ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 904/2014/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 р.у справі№ 904/2014/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгової групи "Інтерпап" (надалі - ТОВ "Інтерпап")до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" (надалі - ТОВ "ВКФ Тріада") 2) Товариства з обмеженою відповідальністю торгового дому "Беріл" (надалі - ТОВ "Беріл")простягнення 458 698,10 грн.за участю представників: від позивача- Шульга В.С.від відповідача-1- Лещенко О.В.від відповідача-2- не з'явилися В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року ТОВ "Інтерпап" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" та просило суд стягнути солідарно з них 1 000 грн. частини основного боргу, стягнути з ТОВ "ВКФ Тріада" 426 119,90 грн. основного боргу, 11 530,02 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 282,58 грн. пені, 15 765,60 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р., припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5 000 грн., позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу в розмірі 1 000 грн., стягнуто з ТОВ "ВКФ Тріада" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу у розмірі 421 119,90 грн., пеню в розмірі 4 277,14 грн., штраф у розмірі 15 765,60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 515,44 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2014 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. скасовані, а справу № 904/2014/14 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 р. (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу в розмірі 1 000 грн., стягнуто з ТОВ "ВКФ Тріада" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу у розмірі 421 119,90 грн., пеню в розмірі 4 277,14 грн., штраф у розмірі 15 765,60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 515,44 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. (головуючий суддя Дармін М.О., судді: Березкіна О.В., Чус О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "ВКФ Тріада" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.08.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач)) касаційну скаргу ТОВ "ВКФ Тріада" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 08.09.2015 р.

До початку судового засідання, 08.09.2015 р., від ТОВ "Інтерпап" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких заявник просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити прийняті у справі рішення та постанову без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2015 р., з метою повної та всебічної перевірки дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги складність справи, а також для надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних інтересів, розгляд скарги відкладено на 22.09.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.11.2012 р. між ТОВ "Інтерпап" (продавець) та ТОВ "ВКФ Тріада" (покупець) укладено договір № ТГ-867 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, що зазначена в рахунку-фактурі або специфікації та видатковій накладній, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна на товар є договірною. Кількість та ціна, згідно письмової або усної заявки покупця, вказується в рахунку-фактурі або специфікації, які невід'ємними частинами даного Договору. Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури або специфікації.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що днем оплати вважається день фактичного зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.1. Договору продавець поставляє товар згідно з правилами Інкотермс 2000. Строк та умови поставки кожної партії товару вказуються у рахунку-фактурі або специфікації.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент передачі товару та підписання представниками обох сторін видаткової накладної (п. 3.3. Договору).

У відповідності з п. 4.2. Договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою або специфікацією.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 442 359,60 грн., на підтвердження чого суду були надані відповідні видаткові накладні.

Водночас, відповідач-1 не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед позивачем, про стягнення якої останній і звернувся до господарського суду Дніпропетровської області.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з ТОВ "ВКФ Тріада" на користь ТОВ "Інтерпап" суми основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 421 119,90 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2012 р. між ТОВ "Інтерпап" (кредитор) та ТОВ "Беріл" (поручитель) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "ВКФ Тріада" за Договором, укладеному між кредитором та боржником ("Основний договір").

Відповідно до п. 2.3. договору поруки строк виконання зобов'язання, забезпеченого даним договором, настає протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання поручителем відповідної вимоги.

Згідно з п. 3.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає: зобов'язання оплатити суму боргу за основним договором (основне зобов'язання); зобов'язання відшкодувати кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання (зобов'язання з відшкодування шкоди); зобов'язання сплатити кредитору неустойку за порушення основного зобов'язання боржником (зобов'язання зі сплати неустойки); зобов'язання сплатити кредитору проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання основного зобов'язання (зобов'язання зі сплати процентів за прострочення виконання).

Відповідальність поручителя перед кредитором у випадках передбачених п. 3.1. обмежується сплатою поручителем кредитору грошових коштів у розмірі 1 000 грн. (п. 3.2. договору поруки).

У відповідності з п. 4.1. договору поруки поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та строки, що визначені в основному договорі.

Пунктом 6.1. договору поруки визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань по основному договору.

Так, відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З урахуванням умов договору поруки та наведених норм чинного законодавства, ТОВ "Інтерпап" звернулося також з позовом до ТОВ "Беріл", при цьому просило суд стягнути солідарно з ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" 1000 грн. частини основного боргу.

З огляду на викладене, судами було правомірно постановлено до стягнення солідарно з ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" частини основного боргу в сумі 1000 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п. 9.2. Договору у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Так, позивач просив суд стягнути з ТОВ "ВКФ Тріада" пеню за період з 20.02.2014 р. по 27.03.2014 р. в сумі 4 277,14 грн., що було правомірно задоволено судами попередніх інстанцій, зважаючи на встановлені обставини справи.

У сфері господарювання застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських правовідносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що за прострочення оплати понад двадцять п'ять днів покупцем додатково стягується штраф у розмірі п'яти відсотків від вартості неоплаченого товару.

З огляду на зазначене, суди правильно постановили до стягнення з відповідача-1 на користь позивача штрафу в розмірі 15 765,60 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У пункті 4.5. Договору визначено, що у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 35 % річних від суми заборгованості.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і господарський суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вказав на правомірність вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 11 515,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, з огляду на позов в цій частині було задоволено.

Також, судова колегія погоджується з правильними висновками судів попередніх інстанцій щодо підсудності справи № 904/2014/14, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Беручи до уваги укладений між позивачем та відповідачем-2 договір поруки від 20.11.2012 р., за умовами якого останній зобов'язався частково відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1 по Договору купівлі-продажу від 19.11.2012 р., суди вірно зазначили, що справа № 904/2014/14 була прийнята господарським судом Дніпропетровської області до свого провадження з дотриманням правил підсудності.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України ТОВ "ВКФ Тріада" касаційної скарги слід зауважити, що наведені доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 р. у справі № 904/2014/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков