ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/11994/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Акулової Н.В.(доповідач), Воліка І.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" Тімоніна Олександра Олексійовичана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 рокута рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 рокуу справі№910/11994/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика"провизнання недійсними договорів та стягнення 135 951 059,10 грн.

За участю представників:

від позивача: Кавун В.Ф. (дов.№92 від 10.07.2015 року);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/11994/13 (судді: Полякова К.В., Нечай О.В., Паламар П.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року у справі №910/11994/13 (судді: Калатай Н.Ф., Рябуха В.І., Ропій Л.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/11994/13 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено наявності встановлених законом підстав для визнання спірних Договорів недійсними.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №910/11994/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 05.07.2010 між позивачем та відповідачем, який діяв від власного імені, але за рахунок активів Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу "Київщина 1" укладено договори строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента:

- № 0052/ДС-49.8.1.1-10 (далі Договір 1) відповідно до п. 1.1 якого сторони погодили, що відповідач передає позивачу, а позивач приймає від відповідача на строковий депозитний рахунок № 265860074 грошові кошти в розмірі 210 956 000 грн. та зобов'язався повернути вкладнику суму вкладу 09.07.2013 року (згідно додаткової угоди №1).

Пунктом 2.5 Договору погоджено, що позивач за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п. 1.1 Договору 1, нараховує і сплачує відповідачу проценти у розмірі 16% річних.

- № 0050/ДС-49.8.1.1-10 (далі Договір 2) пунктом 1.1 якого сторони погодили, що відповідач передає позивачу, а позивач приймає від відповідача на строковий депозитний рахунок № 26527072 грошові кошти (вклад) у розмірі 44 022 000 грн. та зобов'язується повернути відповідачу суму вкладу 05.07.2012 року.

Згідно з п. 2.5 Договору 2 позивач за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п. 1.1 Договору 2, нараховує і сплачує відповідачу проценти у розмірі 16% річних.

- № 0049/ДС-49.8.1.1-10 (далі Договір 3) пунктом 1.1 якого сторони погодили, що відповідач передає позивачу, а позивач приймає від відповідача на строковий депозитний рахунок № 26528071 грошові кошти (вклад) у розмірі 38 500 000 грн. та зобов'язується повернути відповідачу суму вкладу 05.07.2012 року.

Згідно з п. 2.5 Договору 3 позивач за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п. 1.1 Договору 3, нараховує і сплачує відповідачу проценти у розмірі 16% річних.

- № 0051/ДС-49.8.1.1-10 (далі Договір 4) пунктом 1.1 якого сторони погодили, що відповідач передає позивачу, а позивач приймає від відповідача на строковий депозитний рахунок № 26526073 грошові кошти (вклад) у розмірі 44 022 000 грн. та зобов'язується повернути відповідачу суму вкладу до 05.07.2012 року.

Згідно з п. 2.5 Договору 4 позивач за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п.1.1 Договору 4, нараховує і сплачує відповідачу проценти у розмірі 16% річних.

За наслідками проведення судової економічної експертизи, спеціалістами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мінвстерства юстиції України складений Висновок за результатами комісійної судово-економічної експертизи №7291/7292-14-45 від 28.11.2014 року, в якому вказано:

- за договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0049/ДС-49.8.1.1-10 від 05.07.2010 загальна сума зобов'язань Банку, з урахуванням відсотків за період з 06.07.2010 року по 04.07.2012 року, складає 50 811 423, 27 грн. у тому числі 38 500 000, 00 грн. - сума депозиту та 12 311 423, 27 грн. - нараховані відсотки;

- за договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0050/ДС-49.8.1.1-10 від 05.07.2010 загальна сума зобов'язань Банку, з урахуванням відсотків за період з 06.07.2010 року по 04.07.2012 року, складає 58 099 233, 18 грн. у тому числі 44 022 000, 00 грн. - сума депозиту та 14 077 233,81 грн. - нараховані відсотки;

- за договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0051/ДС-49.8.1.1-10 від 05.07.2010 загальна сума зобов'язань Банку, з урахуванням відсотків за період з 06.07.2010 року по 04.07.2012 року, складає 58 099 233, 18 грн. у тому числі 44 022 000, 00 грн. - сума депозиту та 14 077 233,81 грн. - нараховані відсотки;

- за договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0052/ДС-49.8.1.1-10 від 05.07.2010 загальна сума зобов'язань Банку, з урахуванням відсотків за період з 06.07.2010 року по 08.07.2013 року, складає 316 740 446, 00 грн. у тому числі 210 956 000, 00 грн. - сума депозиту та 105 784 446,00 грн. нараховані відсотки.

Суди попередніх інстанцій зазначають, що позивач вважає, що під час укладення зазначених договорів банківського вкладу фактично мало місце умисний поділ предмету правочину з розміром загальної суми зобов'язань у сукупності за чотирма договорами, з нарахуванням відсотків - 483 750 335, 63 грн.

Крім того, позивач стверджує, що укладення договорів банківського вкладу є у своїй сукупності значним правочином; вважає, що голова правління банку при підписанні оспорюванних договорів банківського вкладу перевищив свої повноваження, оскільки вони вчиненні на суму, що перевищує 25% капіталу Банку, а тому просить визнати недійсними правочини.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. (п.3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними")

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" капітал банку - власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Даним Законом визначено, зокрема, такі види капіталу банку - статутний та регулятивний.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що пунктом 6.1 Статуту ПАТ "Кредитпромбанк" (у редакції, що діяла станом на дату укладення спірних правочинів) визначено розмір статутного капіталу у сумі 1 838 334 700 грн. Регулятивний капітал банку включає основний (статутний капітал та розкриті резерви) і додатковий капітал.

Висновком експерта підтверджено, що згідно балансу ПАТ "Кредитпромбанк", станом на 31.12.2009, розмір статутного капіталу банку складає 1 351 061 тис. грн.; згідно п. 32 Приміток до річної фінансової звітності ПАТ "Кредитпромбанк" за 2009 рік розмір Регулятивного капіталу банку станом на 31.12.2009 складає 1 716 400 тис. грн.; розмір власного капіталу ПАТ "Кредитпромбанк" згідно балансу банку станом на 31.12.2009 складає 1 263 607 тис. грн.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладення спірних правочинів не потребує погодження Наглядової ради, оскільки розмір зобов'язань за кожним окремим договором строкового банківського вкладу не перевищує 25% капіталу банку - 1 351 061 000, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, фактично, прийняв до виконання спірні договори, а саме прийняв від відповідача в якості вкладів грошові кошти у розмірах, передбачених умовами договору та здійснив їх облік на відкритих депозитних рахунках відповідача, здійснював нарахування відсотків за користування залучених депозитних коштів.

Крім того, суди попередніх інстанцій посилаються на експертний висновок №7291/7292/14-45, в якому зазначено, що банком на користь ТОВ "КУА "Практика" 05.07.2012 року здійснено повернення депозиту та сплачено відсотки:

- за договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0049/ДС-49.8.1.1-10 у розмірі 38 500 000, 00 грн. та відсотки за період 06.07.2010-04.07.2012 у розмірі 12 311 423, 27 грн;

- за договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0050/ДС-49.8.1.1-10 у розмірі 44 022 000, 00 грн., та відсотки за період 06.07.2010 - 04.07.2012 у розмірі 14 077 233,81 грн;

- за договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0051/ДС-49.8.1.1-10 у розмірі 44 022 000, 00 грн. та відсотки за період 06.07.2010-04.07.2012 у розмірі 14 077 233,81 грн.

Вказані суми виплачені Банком у повному обсязі та вказаний факт відповідачем не заперечується.

За договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0052/ДС-49.8.1.1-10 банком виконано зобов'язання щодо повернення частково, а саме у розмірі 95 485 169,47 грн.

Тому суди попередніх інстанцій, посилаючись на ст.599 ЦК України дійшли висновку, про припинення виконання зобов'язання банку за договорами строкового банківського вкладу №0049/ДС-49.8.1.- 10, №0050/ДС-49.8.1.- 10, №0051/ДС-49.8.1.- 10.

Дії позивача з виконання спірних Договорів (повернення грошового вкладу та виплата відсотків за користування) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.08.2014 (справа №5013/492/12).

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно статуту позивача виконавчим органом Банку є Правління, яке здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку та несе відповідальність за ефективність роботи позивача згідно з принципами та порядком, встановленим Статутом, рішеннями Загальних зборів та Наглядової ради (п. 12.1); у межах своє компетенції Правління діє від імені Банку і підзвітне Загальним зборам та Наглядовій раді (п.12.2 Статуту); голова Правління, зокрема, має право без довіреності діяти від імені Банку, відповідно до рішень Правління, у тому числі представляти інтереси Банку, та вчиняти правочини від імені Банку. (п.п. 12.7.39.1, 12.7.39.2);

Судами попередніх інстанцій зазначено, що виходячи з Статуту позивача, його колегіальним виконавчим органом є Правління, яке очолює голова Правління, який, в свою чергу, діє від імені позивача без доручення та наділений повноваженнями на укладення договорів.

Спірні договори з боку позивача підписані головою Правління Леонідовим В. Д., який на вказану дату правомірно обіймав зазначену посаду, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами своїх вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що вимога позивача про застосування реституції не підлягає задоволенню, оскільки суд не вбачає наявності підстав для визнання недійсними Договорів строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента №0049/ДС-49.8.1.- 10, №0050/ДС-49.8.1.- 10, №0051/ДС-49.8.1.- 10, №0052/ДС-49.8.1.- 10.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/11994/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: Н.В. Акулова

І.М. Волік