ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 907/355/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І. Вовка, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Моді"на постановувід 02.07.2015Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/355/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Моді"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар"простягнення заборгованості за договором купівлі-продажу продукції №110/3 від 27.01.2011 в сумі 18 642,69 грн, в тому числі 13 415,01 грн основного боргу, 1 207,08 грн 3% річних та 4 023,60 грн інфляційних втрат.у судове засідання прибув представникпозивачаТемнохудова З.В. (дов. від 02.01.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моді" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу продукції №110/3 від 27.01.2011 у сумі 18642,69 грн, з яких 13 412,01 грн основного боргу, 1207,08 грн 3 % річних та 4023,60 грн інфляційних втрат.

Відповідачем заявлене клопотання про застосування строків позовної давності, у якому останній зазначає, що обов'язок з оплати товару виник у березні-травні 2011, а позивач звернувся до суду більш ніж через 3 роки з моменту виникнення відповідного обов'язку, наслідком чого є пропущення ним строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 (суддя О.Ремецькі) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Судове рішення мотивоване наступним.

Відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі - продажу від 27.01.2011 №110/3 (далі - Договір) ТОВ "Моді" у порядку та на умовах визначених договором поставило у власність ТОВ "Бульвар" товар.

Згідно з пунктом 1.1 Договору покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата Товару покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця або шляхом оплати вартості поставленого товару готівковими коштами в касу продавця, протягом 45 календарних днів з дня отримання Товару. Право власності на товар переходить до покупця тільки після його оплати.

Згідно з накладними на відпуск товару продавцем було передано покупцю за період з 01.02.2011 по 14.03.2011 товарно-матеріальні цінності, які покупцем оплачено частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 13412,01 грн, яка відповідачем і не заперечується.

Водночас, відповідач звернувся до суду із заявою про сплив строку позовної давності.

Однак, згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, належить часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Так, матеріали справи містять відомості про те, що 23.01.2014 ТОВ "Бульвар" здійснило розрахунок з ТОВ "Моді" за поставлений товар у розмірі 1000 гривень. Виписка з особового рахунку клієнта (у даному випадку ТОВ "Моді") оформляється установою банку на підставі поданого платником (ТОВ "Бульвар") платіжного доручення. У даних вказаної виписки про проведення операції, а саме - отримання ТОВ "Моді" від платника ТОВ "Бульвар" коштів, зазначено - за товар, накл. №4630 від 15.03.2013.

Разом з тим, позивач зазначає, що жодних поставок товару за накладною №4630 від 15.03.2013 не здійснювалося, а вказаної накладної взагалі не існує.

Оскільки відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а у банківській виписці, сформованій на підставі платіжного доручення платника, відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з якого здійснюється платіж, в силу права власності на належні готівкові грошові кошти, що надійшли від боржника (ТОВ "Бульвар"), позивач вказані кошти зарахував у якості оплати за попередній період поставок та часткової оплати за товар, поставлений за Договором у період з 01.02.2011. по 14.03.2011, що є підставою для переривання строку позовної давності.

З посиланням на вказане вище, а також перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та визнавши його обґрунтованим, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 (колегія суддів: Г. Кордюк, Л. Давид, В. Гриців) рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

Посилання позивача на переривання строку позовної давності у зв'язку із частковою оплатою заборгованості у розмірі 1000 грн (виписка банку) є необґрунтованим, оскільки у даних вказаної виписки про проведення операції, а саме - отримання ТОВ "Моді" від платника ТОВ "Бульвар" коштів, зазначено - за товар, накл. №4630 від 15.03.2013, яка в матеріалах справи відсутня. Крім того, позивач не заперечує того факту, що жодних поставок товару за накладною №4630 від 15.03.2013, яка зазначена у банківській виписці, ним не здійснювалось.

У вказаній вище виписці відсутнє посилання на конкретний договір та накладні, які додані до позовної заяви, а тому твердження про те, що дані кошти були перераховані саме в рахунок погашення заборгованості за Договором є безпідставним, з огляду на що дана обставина не може бути підставою для переривання позовної давності і висновок місцевого господарського суду з цього приводу є необґрунтованим.

З посиланням на вказане, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна не скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок апеляційного господарського суду про те, що здійснення відповідачем на рахунок позивача платежу з посиланням на видаткову накладу (№4630 від 15.03.2013), якої не існує, не може свідчити про визнання відповідачем заборгованості за Договором, а отже і про відсутність правових підстав для переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що здійснення оплати за окремою видатковою накладною не може свідчити про визнання боргу за всіма накладними, підписаними сторонами на виконання умов договору.

Враховуючи вказане вище, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моді" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 у справі № 907/355/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил