ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/1120/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"на постановувід 17.06.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/1120/15-ггосподарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Автопрофсервіс АТР"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"; 2. Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія АСКА"простягнення 29 144,87 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Блохіна Н.В. (договір б/н від 28.08.2014) 1. Козак О.Д. (довіреність № 1927 від 10.11.2014) 2. не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мельник В.І.) від 06.04.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді - Лобань О.І., Майданевич А.Г.) від 17.06.2015, у справі №910/1120/15-г позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" на користь Приватного підприємства "Автопрофсервіс АТР" суму заборгованості в розмірі 22 904,00 грн - понесених витрат, 2998,23 грн - пені, 4924,36 грн - інфляційних втрат, 506,40 грн - 3% річних, 1699,11 грн - судового збору, 6510 грн - вартості адвокатських послуг.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.22, 611, ч.1 ст.623, ст.ст.627, 629 ЦК України, ч.1 ст.43, ст.47 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Відповідач-2 не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Автопрофсервіс АТР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення 22904,00 грн завданої шкоди, 3146,32 грн пені, 2725,58 грн інфляції, 368,97 грн річних, а всього 29144,87 грн. За ініціативою суду до участі у справі було залучено в якості відповідача-2 ЗАТ УАСК "АСКА". Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких відповідач-2 відмовив відповідачу-1 у виплаті страхового відшкодування по факту завдання пошкоджень предмету лізингу, переданого відповідачем-1 позивачу по договору лізингу, та по факту дорожньо-транспортної пригоди за участі цього предмету лізингу; відповідач-1 не задовольнив претензію позивача, що завдало позивачу збитки в сумі 22904,00 грн, яка становить вартість відновлюваного ремонту предмету лізингу, оплаченого останнім за власний рахунок. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.22, 526, 611, 625, 806 ЦК України, ст.ст.193, 224 ГК України, ст.9, ч.2 ст.10, ч.1 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягнувши з відповідача-1 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 22904,00 грн понесених витрат, 2998,23 грн пені, 4924,36 грн інфляційних втрат, 506,40 грн трьох процентів річних, суди виходили із того, що оскільки договір страхування пошкодженого транспортного засобу від 22.10.2013 №3285830 було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2, а позивач взагалі не є стороною за даним договором, при цьому вигодонабувачем за даним договором також є не позивач, а ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", то відшкодувати збитки, понесені відповідачем, внаслідок пошкодження в ДТП автомобілю "Форд" д.н.з. АА 5486 КТ має саме відповідач-1, а не відповідач-2, оскільки позивач не має права на страхове відшкодування згідно договору №3285830 від 22.10.2013, позаяк не є вигодонабувачем у розумінні вказаного договору страхування.

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Відповідно до частин 1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: - протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; - наявність збитків; - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; - вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

В порушення положень ст.43 ГПК України суди не встановили склад цивільного правопорушення. Так, суди не встановили яке конкретне зобов'язання за договором лізингу порушив відповідач-1 діями чи бездіяльністю, як це порушення безпосередньо вплинуло на завдання позивачу збитків у розмірі, який він просить стягнути на свою користь з відповідача-1.

Також в порушення ст.43 ГПК України судами не досліджено: - зміст пункту 3.3. укладеного позивачем і відповідачем-1 Договору лізингу №111011-12/ФЛ-Ю-А від 11.10.2011 (далі Договір лізингу), яким передбачено, що з моменту передачі предмету лізингу лізингоодержувачу, до лізингоодержувача переходять усі ризики пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі ризики, пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування предметом лізингу); - зміст пункту 10 додатку "Страхування" Договору лізингу, яким визначено, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу та отримання лізингодавцем відповідного страхового відшкодування, лізингодавець, за умови належного виконання лізингоодержувачем умов цього договору на підставі вимоги лізингоодержувача зобов'язаний спрямувати отримане страхове відшкодування на відновлення предмету лізингу, крім випадків повної конструктивної загибелі або втрати предмету лізингу.

Суди обох інстанцій залишили без будь-якої уваги посилання відповідача-1 у відзиві і апеляційній скарзі (а.с.69-72, 190-193) на ті обставини, що: - у нього відсутня заборгованість перед відповідачем-2 по договору страхування СТД №3285830 від 22.10.2013; - відповідач-2 відмовив у виплаті страхового відшкодування по ДТП 06.01.2014, оскільки позивачем було порушено строки звернення до страховика про настання страхового випадку; - відповідач-2 визнав ДТП 11.02.2014 страховим випадком, але визнав суму страхового відшкодування в розмірі 16460,72 грн, і страхове відшкодування відповідачем-1 від відповідача-2 ще не отримано. Ненадання будь-якої оцінки доказам, наданим відповідачем-1 на підтвердження обставин, наведених у відзиві (а.с.73-116), є порушенням положень статті 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997).

Стягуючи пеню, суди не навели будь-якого обґрунтування, в тому числі і нормативно-правового, щодо можливості нарахування в певному розмірі і стягнення за рішенням суду цього виду відповідальності на суму завданих збитків, як не обґрунтували і те, що збитки є тим грошовим зобов'язанням, на яке можуть нараховуватись інфляційні втрати і три проценти річних на підставі ст.625 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування ухвалених у справі судових актів з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015у справі №910/1120/15-г - скасувати.

Справу № 910/1120/15-г - направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк