітентом) протягом п'яти банківських днів з дати зарахування коштів на рахунок комісіонера перераховуються у гривнях на реєстраційний рахунок комітента у Державному казначействі України, зазначений у розділі 16 цього договору, з обов'язковою позначкою в платіжному дорученні "Надходження від реалізації військового майна Збройних Сил України за договором №…".

Дату зарахування коштів на рахунок комісіонера, дату продажу валютних надходжень і курс, за яким здійснено їх продаж, комісіонер підтверджує відповідними довідками з банку.

У випадках, коли від покупця на рахунок комісіонера надходить попередня оплата за спецвироби, кошти, які підлягають перерахуванню на рахунок комітента, комісіонер перераховує протягом п'яти банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі спецвиробів від комісіонера до покупця.

Прийом-передачі спецвиробів від комітента до комісіонера (за кількістю та номенклатурою) здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті, визначеному умовами передачі відповідно до п.3.1 договору з оформленням акту прийому-передачі спецвиробів від комітента до комісіонера (п. 6.5)

Згідно п. 6.6, у встановленому порядку укладений акт прийому-передачі спецвиробів від комітента до комісіонера, є підтвердженням повного виконання комітентом зобов'язань за даним договором, в частині, що стосується передачі спецвиробів комісіонеру для їх безпосередньої реалізації покупцю, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.

Відповідно п. 12.1, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.04.2011р. (в редакції додаткової угоди № 5 від 23.03.11р.)

18.03.09р. між відповідачем (Продавець) та ЗАТ "Aviavilta ir Cо" (Литовська Республіка) (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № USE-20.32-27-K/KE на продаж спецвиробів на умовах поставки FCA м. Конотоп, ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" згідно Інкотермс 2000.

10.12.10р., 22.12.10р., 28.12.10р.покупець перерахував на рахунок відповідача 50000 дол. США, 25000 дол. США та 87035 дол. США відповідно.

Листами від 19.01.11р. та 24.01.11р. відповідач проінформував позивача про надходження на рахунок Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" коштів від покупця в сумі 162035 дол. США, що еквівалентно 1289803, 79 грн. за вертоліт Мі-24Р з авіадвигунами IV категорії в кількості 1 одиниці, які передані на реалізацію згідно договору комісії № 225/4/123-08ЗР/USE-20.31-381-Д/К-08 від 14.11.08р.

15.03.11р. уповноваженими представниками комітента та комісіонера підписано акт № 1 прийому-передачі спецвиробів, зазначених у додатку № 1 до договору комісії від 14.11.08р.

15.03.11р. відповідач та покупець підписали акт прийому-передачі спецвиробів, відповідно якого комісіонер передав, а покупець прийняв спецвироби загальною вартістю 162035,35 дол. США згідно додатку № 1 до контракту № USE-20.32-27-K/KE від 18.03.09р.

Відповідач грошові кошти, належні позивачу за договором комісії від 14.11.08р. перерахував платіжними дорученнями від 17.12.12р. № 4497 на суму 1220489, 82 грн. та від 28.01.13р. № 167 на суму 6377,07 грн.

28.11.14р. заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" з позовом про стягнення 64155,21 грн. 3 % річних та 12268,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 23.03.11р. по 17.12.12р та з 23.03.11р. по 28.01.13р., у зв'язку з порушенням строку розрахунку за договором комісії від 14.11.08р.

19.02.15р. відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності при вирішенні спору ( а.с. 105).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.15р. у справі № 910/26607/14 у позові відмовлено повністю, оскільки обов'язок з перерахування позивачу отриманих від покупця грошових коштів почався з 14.12.12р., після фактичної передачі спецвиробів відповідачем покупцеві за актом прийому-передачі від 13.12.12р. В рішенні також зазначено, що заяву Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" про застосування строку позовної давності не розглянуто, оскільки судом встановлені самостійні підстави для відмови у позові.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.15р. вказане рішення скасовано, позов задоволено частково, за здійсненим судом перерахунком з відповідача на користь позивача стягнуто 64155, 21 грн. 3 % річних та 12037,23 грн. інфляційних втрат за вищевказані періоди; в решті позову - відмовлено. Постанова мотивована тим, що після надходження коштів від покупця в повному обсязі 28.12.10р. та підписання акту приймання-передачі спецвиробів від 15.03.11р. без зауважень, у відповідача згідно п. 5.5 договору комісії виник обов'язок перерахувати позивачу належну до сплати суму в строк до 22.03.11р.

Згідно ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 256 ЦК України визначає поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч. 2 ст. 99 ГПК України).

Абзацом 2 п. п. 2.2 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. № 10 визначено, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п.2.3 вищевказаної постанови, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував рішення господарського суду першої інстанції, дійшов правильного висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, проте залишив поза увагою клопотання відповідача від 19.02.15р. про застосування позовної давності, заявлене до винесення рішення у даній справі.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що у відповідності до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржена постанова від 26.05.15р. та рішення від 19.02.15р. підлягають скасуванню, в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.15р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.02.15р. у справі № 910/26607/14 скасувати повністю.

Справу № 910/26607/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова