ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 908/239/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скарги Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постановугосподарського суду Запорізької області від 12.02.2014та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2014у справі№ 908/239/14 господарського суду Запорізької областіза заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Бекіс"пробанкрутствоза участю представників сторін:

не з'явилися;

УСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.02.2014 року (суддя Ніколаєнко Р.А.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бекіс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Іваннікова Володимира Анатолійовича, зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до закону, оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника - ТОВ "Бекіс" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року (головуючий суддя: Мартюхіна Н.О., судді: Агапов О.Л., Кододова О.В.), апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову господарського суду Запорізької області від 12.02.2014 року у справі № 908/239/14 залишено без задоволення, а постанову господарського Запорізької області від 12.02.2014 року у справі № 908/239/14 залишено без змін.

Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 12.02.2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року та припинити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 41 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) України було обрано арбітражним керуючим Тіщенко Ю.В. у справі № 908/239/14 про банкрутство ТОВ "Бекіс".

Згідно з частинами 1 - 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно з частиною 8 статті 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, враховуючи зазначені вимоги Закону про банкрутство, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 цього Закону є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника.

За таких обставин, при поданні заяви про визнання боржника банкрутом згідно статті 95 Закону, заявник зобов'язаний надати господарському суду докази прийняття рішення про припинення юридичної особи її власником або учасниками юридичної особи, докази письмового повідомлення про прийняття такого рішення органу, що здійснює державну реєстрацію, докази розміщення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про внесення запису до ЄДРПУО щодо прийняття рішення про припинення юридичної особи-боржника. При цьому, заява про порушення провадження у справі про банкрутство боржника за статтею 95 Закону має бути подана до суду після спливу строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, визначеного відповідно до частини 5 статті 105 ЦК України.

Пунктом 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, встановлено, що юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід, у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи: заяву про припинення платника податків за ф. №8-ОПП (додаток 17), дата якої фіксується в журналі за ф. №6-ОПП; оригінал довідки за ф. №4-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

Так господарськими судами встановлено, що засновником ТОВ "Бекіс" прийнято рішення від 17.10.2013 року за № 2 припинити діяльність товариства у зв'язку з відсутністю можливості займатися прибутковою підприємницькою діяльністю протягом тривалого періоду і відсутністю перспектив такої діяльності, ліквідатором призначено Іванникова В.А., строк для заявлення вимог кредиторів встановлено у два місяці з дня публікації повідомлення про ліквідацію.

В Бюлетені державної реєстрації № 263(28) від 21.10.2013 року опубліковано повідомлення про припинення ТОВ "Бекіс" шляхом ліквідації.

Під час ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено кредиторську заборгованість перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 2585003,68 грн, яка виникла з кредитного договору № 010/17-22/542 від 01.08.2007 року, а також перед Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Запорізькій області в розмірі 160191,53 грн, яка виникла з податкових повідомлень-рішень.

Заборгованість боржником не оспорюється, обліковується у відповідній бухгалтерській документації. Про визнання заборгованості боржник повідомив кредиторів, направивши листи від 23.01.2014 року з визнанням сум заборгованості.

Частиною 1 ст.111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, перелік пред'явлених кредиторами вимог кредиторів, результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджено рішенням засновника від 23.01.2014 року № 3, за наслідками розгляду вирішено звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Бекіс", у зв'язку з відсутністю майна для задоволення кредиторських вимог.

Згідно з актом інвентаризації та за даними бухгалтерського обліку основні фонди, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні та інші активи у боржника відсутні, дебіторська заборгованість відсутня.

За таких обставин, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що боржник не спроможний розрахуватися з кредиторами.

Згідно з ч.2 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ) за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011 року № 4212-VІ, згідно з якою здійснюється провадження у даній справі, не передбачає призначення розпорядника майна. Натомість, ця норма передбачає покладення обов'язків ліквідатора на голову ліквідаційної комісії чи ліквідатора за рішенням власника.

За таких обставин, господарські суди дійшли правильного висновку про призначення ліквідатором боржника ТОВ "Бекіс" голову ліквідаційної комісії Іваннікова В.А, відхиливши заяву Тіщенко Ю.В.

Доводи скаржника, які по суті стосуються переоцінки обставин справи, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені, не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі.

Так, відповідно до ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому оскаржені судові акти залишаються в силі.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 12.02.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2014 у справі № 908/239/14 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк